Оборона Берестя(1941)

До 22 червня 1941 у фортеці дислокувалися 8 стрілецьких і 1 розвідувальний батальйон, 2 артилерійських дивізіони (ПТО і ППО), деякі спецпідрозділи стрілецьких полків та підрозділи корпусних частин, збори приписного складу 6-ї Орловської та 42-ї стрілецької дивізій 28-го стрілецького корпусу 4-ї армії, підрозділи 17-го Червонопрапорного Брестського прикордонного загону, 33-го окремого інженерного полку, кілька підрозділів 132-го окремого батальйону конвойних військ НКВС, штаби частин (штаби дивізій і 28-го стрілецького корпусу розташовувалися в Бресті), всього 9–11 тисяч чоловік, не рахуючи членів сімей (300 сімей військовослужбовців).

Штурм фортеці був доручений 45-ї піхотної дивізії генерал-майора Фріца Шлiпера (близько 17 тисяч осіб) з частинами посилення і у взаємодії з частинами сусідніх сполук (в т.ч. мортирні дивізіони, додані 31-й і 34-й піхотним дивізіям 12-го армійського корпусу 4-ї німецької армії і використовувані 45-ї пд протягом перших п'яти хвилин артилерійського нальоту), в загальній кількості до 20 тис. осіб.

22 червня о 3:15 (за європейським часом) або 4:15 (за московським) по фортеці був відкритий ураганний артилерійський вогонь, що застав гарнізон зненацька. У результаті були знищені склади, пошкоджений водопровід, перервано зв'язок, нанесені великі втрати гарнізону. У 3:23 почався штурм. Несподіванка атаки призвела до того, що єдиного скоординованого опору гарнізон надати не зміг і був розбитий на кілька окремих вогнищ. Штурмовий загін німців, що наступав через Тереспольское зміцнення, спочатку не зустрів серйозного опору і, пройшовши Цитадель, передовими групами вийшов на Кобринської зміцнення. Однак вони виявилися в тилу німців частини гарнізону перейшли в контратаку, розчленувавши і частково знищивши атакуючих. Німці в Цитаделі змогли закріпитися лише на окремих ділянках, включаючи панівне над фортецею будівля клубу (колишня церква св. Миколая), столову командного складу і ділянка казарми у Брестських воріт. Сильний опір німці зустріли на Волинському і, особливо, на Кобринському зміцненні, де справа доходила до штикових атак. Мала частина гарнізону з частиною техніки зуміла покинути фортецю і з'єднатися зі своїми частинами; до 9 години ранку фортеця з залишалися в ній 6–8 тисячами чоловік була оточена.

Вночі на 23 червня, відвівши війська на зовнішні вали фортеці, німці почали артобстріл, в перервах пропонуючи гарнізону здатися. Здалося близько 1900 чоловік. Але, тим не менш, 23 червня залишалися захисникам фортеці вдалося, вибивши німців з примикає до Брестських воріт ділянки кільцевої казарми, об'єднати два найбільш потужних що залишалися на Цитаделі вогнищ опору – бойову групу 455 сп, очолювану лейтенантом Виноградовим і капітаном Зубачевим, і бойову групу т.зв. «Будинку офіцерів» (підрозділами, зосередили тут для запланованій спроби прориву, керували полковий комісар Фомін, старший лейтенант Щербаков та рядовий Шугуров.

Зустрівшись в підвалі «Будинку офіцерів», захисники Цитаделі спробували скоординувати свої дії: був підготовлений датований 24 червня проект «Наказ №1», в якому пропонувалося створити зведену бойову групу і штаб на чолі з капітаном Зубачевим і його заступником полковим комісаром Фоміним, підрахувати остаточний особовий склад. Проте наступного ж дня раптовою атакою німці увірвалися в Цитадель. Велика група захисників Цитаделі на чолі з лейтенантом Виноградовим намагалася прорватися з Фортеці через Кобринської зміцнення. Але це закінчилося невдачею: хоча групі прориву, розділившись на кілька загонів, вдалося вирватися за головний вал, її бійці були полонені або знищені підрозділами 45-ї пд, що посідали оборону на Брест шосе.

З Північного і Південного островів противник почав психологічну атаку: німецькі автомашини з гучномовцями стали закликати захисників здаватися. О 17:15 гітлерівці оголосили про припинення артобстрілу на півтори години – для бажаючих здатися. З руїн вийшло кілька сотень людей, значна частина з них – жінки і діти сімей комскладу. З настанням темряви кілька груп обложених спробували вирватися з фортеці. Як і напередодні, всі ці спроби закінчилися невдачею – проривалися або гинули, або потрапляли в полон, або знову займали оборону.

24 червня противнику вдалося створити коридор і вивести своїх солдатів, блокованих в Церкві. Крім Центрального острова, під контролем захисників фортеці, як і раніше залишалася східна частина Північного острова. Весь день тривав артобстріл. О 16:00 24 червня штаб 45-ї дивізії доповів, що Цитадель взята і проводиться придушення окремих осередків опору. У 21:40 в штаб корпусу було повідомлено про повну захопленні Брестської фортеці. Проте бойові дії продовжувалися.

Німці сформували бойові групи з саперів і піхоти, які методично ліквідували залишалися осередки опору. Для цього використовувалися підривні заряди і вогнемети, однак 25 червня у німецьких саперів залишився лише один вогнемет (з дев'яти), який вони не могли використовувати без підтримки бронетехніки. 26 червня на Північному острові німецькі сапери підірвали стіну будівлі школи політскладу. Там було взято 450 полонених. Основним осередком опору на Північному острові залишився Східний форт. За свідченнями перебіжчика, 27 червня там оборонялось до 400 бійців і командирів на чолі з майором Петром Гавриловим.

Проти форту німці застосували два залишалися у них танка. Танки стріляли по мурам форту, і в результаті, як сказано в доповіді штабу 45-ї дивізії, «росіяни стали вести себе тихіше, але безперервна стрілянина снайперів тривала з найнесподіваніших місць».

На Центральному острові залишки оборонялися, які зосередилися в північних казармах Цитаделі, 26 червня вирішили пробиватися з фортеці. В авангарді пішов загін з 100–120 бійців під командуванням лейтенанта Виноградова. Загону вдалося пробитися за межі фортеці, втративши половину свого складу, проте іншим обложеним на Центральному острові цього зробити не вдалося – зазнавши великих втрат, вони повернулися назад. Увечері 26 червня залишки загону лейтенанта Виноградова були оточені німцями і майже повністю знищені. Виноградов і кілька бійців потрапили в полон. Спроби прориву з Центрального острова тривали 27 та 28 червня. Вони також були припинені з-за великих втрат.

28 червня ті ж два німецьких танки і кілька самохідних знарядь, які поверталися з ремонту на фронт, продовжували обстрілювати Східний форт на Північному острові. Однак це не принесло видимих результатів, і командир 45-ї дивізії звернувся за підтримкою до Люфтваффе. Однак через низьку хмарність в той день авіаудар нанесений не був. 29 червня в 8:00 німецький бомбардувальник скинув на Східний форт 500-кілограмову бомбу. Потім було скинуто ще одну 500-кілограмову і нарешті 1800-кілограмова бомба. Форт був практично зруйнований. До настання темряви було взято в полон 389 осіб. Вранці 30 червня руїни Східного форту були обшукані, знайдено кілька поранених захисників (майора Петро Гаврилова не було знайдено – він потрапив в полон лише 23 липня 1941). Штаб 45-ї дивізії вдруге доповів про повне взяття фортеці.

До вечора 30 червня німці оволоділи більшою частиною фортеці, за винятком ділянки кільцевої казарми (Будинок офіцерів) біля Брестських (трьохарочних) воріт Цитаделі, казематів у земляному валу на протилежному березі Мухавца (т. зв. п. 145) і розташованого на Кобринському зміцненні т. н. «Східного форту» (його обороною, що складалася з 400 бійців і командирів Червоної Армії, командував майор П. Гаврилов). У цей день німцям вдалося полонити 1250 захисників Фортеці. Останні 450 захисників Цитаделі були полонені 1 липня, після підриву кількох відсіків кільцевої казарми «Будинку офіцерів» і п. 145, а 2 липня, після скидання німцями останніх бомб, упав Східний форт. Проте остаточно зачистити його німцям вдалося лише 3 липня. 6 липня німці почали використовувати артилерію калібру 600-мм Karl-Gerät, який стріляв бетонобійними снарядами вагою більше 2-х тонн і фугасними масою 1250 кг. Після розриву снаряда 600-мм гармати утворювалися воронки діаметром 30 метрів і наносилися жахливі травми захисникам, включаючи розрив легенів у тих, хто переховувався в підвальних приміщеннях фортеці від ударних хвиль.

Організована оборона фортеці на цьому закінчилася; залишалися лише ізольовані осередки опору і поодинокі бійці, які збиралися в групи і знову розсіюється і гинули, або намагалися прорватися з фортеці і піти до партизанів у Біловезьку пущу (деяким це вдалося). Гаврилов був полонений пораненим в числі останніх – 23 липня. Один із написів у фортеці говорить: «Я вмираю, але не здаюся. Прощавай, Батьківщина. 20.VII.41 р.»

За свідченнями свідків, стрілянина чулася з фортеці до початку серпня. Сумарні втрати німців в Брестській фортеці склали до 5% від загальних втрат Вермахту на Східному фронті за перший тиждень війни.

Були повідомлення, що останні ділянки опору були знищені лише в кінці серпня, коли Гітлер і Муссоліні відвідали фортецю з посиленою охороною, щоб зачистити його від захисників, що залишилися. Також відомо, що камінь, який Гітлер взяв з руїн моста був виявлений у його кабінеті вже після закінчення війни.

Для усунення останніх осередків опору німецьке верховне командування віддало наказ затопити підвали фортеці водою з річки Буг.

Звільнення фортеці

Берестейську фортецю було звільнено в результаті Люблін-Брестської операції, що була складовою частиною операції «Багратіон». Операцію провели війська Першого Білоруського фронту під проводом маршала К. Рокоссовського.

Головний удар завдавали війська лівого крила Першого Білоруського фронту на ковельсько-люблінському напрямку. Німецькі війська поблизу міста збудували укріплений район, до якого входили доти, мінні поля. В систему оборони були включені форти Берестейської фортеці. 28 липня 1944 року частинами 12-ї гвардійської стрілкової дивізії, 212-ї стрілковой дивізії, 415-ї стрілкової дивізії, 9-го гвардійского Берестейського стрілкового корпусу 61-ї армії, 48-ї гвардійскої стрілкової дивізії та інших формувань Берестя було звільнено. 20 воїнів у результаті даної операції були нагороджені орденами Героїв Радянського Союзу.