2020-01-14
120
Процес засвоєння навчального матеріалу школярами передбачає повноту і взаємозв’язок застосування знань не тільки в знайомих ситуаціях, але і в нових умовах. Вільне застосування знань у різних ситуаціях свідчить про міцне і гнучке оволодіння учнями змістом освіти.
Оскільки застосування знань, є складовою частиною їх засвоєння, має в той же час і свої специфічні труднощі і особливості і має бути предметом особливого контролю, то, керівництво навчальною пізнавальною діяльністю школярів закономірно повинно передбачати цілеспрямоване навчання учнів застосуванню знань у новій навчальній ситуації. Відсутність керівництва діяльністю учнів на етапі застосування знань у новій навчальній ситуації призводить до незавершеності процесу засвоєння, в результаті чого інтенсивне накопичення знань поєднується із недостатньо розвинутим умінням оперувати ними.
Подолання вказаного протиріччя і є одним із завдань навчання, яке спрямоване на озброєння всіх школярів умінням вільно застосовувати знання в нових навчальних ситуаціях, на розвиток творчої активності учнів.
|
|
|
Відповідно до вище сказаного є доцільним вияснити: якою мірою чинні навчальні програми, підручники і реальний педагогічний процес сприяють формуванню у молодших школярів уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації.
Одним із основних офіційних документів, що спрямовує практичну діяльність учителя і забезпечує єдність підходу до розв’язання важливих питань навчання, включаючи і питання про те, якими мають бути знання, уміння та навички учнів, є навчальні програми. Саме в них знаходять відображення плановані результати навчання. Тому, враховуючи завдання нашого дослідження, ми передусім проаналізували чинні навчальні програми для початкової школи, щоб з’ясувати наскільки цілеспрямовано передбачено формування уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.
Загальний аналіз чинних програм для початкової школи [97] дозволив зробити висновок, що навчальні предмети (читання, українська мова, математика, образотворче мистецтво, інші) передбачають опосередковане знайомство учнів із тілами та явищами природи, знайомлять їх лише з окремими зовнішніми ознаками. Одиничні факти та первинні уявлення про природу формуються в учнів під час вивчення теми "Природа навколо нас" із курсу "Я і Україна" в 1-2 класах. Цілеспрямоване та систематичне формування природничих знань у молодших школярів передбачене лише під час вивчення курсу "Я і Україна. Природознавство" у 3-4 класах, де формуються поняття, закономірності, тому проаналізуємо чинну програму цього курсу за двома напрямами:
|
|
|
як відображена у змісті навчальних предметів проблема формування уміння застосовувати природничі знання у новій навчальній ситуації.
наскільки вона відображена у вимогах до кінцевих результатів застосування природничих знань молодшими школярами.
Чинні навчальні програми із курсу "Я і Україна. Природознавство" для 3-4 класів початкової школи побудовані на основі загально-дидактичних принципів (гуманізації; особистісно зорієнтованого навчання; науковості; наступності виховного й розвивального навчання; забезпечення позитивної мотивації учіння; створення умов для самореалізації кожного учня; розвитку його творчої самостійності та соціальної активності) і власне природничих принципів (екологічний; краєзнавчий: українознавчий; планетарний; фенологічний), що реалізуються в єдності.
У пояснювальній записці до програми відзначається, що головною метою природознавства є оволодіння учнів уявленнями: про цілісність природи, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, самостійно розв’язувати природознавчі теоретичні і практичні задачі, дбайливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності [97]. Досягнення цієї мети відбувається шляхом реалізації конкретних освітніх, розвивальних та виховних цілей.
Освітні цілі передбачають формування системи уявлень і понять про предмети і явища природи та взаємозв’язки й залежності між ними, предметних умінь на основі засвоєних природознавчих знань, умінь застосовувати спеціальні методи пізнання природи (спостереження, дослід, практична робота). Спеціальними методами пізнання природи та вміннями користуватися приладами (термометр, гномон, компас тощо) учні оволодівають не в окремих темах, а в процесі вивчення відповідного змісту всього навчального предмета.
Розвивальні цілі спрямовані на розвиток розумових здібностей учнів, що відбувається через оволодіння уміннями розумової діяльності: перцептивної (сприймання), мислительної (логічного й творчого мислення), імажинативної (уява), мнемічної (пам’ять), мовленнєвої. А також, на розвиток емоційної сфери дітей; їхньої пізнавальної активності і самостійності шляхом засвоєння узагальнених способів самоуправління (самомотивація, постановка цілей, самопланування самоорганізація, самоперевірка і самооцінювання (самоконтроль), самокоригування), здатності до творчості, до самовираження і спілкування в колективній діяльності.
Виховні цілі пов’язані з вихованням особистісних якостей кожного школяра, його екологічної культури, поведінки, адекватної моральним, етичним, естетичним нормам і загальнолюдським цінностям у ставленні до навколишнього світу, прагнення охороняти і примножувати природу рідного краю.
За змістом курс природознавства має інтегрований характер. У ньому зведені у певну систему, що відповідає віковим можливостям засвоєння знань дітей молодшого шкільного віку, відомості декількох наук: фізичної географії, біології (основи ботаніки, зоології, анатомії та фізіології людини). Провідний компонент цього предмета представлений системою ієрархічно-підпорядкованих елементів (природничих уявлень і понять різного рівня узагальнення), яка відображає тіла та явища природи в їх взаємозв’язках і залежностях. Ця система формується у молодших школярів у такій послідовності: уявлення, поняття поурочних тем - загальні поняття розділів (програмових тем) - загальні природничі поняття 1-4 класів - загальні природничі поняття курсу початкової школи.
Аналіз чинних програм дає підстави зробити висновок, що вони певною мірою орієнтують учителів початкових класів на формування уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях. Для цього рекомендується: посилювати самостійність учнів у навчально-пізнавальній діяльності; широко практикувати завдання творчого характеру; навчати молодших школярів пошукових умінь, які сприяють переносу знань. Проте у програмах конкретно не відображена система пошукових умінь, що лежать в основі самостійного творчого застосування знань молодшими школярами у нових навчальних ситуаціях.
|
|
|
Під час нашого дослідження ми провели аналіз матеріалів чинних підручників із курсу "Я і Україна" (3-4 клас) з огляду на їх спрямованість на розв’язання проблеми формування в учнів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.
Сучасний підручник не може розглядатися лише як посібник, призначений для закріплення вдома матеріалу, вивченого у класі. Він повинен виконувати різні функції: містити матеріал для самостійної роботи, для пошуку нових знань, їх систематизації й узагальнення як на уроці, так і в позаурочний час. Ми поділяємо точку зору Д.Д. Зуєва [33], який оцінює підручник, враховуючи його двоєдину функцію: як основний носій змісту навчання і як засіб навчання. У зв’язку з цим він відзначає, що з одного боку, підручник є для переважної маси учнів найважливішим джерелом знань, а з іншого боку - засобом навчання, який покликаний допомогти учням засвоїти навчальний матеріал, крім того, підручник повинен сприяти виробленню в учнів досвіду самостійної творчої діяльності [33]. Таким чином, якщо ставиться завдання сформувати в учнів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях, то невід’ємною частиною чинних підручників має бути відповідний навчальний матеріал. Із цих позицій ми проаналізували тексти та завдання, вміщені у підручниках "Я і Україна" для 3-4 класів [5; 6].
Усі тексти підручників із природознавства за значенням уміщеної у них інформації були поділенні на навчальні і додаткові, представлені оповіданнями, віршами, прислів’ями та загадками або короткою інформацією про певних тварин, рослин чи явища природи.
|
|
|
Проаналізувавши види навчальних текстів у підручниках слід зазначити, що більшу частину становлять тексти з описом природних об’єктів та із визначенням понять. Недостатньо, на нашу думку, текстів із завданнями, що передбачають застосування прийомів розумової діяльності, із завданнями для самостійного узагальнення, з описом дослідів та практичної роботи.
Аналіз текстового матеріалу підручників із курсу "Я і Україна" для 3-4 класів засвідчив, що вони виконують, в основному, лише функцію носія готової інформації для учнів і не сприяють достатньою мірою виробленню досвіду самостійної творчої діяльності, а отже, й формуванню в учнів умінь застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.
Для того щоб проаналізувати завдання, вміщені у підручниках із природознавства, ми вважали за необхідне їх прокласифікувати. Більшість учених приймають за основу класифікацію завдань за характером пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, яка є складовою більш загальної класифікації, запропонованої Д.Д. Зуєвим [33].
Зважаючи на це, ми провели класифікацію завдань підручників за їх основною функцією у процесі засвоєння знань. Усі завдання були поділені на три групи.
До І групи ми віднесли репродуктивні завдання, спрямовані на запам’ятовування нового навчального матеріалу, на відтворення знань та методів діяльності без суттєвих змін, у тому вигляді, як вони були викладені в підручнику або розкриті учителем. Це завдання на закріплення знань (відтворення вивченого, первинна систематизація фактів, уявлень і понять).
До ІІ групи ввійшли конструктивні завдання, під час виконання яких передбачено вносити незначні зміни у структуру засвоєних знань. Ці завдання спрямовані на логічне осмислення знань та вмінь, а саме: на аналітико-синтетичну діяльність (порівняння, узагальнення, оцінювання і висновки); на поглиблення знань (уточнення, конкретизація, систематизація); на встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
До ІІІ групи ми віднесли творчі завдання, які зумовлюють узагальнення, перенос та застосування учнями набутих знань і умінь у нових навчальних ситуаціях: здійснення самостійної пошукової діяльності, оволодіння вміннями, відпрацювання навичок. Цей тип завдань передбачає внесення суттєвих змін у структуру засвоєних знань та способів діяльності, а також вимагає пошуку нових знань або способів діяльності на основі знань, набутих з інших джерел.
Узагальнені результати аналізу завдань, вміщених у підручниках із курсу "Я і Україна" для 3-4 класів початкової школи на основі вищевказаної класифікації подані у таблиці 1.2
Дані таблиці засвідчують, що найбільше у підручниках продуктивних завдань, спрямованих на осмислення знань (3 клас - 67,0%; 4 клас - 55,3%). Серед них немало таких, що передбачають самостійне пояснення явищ природи на основі життєвого досвіду (3 клас - 12,9%; 4 клас - 11,3%), дослідження об’єкта за допомогою спостереження та дослідів (3 клас - 12,1%; 4 клас - 11,3%), а також встановлення причинно-наслідкових зв’язків (3 клас - 7,0%; 4 клас - 15,0%). Це обумовлено їх роллю у пізнанні молодшими школярами найпростіших закономірностей і залежностей у живій та неживій природі, між окремими природними явищами, природою і трудовою діяльністю людини. Проте слід зазначити, що у підручниках вони подані без поступового ускладнення, а це негативно відображується на рівні оволодіння учнями вказаними розумовими прийомами.
Таблиця 1.2. Аналіз завдань у підручниках "Я і Україна" для 3-4 класів
| Види завдань | 3 клас | 4 клас | ||
| к-сть | % | к-сть | % | |
| 1. Завдання на відтворення знань та умінь: | 74 | 18,0 | 68 | 23,2 |
| - знаходження відповіді на запитання у тексті | 14 | 18,9 | 25 | 36,8 |
| - розповідь про об’єкт за поданим планом | 3 | 0,7 | 7 | 10,3 |
| - виконання завдання за зразком | 12 | 16,2 | 5 | 7,4 |
| - формулювання визначення поняття | 45 | 60,8 | 31 | 86,1 |
| 2. Завдання на логічне осмислення знань і вмінь: | 276 | 67,0 | 162 | 55,3 |
| - дослідження об’єктів за допомогою спостережень та дослідів | 50 | 12,1 | 33 | 11,3 |
| - самостійне пояснення на основі життєвого досвіду | 53 | 12,9 | 33 | 11,3 |
| - визначення істотних ознак об’єкта | 27 | 6,6 | 1 | 0,3 |
| - порівняння у формі зіставлення та протиставлення | 23 | 5,6 | 15 | 5,1 |
| - класифікація об’єктів та явищ | 35 | 8,5 | 23 | 7,8 |
| - всебічний розгляд об'єктів і явищ | 23 | 5,6 | 12 | 4,0 |
| - встановлення причиново-наслідкових зв’язків | 29 | 7,0 | 44 | 15,0 |
| - узагальнення, формулювання висновків | 36 | 8,7 | 1 | 0,3 |
| 3. Завдання на застосування нових знань та умінь: | 62 | 15,0 | 63 | 21,5 |
| - виконання практичних робіт | 18 | 4,3 | 47 | 16,0 |
| - пояснення, доведення істинності суджень | 31 | 7,5 | 14 | 4,8 |
| - застосування знань у нестандартних навчальних ситуаціях | 13 | 3,2 | 2 | 0,7 |
Багато завдань, які спрямовані на відтворення матеріалу про природні явища, прочитаного у підручнику (3 клас - 18,0%; 4 клас - 23,2%), у той час як завдання, пов’язані із застосуванням нових знань, займають незначне місце (3 клас - 15,0%; 4 клас - 21,5%). Крім того, вони формулюються однотипно, без ускладнення. Аналогічна тенденція спостерігається із завданнями на порівняння у формі зіставлення та протиставлення (3 клас - 15,6%; 4 клас - 5,1%), на узагальнення і формулювання висновків (3 клас - 8,7%; 4 клас - 0,3%). Недостатньо уваги приділяється і завданням на пояснення, доведення істинності суджень (3 клас - 7,5%; 4 клас - 4,8%). Враховуючи значення цих прийомів для розвитку мислення молодших школярів, зменшення їх кількості у 4 класі ми вважаємо неправомірним. Також вони не передбачають поступового збільшення кількості ознак, що порівнюються, ступеня узагальненості предметів і явищ, не вказується напрям порівняння.
Аналіз завдань, вміщених у підручниках із природознавства, свідчить, що автори частково спрямовують свої зусилля на формування у молодших школярів пошукових умінь, що забезпечують перенос знань, та на формування умінь застосовувати знання у новій навчальній ситуації. Проте, враховуючи зростаючі інтелектуальні можливості дітей, специфіку навчального матеріалу, ми вважаємо, що роль пошукового елементу під час засвоєння природничих знань на етапі застосування їх у варіативних навчальних ситуаціях може бути суттєво посилена.
Таким чином, оцінюючи об’єктивні можливості сучасних підручників "Я і Україна" для 3-4 класів як засобу цілеспрямованого формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у новій навчальній ситуації, слід відзначити, що текстовий і методичний апарат у цілому різноманітний, є чітка орієнтація на розвивальний характер навчання, але водночас недостатня кількість завдань, що дають змогу учням творчо застосовувати знання у варіативних навчальних ситуаціях, організувати дослідницьку діяльність. Спостерігається явне недооцінювання завдань на доведення істинності судження, порівняння, всебічний розгляд об’єктів, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, відсутня їх система.
Оскільки навчальні програми та підручники повинні створювати дидактичне забезпечення для формування у молодших школярів умінь застосовувати природничі знання у новій навчальній ситуації в єдності з навчальним процесом, то ми звернулись до розгляду стану досліджуваної проблеми в сучасній практиці навчання молодших школярів.
Передусім нас цікавило ставлення вчителів початкової школи до необхідності спеціально формувати в молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у новій навчальній ситуації, а також до тих засобів, які можуть бути використані при цьому. З метою отримання необхідної інформації ми провели анкетування вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл міста Тернополя та сіл Тернопільської області (див. додаток А). В опитуванні взяли участь вчителі, що працюють за чинною програмою навчання у початковій школі.
Результати анкетування дають підстави зробити висновок, що лише 18,5% опитаних учителів початкових класів вважають, що для досягнення повноцінних результатів навчання необхідно формувати в учнів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях. Виявлено також недостатнє розуміння вчителями терміну "застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях". Це є причиною того, що вчителі недостатньо використовують засоби формування в учнів умінь застосування знань у нових навчальних ситуаціях. Педагогічними засобами, які застосовуються для формування в учнів умінь застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях, вчителі називають здебільшого лише створення проблемних ситуацій (43,3%), використання дидактичних ігор (26,2%), ребусів (21,8%), загадок (17,6%).
Важливу інформацію ми отримали, з’ясувавши, які види навчальної роботи, на думку вчителів, необхідно постійно використовувати у процесі навчання для формування в учнів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях. Результати кількісного аналізу відповідей учителів на це запитання подано в таблиці 1.3
Таблиця 1.3. Результати анкетного опитування вчителів початкових класів
| Види навчальної роботи, що сприяють формуванню природничих знань дієво практичного характеру | Проводиться робота | ||
| постійно (%) | іноді (%) | не проводиться (%) | |
| Аналіз і порівняння досліджуваних тіл природи, явищ, процесів | 67,5 | 31,7 | 0,8 |
| Виділення істотних ознак | 83,3 | 16,7 | 0,0 |
| Встановлення причинно-наслідкових зв’язків | 62,5 | 35,8 | 1,7 |
| Систематизація й узагальнення у вигляді таблиць, схем | 30,8 | 64,2 | 5,0 |
| Самостійне формулювання висновків | 12,5 | 84,2 | 3,3 |
| Використання географічних карт | 9,2 | 68,3 | 22,5 |
| Виконання самостійних практичних завдань | 35,0 | 65,0 | 0,0 |
| Виконання завдань за зразком та аналогією | 71,7 | 28,3 | 0,0 |
| Виконання вправ дослідницького характеру | 15,1 | 82,4 | 2,5 |
| Розв’язання завдань проблемного характеру | 27,4 | 66,7 | 5,9 |
| Виконання лабораторних робіт ілюстративного характеру | 21,7 | 61,6 | 16,7 |
| Виконання лабораторних робіт дослідницького характеру | 9,2 | 67,5 | 23,3 |
На основі даних таблиці можна стверджувати, що найчастіше вчителі початкових класів використовують такі види навчальної роботи, як виділення істотних ознак у досліджуваних об’єктах (83,3%), аналіз і порівняння досліджуваних тіл природи, явищ, процесів (67,5%), встановлення причинно-наслідкових зв’язків (62,5%), виконання завдань за зразком та аналогією (71,7%). Проте цієї роботи на уроках недостатньо для того, щоб сформувати в учнів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях. Мало уваги в практиці роботи початкової школи приділяється таким видам навчальної роботи, як розв’язання проблемних завдань (27,4%), самостійне формулювання висновків (12,5%), виконання лабораторних робіт ілюстративного характеру (21,7%), виконання лабораторних робіт дослідницького характеру (9,2%), виконання завдань дослідницького характеру (15,1%), хоча завдання таких видів сприяють формуванню у молодших школярів пошукових умінь, необхідних для формування уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях.
Майже всі опитані вчителі вказали в анкеті на труднощі, які трапляються у процесі формування природничих знань молодших школярів. Це різна готовність учнів до навчання, недостатній розвиток мовлення учнів, зникнення у багатьох дітей інтересу під час виконання складної розумової роботи, відсутність бажання докласти зусилля для якнайкращого виконання завдання та інше. Більшість учителів відзначили також, що труднощі у роботі обумовлені відсутністю методичних рекомендацій з питання формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.
Оцінюючи методичний апарат чинних підручників "Я і Україна" з точки зору їх зорієнтованості на формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях, лише 16,8% опитаних учителів позитивно оцінили їх можливості. Ці дані підтверджують наш висновок, що методичний апарат чинних підручників недостатньо зорієнтований на формування в учнів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.
Таким чином, анкетування вчителів показало, що в них виникають труднощі в організації роботи по формуванню у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях, і що вчителі потребують спеціальних методичних розробок і рекомендацій з цього питання.
Аналіз змістового і методичного компонентів формування природничих знань показує, що певною мірою вони орієнтують учителів початкової школи на формування в учнів вміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях. Проте спостерігається невідповідність між вказівками програми та реалізацією їх у методичному апараті підручників. Суттєвим недоліком є відсутність у навчальній літературі системи пізнавальних завдань, спрямованої на формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.
Узагальнюючи викладений матеріал, можна зазначити, що формуванню у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях в сучасній практиці початкового навчання приділяється недостатньо уваги. Цей факт свідчить про існування суперечності між інтенсивним накопиченням знань в учнів та недостатньо сформованим умінням оперувати ними.
