Управління вхідними грошовими потоками підприємства

 

Для нового проекту прогноз грошових потоків може бути важливіший, ніж прогноз прибутків. Цей документ дозволяє оцінити суми, необхідні для здійснення проекту, починаючи із стадії його підготовки і закінчуючи здобуттям першого позитивного ефекту. Головне завдання цього балансу - перевірити синхронність вступу і витрачання грошових коштів, а значить, визначити майбутню ліквідність підприємства при здійсненні даного проекту. Під ліквідністю в даному випадку розуміється здатність підприємства своєчасно погашати заборгованість перед кредиторами за рахунок засобів, що знаходяться на розрахунковому рахунку. Проводячи планований рівень продажів і капітальних витрат в той або інший період, прогноз підкреслює необхідність і час додаткового фінансування і визначає пікові вимоги до робочого капіталу. Частина необхідного фінансування може бути отримана за рахунок засобів фірми (це відбивається в бізнес-плані), частина - за рахунок банківських кредитів на 1 - 3 роки і за рахунок короткострокових кредитів.

Деталізований прогноз, який зрозумілий і застосовний для керівництва, може сприяти залученню уваги до проекту, не дивлячись на періодичне виникнення грошової скрути (у зв'язку з впливом сезонності, вимогою оплати капітальних вкладень готівкою). Прогнози грошових потоків передбачаються на кожен місяць першого року і по кварталах другого і третього років. Коли грошовий потік сформований, необхідно обговорити протиріччя між грошовими потребами і їх можливим задоволенням в критичні моменти, наприклад, при низькому накопиченні засобів і передбачуваному зниженні продажів. Це дозволяє перевірити чутливість бюджету балансу до зміни різних чинників: обсягів виробництва, відпускних цін, норми рентабельності, величини вкладених засобів. Баланс руху грошових коштів дозволяє також визначити ефективність віддачі від вкладеного капіталу. Далі будуть приведені балансові дані, підкориговані у відповідність з поставленим завданням, – забезпечити баланс грошових потоків. Виправлені балансові дані для розрахунку грошового потоку (грн.) за 9 місяців 2009г. (таб.2.7)

 

Таблиця 2.7 Змінені данні грошового розрахунку

Статті балансу	Початок періоду	Кінець періоду	Зміна (+;-)
1.Внеоборотниє активи, в т.ч.:	5988000	4392000	-1596000
1.2.Основні засоби	5988000	4392000	-1596000
2.Оборотні активи, в т.ч.:	45470000	45266000	-204000
2.1.Запаси	39878000	44772000	4894000
2.2.ДЗ (платежі більше 12 міс.)	3882000	0	-3882000
2.4.Інші оборотні активи	494000	3000	-491000
3.Власний капітал	18635000	25304000	6669000
4.Довгострокові кредити і позики	14231000	1450000	-12781000
5.Короткострокові кредити і позики	0	10851000	10851000
6.КЗ, в т.ч.:	19317000	13503000	-5814000
6.1.Постачальники і підрядчики	19196000	13421000	-5775000
6.2.Заборгованість перед персоналом	82000	68000	-14000
6.3.Заборгованість перед державними позабюджетними фондами	12000	9000	-3000
6.4.Заборгованість по податках і зборах	27000	5000	-22000
7.Грошові кошти	1941000	1941000	0

 

У даній таблиці внесені зміни в рядок "довгострокові кредити і позики". Це зроблено для того, щоб забезпечити баланс грошових потоків організації ТОВ "Маранд".

Розрахунок показників приросту грошових коштів за 9 місяців 2009р. (таб.2.8)

 

Таблиця 2.8 Показники приросту грошових коштів за 9 місяців 2009р.

Показники	Значення показників
	грн.	У % до суми
I. Збільшуючі грошові кошти
1.Зменшення:
1.1.Основних засобів	1596000	6,79%
1.2.Інших оборотних активів	491000	2,09%
1.3.ДЗ (платежі більше 12 міс.)	3882000	16,53%
2.Збільшення:
2.1.Власного капіталу	6669000	28,39%
2.2.Короткострокові кредити і позики	10851000	46,20%
II. Зменшуючі грошові кошти
1.Збільшення:
1.1.Запасів	4894000	20,84%
2.Зменшення:
2.1.КЗ постачальникам і підрядчикам	5775000	24,59%
2.2.Заборгованості по податках і зборах	22000	0,09%
2.3.Заборгованість перед персоналом	14000	0,06%
2.4.Заборгованість перед державними позабюджетними фондами	3000	0,01%
2.3.Довгострокових кредитів і позик	12781000	54,41%
III. Разом збільшуючі чинники	23489000	100
IV. Разом зменшуючі чинники	23489000	100
V. Приріст/зменшення грошових коштів	0	-

 

Таким чином, не сталося приріст/зменьшення грошових коштів організації, тобто забезпечений баланс відтоків і припливів. Виходячи їх вищезгаданих даних розрахуємо ефект фінансового важеля при збалансованих грошових потоках. Розрахунок ефекту фінансового важеля за 9 місяців 2009 років за виправленими даними. (таб.2.9)

Таблиця 2.9 Ефект фінансового важеля за 9 місяців 2009 років

Показники	Варіанти структури фінансового капіталу
	Варіант 1	Варіант 2
Власний капітал	18635	32866
Позиковий капітал	14231
Операційний прибуток	6829	6829
Ставка відсотка по позиковому капіталу	3%	-
Сума відсотків по позиковому капіталу	426,93	-
Ставка податку на прибуток	1,2*36*3	1,2*36*3
Прибуток оподаткування	6402,07	6829
Сума податку на прибуток	128	128
Витрати з прибутку	36	36
Чистий прибуток	6238,07	6665
Чиста рентабельність власного капіталу	33,48%	20,28%
Ефект фінансового важеля	13,20%	-

 

Результати обчислень, представлені в таблиці 2.9, свідчать про те, що за допомогою додаткового залучення позикового капіталу організація дістала можливість збільшення рентабельності власного капіталу на 13,20%, що на 0,35% більше, ніж в попередніх розрахунках. Даний факт представляється важливим з точки зору власника, оскільки на кожен вкладений гривну власних засобів він отримав додатково 13,20 копійок чистого прибутку. А відносно розрахунку ефекту фінансового важеля за балансовими даними за 9 місяців (таб.2.6) рентабельність власного капіталу збільшилася на 0,35 копійок. В даному випадку подібний ефект фінансового важеля досягнутий завдяки збільшенню операційної і, відповідно, чистому прибутку організації, а так само за рахунок додаткового залучення позикових засобів.

Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств.

Фінансові інвестиції зумовлені потребою ефективного використання вільних фінансових ресурсів, коли кон'юктура фінансового ринку уможливлює отримання значно більшого рівня прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати його фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.

Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними паперами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг - це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації. Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лізингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періодичного збільшення лізингового відсотка.

Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

У процесі фінансово-господарської діяльності окремі підприємства порушують фінансові зобов'язання, умови господарських договорів, за що до них застосовуються економічні санкції. Коли ці умови порушує контрагент, він зобов'язаний сплатити штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій, а також відшкодувати збитки, завдані підприємству. Як уже було сказано, у звітному році в підприємства може з'явитися прибуток минулих років тощо.

Отже, за ринкової економіки результати фінансово-інвестиційної діяльності і позареалізаційних операцій є постійними джерелами грошових доходів і формування прибутку підприємств.