Визначення фразеологічної одиниці

При дослідженні фразеологічного складу сучасної англійської мови ми вважаємо за необхідне ознайомитися з поняттями ідіоми (або фразеологічної одиниці), представленими в різних лінгвістичних джерелах. Визначення загального характеру фразеологізму дав Ш.Баллi: «сполучення, що міцно ввійшли в мову, називаються фразеологічними зворотами» [ 9, 21].

Ахманова О.С. дає визначення ідіоми й фразеологічної одиниці в Словнику лінгвістичних термінів: «Ідіома: 1. Словосполучення, що виявляє у своїй синтаксичній і семантичній будові специфічні й неповторні властивості даної мови. 2. Те ж, що й фразеологічна одиниця», «Власне ідіома – фразеологічна одиниця, що володіє яскраво вираженими стилістичними особливостями, завдяки яким її вживання вносить у мовлення елемент гри, жарту, нарочитості» [7, 165]. А «фразеологічна одиниця» пояснюється як «словосполучення, у якому семантична монолітність (цілісність номінації) задовольняє над структурною роздільністю складових її елементів (виділення ознак предмета підпорядковано його цілісному позначенню), внаслідок чого воно функціонує в складі речення як еквівалент окремого слова» [7, 503].

Гальпєрін I.Р. дає наступне визначення фразеологічних одиниць: «У кожній мові є сполучення слів, у яких значення цілого домінує над значенням складових частин або, іншими словами, значення цілого сполучення не зовсім точно, а іноді й зовсім не виведено із суми частин які його складають. Такого роду сполучення називаються фразеологічними одиницями. Однією з найбільш характерних рис фразеологічних сполучень є їхня стійкість, тобто стійкість місця розташування складових частин сполучення й семантична єдність усього сполучення. Фразеологічні сполучення є надбанням мови й входять поряд з окремими словами в лексичний інвентар даної мови. Вони використаються як готові одиниці мови, тобто відтворюються в мовленні, але не організуються знову, як це має місце у випадках так званих вільних сполучень» [15, 169].

У Великому енциклопедичному словнику ми виділяємо наступне: ФРАЗЕОЛОГІЗМ (фразеологічна одиниця – ідіома), що виконує функцію окремого слова стале словосполучення, значення якого невиведене зі значень складових його компонентів (напр., «to pay back in kind» – «to exchange blows»).

Таким чином, виникає питання про чітке визначення досліджуваних нами одиниць. Беручи до уваги погляди професора А.Я Загоруйко на питання про визначення стійких виразів як ідіом або фразеологічних одиниць, ми відзначаємо, що ідіоматичні стійкі вирази, як правило, позначаються ідіомами в сфері зарубіжної лінгвістики. А термін «фразеологічні одиниці», що визначає стійкі вирази або конкретні групи стійких виразів, був представлений вітчизняними мовознавцями для розмежування між вільними словосполученнями й стійкими виразами [18, 54]. У своїй роботі ми дотримуємося даної точки зору. Отже, відповідно до визначення А.Я. Загоруйко, і у відповідності з поглядами И.В. Арнольд, ми будемо використати термін «стійкі вирази» для позначення всіх видів готових виразів на відміну від вільних словосполучень, а термін «фразеологічні одиниці» ми залишимо для особливої групи стійких виразів, що характеризуються ідіоматичним значенням [ 29, 19 ]; [18, 55].

Розглядаючи таке явище, як фразеологічна одиниця й з огляду на таку її семантичну особливість, як образність, ми можемо супоставити її з таким стилістичним засобом, як метафора. Метафора є продуктом природного розвитку мови, сформованим у ході соціальної практики людини відповідно до його потреб. Дана соціальна практика приведе до зміни й перетворення інформації, що міститься в мовному знаку. Таким чином, мовному знаку привласнюється конотація.

Роботи, що присвячені питанню вторинної номінації, можна знайти у В.М.Русаковского, В.Н.Телія, А.А.Уфимцевой, В.Г.Гака, Н.Д.Арутюновой. У даних роботах розглядаються проблеми виникнення й значення вторинної номінації, її семантичної ролі в ході словотвору.

До мало досліджених питань відноситься процес формування метафоричних фразеологічних одиниць.

Сутність мовної номінації (первинної й вторинної) полягає в здатності мовних знаків втілювати поняття. Таким чином, поняття матеріалізовані в лексиці. Відбиття поняття за допомогою слова є первинною номінацією (нейтральної). Наступний етап – вторинна номінація, при якій уже функціонуюча мовленнєва форма переноситься на нове поняття, що, як правило, уже має своє первинне вираження. Частина первинного логіко-понятійного змісту, закріпленого історично, все-таки залишається.

Отже, у процесі вторинної номінації завжди має місце взаємодія чотирьох компонентів: дійсність – поняттєво-мовленнєва форма її відбиття – переосмислене значення мовної форми, відношення нового змісту до дійсності – мовна форма її вторинної функції [ 29, 159].

Зміст поняття «метафора», так само, як і поняття «фразеологічна одиниця», можна розкрити в такий спосіб: метафора й фразеологічна одиниця – різновиди вторинної лексичної номінації, при яких значення формуються на підставі зіставлення двох понять по загальній ознаці, виникнення якого обумовлюється єдністю процесів, що здійснюються у свідомості людини.

Фразеологічна одиниця, як і метафора, є ефективним стилістичним прийомом. Вона вживається в різних сферах мови, але найбільше зустрічається в буденному, побутовому мовленні людей.