Криза взаємин між Іраном і США

Після Ісламської революції 1979 року США не підтримує дипломатичних зв'язків з Іраном.

Кажучи про сфери взаємних інтересів між США і Іраном, в яких повинна розвиватися співпраця, держсекретар Кандаліза Райс назвала наступні сфери інтересів:

Зацікавленість в стабільності в регіоні Персидської затоки, антиіракська позиція обох країн, стурбованість нестабільністю в Афганістані і експортом наркотиків з цієї країни, а також сприяння стабілізації відносин між Азербайджаном і Вірменією, розвиток економіки регіону, розвиток дипломатичних відносин, охорона культурно-історичних пам'ятників і захист навколишнього середовища.

Причини, що заважають в даний момент встановленню відносин між США і Іраном, на думку Державного секретаря США, лежать в підтримці, яку іранська держава надає терористичним організаціям за межами Ірану, анти-ізраільської позиції в питанні близькосхідного врегулювання і його зусиллям по створенню потенціалу для виробництва ядерних озброєнь. Обрання президентом Хатинами послужило для американського Державного департаменту знаковим моментом. Тому що, хоча зовнішня політика ІРІ і не змінювалася, у внутрішньому житті почалися зміни. Але з приходом М. Ахмадинежада зовнішня політика з США погіршала із за програми Ірану з розвитку мирного атома. США категорично засуджує уряд Іран і намагається різними способами заморозити розробку програми по створенню зброї масового поразки.

Звичайно, больовими крапками у відносинах Ірану з світовою спільнотою залишаються підтримка організацій ісламізму, визначуваних Ізраїлем і США як терористичні, і програм створення атомної енергетики, здійснюваної зараз з допомога Росії. І хоча Іран заперечує плани створення ядерної зброї, виключати таку можливість не можна. Іран знаходиться між Ізраїлем, з одного боку Індією і Пакистаном з іншою, ядерними технологіями, що розташовують, або бомбами, але на відміну від Ірану учасниками ДНЯО, що не Є. І якщо де-факто світова громадськість визнала право Індії володіти необхідними засобами заборони (Індія розглядає ядерну зброю як засіб мінімальної заборони), то Іран також може розглядати можливість створити ядерну зброю як виклик що почався в регіоні його Розповсюджень.

Список літератури

1.Агеева, И.А Страны мира/ И.А Агеева. – М.; Олма-Прес; ОАО ПФ «Красный Пролетарий», 2005.-608с.

2.Ахмедов, В.М, Кулагин, Л.М Иран выходит из изоляции/ В.М Ахмедова Л.М Кулагин. - М.; Институт востоковедения РАН, 2002.-149с.

3.Арабаджян, А.З Сверхдержавы и Иран/ А,З Арбаджян. - М.; Издат. «Крафт +», 2002.

4.Арунова, М.Р. РФ – ИРИ./М.Р. Арунова.- М.; Кол. авторов 2001.-184с.

5.Джекшенкулов А.Д. Новые независимые государства Центральной Азии в мировом сообществе/А.Д Джекшенкулов. - М., 2000.- 189,195 с

6.Иванов, И.С Страны мира - Справочник/ Под общ. ред. И.С Иванова.- М.; Республика, 1999. – 512 с.

7.Мамедов, Н.М. и Мехди Санаи. Иран: ислам и власть/Н.М Мамедов М.Санаи.- М.; Институт востоковедения Ран, 2002.-280 с.

8.Торкунов, А.В Современ.МО/ А.В Торкунов. – М.; РОССПЭН, 2001. – 584 с.

9.Хуторская, В.В Взаимоотношения ИРИ и стран Центральной Азии/ В.В Хуторская.- М.; Колл. Авторов, 2002.- 220 с.