Удосконалення системи оподаткування страхових компаній

Початок 2003 року став вдалим для страховиків життя, принаймні, у законодавчому плані: на їхню думку, підписання Президентом Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає серйозні пільги по довгостроковим накопичувальним договорам, стане першою половиною революції в українському „лайфовому” страхуванні. Стимулювання роботодавців до довгострокового накопичувального страхування життя своїх працівників — це перший прорив держави і страховиків, що веде до зменшення фінансового навантаження щодо вирішення соціальних проблем наших громадян державою і перерозподілу їх, як і у всьому цивілізованому світі, на страховий сектор [12]. Так, відповідно до прийнятого закону юридичні особи зможуть відносити платежі по довгостроковому накопичувальному страхуванню життя своїх співробітників на валові витрати, щоправда, тільки в межах 15% від заробітної плати, отриманої кожним конкретним співробітником, але не більше 6 тис. грн. у рік. Як відзначають страховики, на ринку спостерігається деякий ажіотаж, обумовлений різким сплеском інтересу до страхування життя з боку корпоративних клієнтів. Вступ у силу Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» зможе забезпечити в нинішньому році компаніям по страхуванню життя збір близько 60–70 млн грн. премій. Обсяг ринку може збільшитися в шість-сім разів, до 100 млн грн. Однак, роблячи настільки оптимістичні прогнози, експерти додають, що передбачати подальшу реакцію підприємств на закон досить складно. Адже, за винятком найбільш прибуткових, більшість компаній зацікавлена лише в страхуванні топ-менеджменту, причому на значні суми. З огляду на те, що документ містить 15%-е обмеження при віднесенні платежів на валові витрати, такі проекти стають не надто привабливими.

Як би там не було, але на відміну від ризикового сегменту, ріст лайфового ринку повинен відбутися винятково за рахунок класичного страхування, оскільки прийнятий закон передбачає серйозні бар'єри для здійснення зарплатних проектів і податкової оптимізації. Так, ст. 7 закону прописує при порушенні умов діючих договорів довгострокового страхування будь-якій зі сторін, у тому числі і при достроковому їхньому розірванні, штрафні санкції, які становлять для страховика 6%-й податок і пеню на отримані платежі. Підприємства ж у цій ситуації втрачають податкові пільги і повинні будуть сплатити обов'язкові збори по вже зробленим платежам разом з пенею. З іншого боку, з тексту закону однозначно не зрозуміло, що є базою оподатковування у випадку розірвання договору, і, таким чином, у цієї частини знову прийнята редакція стає безглуздою. Крім того, з огляду на те, що клієнтами компаній є не тільки юридичні, але й фізичні особи, що у силу різних причин досить часто розривають договори, суми штрафів можуть стати дуже значними, що ляже на плечі ні в чому не винних клієнтів страхових компаній. Є в законі й інші серйозні недоліки, зокрема плутанина з термінологією. Досить неоднозначне тлумачення може викликати формулювання одного з основних термінів — довгостроковий договір страхування життя. З огляду на те, що саме для таких угод передбачені пільги, різночитання можуть привести до жалюгідних результатів. Так, закон передбачає, що по цих договорах не повинні провадитися часткові виплати, однак із застереженням: за винятком випадків повної стійкої непрацездатності. Причому в жодному з законодавчих актів пояснення «повної непрацездатності» немає. Напрошується висновок, що її компанії будуть визначати самостійно, що дає непогану можливість для відкриття і проведення сірих і не доброчесних схем.

Надання податкових пільг для юридичних осіб — лише половина реформи, яка необхідна галузі. Реальний прорив у страхуванні життя можливий лише тоді, коли відповідні пільги будуть передбачені і для фізичних осіб. І якщо депутати приймуть закон «Про податок на доходи фізичних осіб» з пільгою для довгострокового накопичувального страхування життя, збори зі страхування життя в 2003 р. можуть перевищити 100 млн грн. Утім, прогнози експертів з цього питання не такі оптимістичні, і більшість з них вважає, що очікувати пільги для громадян треба буде ще дуже довго.

Рік 2003, на думку страховиків життя, стане роком довгоочікуваної реформи оподаткування цієї галузі. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: з 1 січня 2003 року набрали чинності зміни до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Серед нововведень: юридичні особи дістануть певні пільги при страхуванні життя своїх працівників. Безперечно, це збільшить інтерес власників підприємств до такої послуги. Однак, як зазначають експерти, це лише половина необхідних для розвитку цього виду страхування законодавчих новацій.

"Страхові" пільги для підприємств - на думку експертів, прийняття змін до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" має докорінно змінити український ринок страхування життя, відкривши, зокрема, "зелений коридор" корпоративному лайфовому страхуванню. Якщо раніше платежі за довгостроковими договорами підприємствам доводилося платити з прибутку, що робило для них страхування досить непривабливим з економічного погляду, то за новим законом юридичні особи дістануть певні пільги, що, безперечно, має заохотити їхній інтерес до цієї послуги. Зокрема юридичні особи зможуть відносити платежі за довгостроковим накопичувальним страхуванням життя своїх працівників на валові витрати в межах 15% заробітної плати, отриманої кожним конкретним працівником протягом звітного періоду, щоправда, не більше 6000 гривень на рік.

Дуже багато підприємств раніше відмовлялося від страхування життя працівників, воно відносилося на прибуток, і вирішувати це питання мали акціонери підприємств. Тепер такі рішення входитимуть до повноважень менеджерів, які, безумовно, зацікавлені в страхуванні. Адже страхування життя працівників є одним з основних чинників їх утримання.

Крім того, законодавчі зміни дозволяють власникам підприємств використати нові схеми оптимізації оподаткування. Усе це, на думку експертів, мусить стимулювати інтенсивніший розвиток українського лайфового ринку. За рахунок залучення нових корпоративних клієнтів страховики життя планують зібрати цього року мінімум 60-70 млн грн премій, що стане для ринку досить серйозним показником. Адже, за даними Мінфіну, протягом дев’яти місяців 2002 року лайфовим страхуванням було залучено лише трохи більше 15 млн грн.

Наступним кроком, що має першорядне значення для ринку страхування життя, має стати прийняття вже існуючого законопроекту, який передбачає податкові пільги і для громадян. У разі набрання ним чинності обсяг зібраних цього року платежів може перевищити 100 млн грн. "Дуже важливо, щоб для фізичних осіб були створені рівні умови, тоді можна буде говорити про справді повноцінний розвиток ринку страхування життя.

Прийняття закону "Про оподаткування прибутку підприємств" можна розцінювати як початок пенсійної реформи в Україні. Адже саме довгострокове накопичувальне пенсійне страхування життя в більшості країн світу є підвалиною системи недержавного пенсійного забезпечення. По-перше, тільки страхові компанії можуть гарантувати розмір майбутніх пенсій, по-друге - разом з накопиченням персональної пенсії вони дають змогу вирішити проблему соціального захисту працівників і їхніх сімей при втраті годувальника, непрацездатності та інших трагічних подіях, які спричиняють негативні наслідки для людини або її сім’ї. Однак справжній "вибух" у цій сфері буде можливий лише з ухваленням закону "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Проте нечіткість трактування закону ускладнить життя страховикам. Попри те, що закон матиме безсумнівно позитивний вплив на вітчизняний ринок страхування життя, він зможе вирішити далеко не всі проблеми лайфових компаній, а в деяких випадках - навіть створити нові. Так, деякі формулювання закону допускають двозначне їх трактування і потребують роз’яснень податковими органами. До таких, зокрема, належить термін "повна, стійка втрата працездатності", що фігурує у визначенні поняття "довгостроковий договір страхування" - одне з основних у законі. Достатньо сказати, що термін "повна" втрата працездатності на сьогодні залишається невизначеним з правового погляду, що може спричинити його "вільне" трактування ДПАУ. Є проблеми і з нормами, що регламентують оподаткування інвестиційного прибутку від страхової діяльності. Справа в тому, що термін "інвестиційний прибуток" також чітко не визначений в українському правовому полі.

Тому на практиці саме податкова служба визначатиме, які види прибутків прирівнювати до інвестиційних, а які ні. Неабияка проблема приховується і в статті, яка запроваджує санкції в разі дострокового розірвання договору або іншого порушення вимог, передбаченого в законі до довгострокових договорів страхування життя. Ці санкції були виписані для випадків, коли порушуються умови отримання податкових пільг, переважно пов’язані з тривалістю самого договору і з відсутністю по ньому часткових виплат. Таким чином, за задумом розробників, ці санкції мали повернути до бюджету недоотриманий прибуток від надання невиправданої пільги та перешкоджати проведенню різних "сірих" схем.

Натомість затверджена редакція поширює санкції на всі договори, які підпадають під визначення довгострокових. Без відповідних роз’яснень податкових органів ця стаття насамперед може вдарити по договорах, укладених з фізичними особами і за якими в принципі не могло бути (і на сьогодні немає) податкових пільг. Крім того, вона може порушити також і договори, укладені до ухвалення цього закону і за якими також раніше не надавалися податкові пільги.

Концепція, закладена в Законі "Про оподаткування прибутку підприємств", знаменує повернення до того розуміння страхування життя, яке існувало в Україні ще в 1991-1992 рр. Тоді практично всі українські підприємства мали поліси страхування своїх працівників з ризику дожиття та смерті з будь-якої причини. Враховуючи це і той факт, що в європейських країнах близько 95% населення мають поліси страхування життя, можна казати, що потенціал українського лайфового ринку неосяжний. Страхуватимуть працівників ті підприємства, які дбають про соціальну політику в компанії - збільшення заробітної плати, утримання людей на робочих місцях тощо. Однак багато в чому успіх податкової реформи залежатиме від прийняття закону про прибутковий податок з громадян, який повинен ввести пільги за довгостроковими договорами і для фізичних осіб.

В Україні ще дуже багато керівників недооцінюють важливість страхування життя. Хоча ці послуги вже давно взяли на озброєння західні і найуспішніші вітчизняні менеджери, бо вони дають змогу дуже тонко враховувати і заохочувати матеріальні та соціальні інтереси працівників, підвищуючи прибутковість бізнесу.

Якісний соціальний пакет, який коштує підприємству набагато дешевше, ніж проста виплата заробітної плати, дає змогу за мінімальних для підприємства фінансових витрат підвищити якість роботи персоналу, залучити висококласних фахівців і зробити роботу на підприємстві престижнішою і привабливішою.

Таким чином, прийняття нового закону дає кожному керівнику підприємства відмінний управлінський механізм, який чудово інтегрується в економіку підприємства.

Законодавче забезпечення страхування життя потребує істотне удосконалення шляхом:

а) приведення Закону України "Про страхування" у відповідність із законодавством Європейського Союзу і міжнародною практикою страхування життя;

б) введення правових норм рівноправної участі недержавних пенсійних фондів, банків і страховиків, що отримали ліцензію на здійснення страхування життя, у системі недержавного пенсійного забезпечення;

в) прийняття змін у системі оподаткування операцій зі страхування життя, а саме:

- частина страхових внесків по довгострокових договорах страхування життя, що виплачуються за рахунок підприємств відносити на собівартість, у розмірі, що не перевищує одну з двох сум: 15 відсотків сукупного доходу, отриманого таким працівником від платника податків протягом періоду, за який сплачені такі страхові або внески з розрахунку на одного працівника в рік 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (близько 5 тис. грн.);

- ввести в законодавство поняття "договір довгострокового страхування життя", що може містити ризики дожиття, смерті, нещасного випадку чи хвороби застрахованої особи, а також передбачає регулярні послідовні страхові виплати (ануїтети), що складаються з двох періодів: періоду очікування (більше 10 років) і періоду виплат;

- зберегти діючу норму щодо оподаткування страхування життя, тобто надходження страхових платежів за довгостроковими договорами страхування - не оподатковувати.

- до категорії валових витрат, що пов’язані з отриманням таких доходів, пропонується не включати витрати, що отримав страховик під час здійснення операцій по страхуванню (перестрахуванню), крім наступних випадків:

- доходи, отримані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестрахувальників по договорах перестрахування у вигляді перестрахових виплат, зменшувати на суму витрат, що одержав страховик по перестрахованих договорах страхування в межах частини, по якій перестрахувальник несе відповідальність за відповідними договорами перестрахування;

- доходи, отримані (нараховані) страховиками від розміщення страхових резервів і управління ними, зменшувати на суму витрат у розмірі відрахування в математичні резерви відповідно до законодавства України;

- у випадку дострокового призупинення довгострокового договору страхування життя протягом перших 10 років його дії, не пов’язаного зі смертю застрахованої особи, валові доходи, отримані страховиком по таких договорах страхування за весь період їх дії, підлягають оподаткуванню за ставкою 6 відсотків за результатами податкового періоду, у період якого відбулося призупинення дії договору страхування життя;

- відносити до валових доходів страхувальника доходи по договорах страхування життя у вигляді одноразових страхових виплат і викупних сум. При цьому, з метою запобігання подвійного оподаткування, розмір таких доходів зменшується на сумарну величину сплачених страхових внесків по таких договорах, з яких був сплачений податок у момент сплати цих внесків;

- доходи у вигляді регулярних послідовних страхових виплат (ануїтетів), отримані за договорами страхування життя, включати до складу валових доходів страхувальника лише протягом перших п'яти років їхнього одержання. При цьому, з метою запобігання подвійного оподатковування, розмір доходів у вигляді регулярних послідовних страхових виплат (ануїтетів) у кожному році протягом зазначеного періоду в межах отриманої у відповідному році страхової виплати зменшується на величину, що розраховується шляхом розподілу суми сплачених по таких договорах страхових внесків, з яких був утриманий податок у момент їх сплати, на п'ять або на кількість років виплати ануїтету, якщо термін виплати ануїтету менше п'яти років.

Державний нагляд за страхуванням життя повинен бути спрямований на посилення якості виконання функцій щодо запобігання банкрутства страховиків, порушення ними зобов'язань перед страхувальниками, здійснення "псевдострахування" з метою відмивання коштів, виплати керівникам і іншим відповідальним особам підприємств, установ і організацій, незаконних комісійних винагород.

Подальше підвищення ефективності державного регулювання страхування можливо шляхом:

· визначення критеріїв віднесення операцій до сумнівним і незвичним;

· встановлення порядку і вимог до операцій по перестрахуванню договорів страхування життя в страховика (перестраховика) - нерезидента;

· встановлення порядку використання коштів резервів по страхуванню життя для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників;

· встановлення порядку, умов видачі і розміри кредитів, що надаються страхувальникам по страхуванню життя і порядок формування резерву страховиків по страхуванню життя для покриття можливих втрат;

· встановлення вимоги до осіб, що бажають займатися актуарними розрахунками по страхуванню життя;

· встановлення порядку й умов персоніфікованого (індивідуального) обліку страховиками договорів страхування життя.

З огляду на недостатню капіталізацію страховиків, з огляду на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову надійність і стабільність страховиків України шляхом:

- стимулювання внесення інвестицій у діючі страхові компанії по страхуванню життя, а також забезпечення умов створення нових зі статутним фондом, сформованим у грошовій формі, не менше 1,5 млн. євро;

- прийняття методики формування і розміщення резервів по страхуванню життя, обсягів страхових зобов'язань у залежності від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя;

- встановлення порядку надання індивідуальних ліцензій страховикам по страхуванню життя щодо використання вільноконвертованої валюти при оплаті страхових платежів (до моменту зниження рівня інфляції менше, ніж 10 відсотків), інвестування сформованої в порядку, передбаченому законодавством України, частини математичних резервів у вільно конвертованій валюті за межі України, при цьому передбачити можливість надання такої ліцензії на певний строк у розмірі, що не буде перевищувати зазначеної частини математичних резервів страховика, з декларуванням результатів інвестиційної діяльності щоквартально;

- встановлення норм забезпечення правонаступництва відносно укладених договорів страхування життя під час реорганізації страховика (злиття, приєднання, розподіл, виділення, перетворення), у т.ч. при відсутності в страховика фінансової можливості збільшення статутного фонду, згідно вимог Закону України "Про страхування".

- емісії державних цінних паперів довгострокового періоду обертання і високим ступенем ліквідності;

- забезпечення ринку корпоративних облігацій і цінних паперів підприємств із високим кредитним рейтингом;

- участі страховиків по страхуванню життя в довгострокових інвестиційних програмах у найбільш привабливі сфери економіки [4, 134].

Розвиток страхування життя сильно обмежує недовіра населення до страхових компаній. Завданням професійних учасників страхового ринку і державних органів є відновлення довіри до страхування життя шляхом:

- погашення заборгованості по договорах страхування життя, укладених з установами Укрдержстраху;

- інформування населення через засоби масової інформації про стан ринку страхування життя, рівень державного нагляду за Страховою діяльністю, показники страхових виплат, у тому числі публікувати думки самих страхувальників, що вже отримали їх;

- розвитку довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних будівельників, а також надання кредитів страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, у межах викупної суми на момент видачі кредиту і під заставу викупної суми. У цьому випадку кредит не може бути виданий раніше, ніж через один рік після вступу у силу договору страхування, і на термін, що перевищує період, що залишився до кінця дії договору страхування;

- створення умов для розвитку ринку посередницьких послуг по страхуванню життя, у т.ч. системи мережевих продаж. Із загального потоку інформації люди схильні запам'ятовувати і виділяти особисту, а інформація від ЗМІ відходить на другий план, тому рівень кваліфікації страхових посередників має величезне значення.

- установлення рейтингової оцінки страховиків по страхуванню життя;

- видання методичних посібників, друкованих і відео матеріалів для школярів, студентів і працюючого населення в доступній формі;

- використання мережі Інтернет для організації консультацій і довідкового матеріалу.

Висновки

Страхування життя в Україні, має досить незначну частку в отриманих страхових преміях, у 1999 році вона складала 0,65%, в 2000 – 0,47%, в 2001 – 0,52%, а на перше півріччя 2002 року – 0,57%. Зниження долі у 2000 році у порівнянні з 1999 роком обумовлено більшими темпами зростання отриманих страхових премій в інших видах страхування, особливо майнового, але у останній час доля страхування життя поступово зростає.

Слід зазначити, що у світі страхування життя є найбільш поширеним видом страхування, так у 2001 році з 2 324 025 млн. дол. отриманих страхових премій, на страхування життя припадає 1 412 357 млн., тобто 60,77%. Доля страхових премій отриманих в Україні з страхування життя у світових преміях отриманих з цього виду страхування складає лише 0,0002%.

Інша ситуація, склалася зі страховими виплатами - за цим показником страхування життя займає більш вагому позицію. У 1999 році доля страхових виплат зі страхування життя складала 1,94%, в 2000 – 2,26%, і лише з 2001 року вона почала знижуватись, на перше півріччя 2002 року вона склала 0,66%.

Рівень страхових виплат в страхуванні життя також постійно зменшується, причиною тому є особливість цього виду страхування, великі строки дії договорів, та невеликий обсяг отриманих страхових премій з цього виду страхування у 90-х роках.

Станом на 01.07.2002 зареєстровано 19 страхових компаній, які займаються страхуванням життя (всього в Україні 328 страхових компаній). Активи 8 найбільш активно працюючих з них складають 32 123,10 тис. грн., в той же час сукупні активи страхових компаній України склали 2 708 758,77 тис. грн.

Обсяг статутних капіталів страховиків постійно зростає, та на перше півріччя 2002 року складав 1253,5 млн. грн., на цей же час у вісімки страхових компаній з життя він становив 31,6 млн. грн.

Доля резервів зі страхування життя у сукупних резервах у першому півріччі 2002 року складала 1,95%. Видно, що у 2001 році страхові резерви із страхування життя по зрівнянню з 2000 роком зменшилися майже на чверть, але вже у першому півріччі 2002 року вони складали майже 24,4 млн. грн.            

Саме держава перш за все повинна бути зацікавленою в розвитку страхування життя. По-перше, тому що страхування життя є джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів, яких так бракує для підйому вітчизняної економіки. По-друге, тому що страхові компанії із страхування життя доповнюють систему захисту та підтримки рівня життя громадян за рахунок самих громадян, і, таким чином, тягар соціального забезпечення населення перерозподіляється між державою та ринком страхування. По-третє, значущим фактором ролі держави щодо розвитку страхування життя є створення нових робочих місць, бо страхування життя є однією договорів страхування укладаються лише при наявності страхового посередника, який проводить з клієнтом персональну і довготривалу роботу, за що отримує від страхової компанії комісійну винагороду.

Страхування життя є одним з найважливіших видів соціального захисту, а також таким джерелом інвестування в економіку країни, що і фахівцям важко оцінити його кількісні або грошові вирази, – не викликає ніякого сумніву. Справа в іншому – яким чином та що необхідно зробити для того, щоб цей механізм запрацював? Щоб кошти, які знаходяться у населення почали працювати та приносити користь їх власникам, з однієї сторони, та знаходили ефективне вкладення в реальний сектор економіки, з іншої? Як повернути довіру населення до страхування? Як зробити, щоб громадянин був готовий вкладати свої збереження в купівлю полісу страхування життя і усвідомлював, що це не є даремне витрачання коштів, а насамперед – їх ефективне вкладення? І таких питань більше, аніж відповідей. Які причини затримки розвитку страхування життя в Україні?

Тривала економічна криза в Україні призвела до різкого падіння рівня життя більшості населення. У людей практично немає вільних коштів для того, щоб скористатися послугами страхових компаній, які здійснюють страхування життя. Наші багатші співвітчизники через недосконалість законодавчої бази страхування надають перевагу зарубіжним страховикам. Тому в Україні страхування життя становить лише 0,66 % страхового ринку. Крім того, потрібно відновити довіру до страхової галузі як інституту соціально-економічного захисту, інформуючи населення про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю, проводити роз’яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність страхування.

Існує цілий ряд причин, наявність яких не дає можливості для повноцінного становлення і розвитку цього виду страхування: відсутність належної законодавчої бази, обмежена кількість учасників ринку страхування життя, існуючий рівень інфляції, а також низький рівень прибутків населення та їхньої довіри до страхування і цілий ряд інших.

До речі, страховики теж незадоволені, що середньостатистичний українець не розуміє переваг страхування і не готовий купувати поліси страхування життя. А чи готові самі страховики в рамках діючого законодавства запропонувати такі страхові продукти, в які громадянин готовий був би вкласти свої кошти? Очевидно, що ні. І якщо проблема лише в законодавчому полі – то його необхідно і можна змінювати. Існуюча законодавча база не тільки не стимулює, але і, по великому рахунку, гальмує розвиток страхування життя в Україні. Слід зазначити, що це знаходить розуміння у Верховній Раді Україні, зокрема в Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, та відповідно, знайшло відображення в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування».

Реформування системи пенсійного забезпечення повинно передбачати розвиток страхування життя, що дозволить мобілізувати значні грошові заощадження громадян з метою збільшення інвестиційних ресурсів для розвитку економіки та створити належний рівень фінансового забезпечення громадян при виході на пенсію за віком, інвалідністю чи при тимчасовій непрацездатності або безробітті. З цією метою необхідно:

- розробити прозорі засади діяльності страховиків України, пов’язаної з обслуговуванням системи недержавного пенсійного забезпечення;

- прийняти законодавчі акти, які б змінили діючу систему оподаткування життя та дозволили підприємствам включати витрати на страхування життя своїх працівників до валових витрат, що забезпечить соціальний захист працюючих;

- провести економічні дослідження щодо можливості випуску цінних паперів із характеристиками, відповідними зобов’язанням перед страхувальниками за довгостроковими договорами страхування життя;

- законодавчо врегулювати питання захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров’я та пенсійним страхуванням.

Страхування життя, як відомо, дозволяє жити в бідності, але вмерти багатим. З першою задачею держава справилася блискуче і без страховиків. Другу без них не вирішити.