Використання історико-культурної спадщини для розвитку туризму

Використання історико-культурної спадщини для розвитку туризму є знаряддям, яке забезпечує економічне зростання шляхом залучення туристів з інших міст, країн, які цікавляться історією, мистецтвом, наукою або побутом даної громади, регіону, країни чи певним місцевих груп. Головною метою таких поїздок є знайомство із культурним середовищем, таким як живописний ландшафт, прикладне та театральне мистецтво, а також особливий побут, цінності, традиції та події.

Загальноприйнято, що культурні надбання генерують економічну життєздатність громади, мобілізуючи мешканців задля розвитку туризму, ремесл та збереження культурних пам`яток. Програми, що використовують це надбання, є наріжним каменем відбудови або культурного відродження та можуть відновити, відродити або зміцнити громаду та оточуючий регіон. Ці програми пожвавлюють громадське життя, що в поєднанні з привабливими природними умовами приводить до підвищення якості життя та розширюють можливості для розвитку бізнесу, покращують імідж країни, регіону та громади. Також культурні ресурси можуть стати у нагоді для формування «інноваційного середовища», приваблюючи бажаних високоосвічених робітників і створюючи умови для розвитку наукомісткого виробництва.

Європа є найпривабливішим у світі місцем для туристів. Історико-культурна спадщина та мистецтво залишаються головною принадою для відвідувачів. Протягом останніх двадцяти років обсяги туризму в Європі майже подвоїлися і надходження від цієї галузі становить до 12% ВВП.

Концепція використання культурної спадщини для розвитку туризму може включати в себе цілу низку напрямів та заходів, а саме:

Реклама території

Розвиток туризму історичної спадщини може розглядатися, як спосіб рекламування території. Як, правило в центрі такої рекламної кампанії опиняється якесь історичне місто, як-от Кейп Коуст у Ґані, Ґранада в Іспанії… В кожному випадку місце відоме своїми історичними подіями, спорудами, культурною спадщиною. Метою є залучення туристів, які цікавляться цією спадщиною, до відвідання громади, знайомства з музеями, участі в її подіях, фестивалях, які прославляють родовід громади та її історичну значимість. Реклама території є додатковим знаряддям для заохочення туристів.

Одним з механізмів реклами територій є співпраця з Світовою організацією міст культурної спадщини, яка складається з 215 міст, де розташовані об’єкти, занесені в реєстр Світової спадщини ЮНЕСКО. Сюди входять 7 міст в Африці, 38 в Латинській Америці, 20 в Азії та тихоокеанських країнах, 125 в Європі та Північній Америці і 25 в арабських країнах. Світова організація надає інформацію та навчальні послуги для посадовців муніципалітетів як з питань збереження історичної спадщини, так і розвитку туризму. Ще одним прикладом є програми «Європейське місто культури» або «Європейська столиця культури», які відзначають громади міст, де відбулися «визначні культурні події європейського або міжнародного значення».

Дуже близьким до реклами території є створення бренду культурного міста, яке базується на масових заходах, як-от всесвітні виставки, спортивні події, або відомі щорічні фестивалі.

Культурні зони

Концепція культурної зони має на меті створення фізичного простору, де зосередженні як інституційні, так і пов’язані з місцевими традиціями туристичні можливості, наприклад, сувенірні та мистецькі ринки, театральні вистави, музеї та звісно ж культурна спадщина.

Подорожі до землі предків

Хоча туризм культурної спадщини є важливим, його межі не зовсім визначені. Спадщина може включати історію, мистецтво, науку, побут, архітектурною та краєвиди. Все це може бути частиною колективної історією і, таким чином, цікавить багатьох, але є один різновид, який називають подорожами до землі предків, де мандрівки здійснюють із бажання дослідити свою генеалогію, знайти інформацію або відчути зв'язок зі своїми предками та їхнім корінням. У цьому випадку слід розуміти мотиви туристів, аби найкращим чином задовольнити їхній попит і розвивати місцеві ресурси відповідним чином.

Маршрути культурної спадщини

Починаючи з 1987 року, Рада Європи надає допомогу в створенні культурних маршрутів як інструменту для підтримки туризму. За посередництва Європейського інституту маршрутів культури розробляється інформація та програми для культурного туризму. Надається підтримка як окремим туристам, так і гідам. Метою цієї програми є піднести усвідомлення самобутності європейської культури та приналежності до європейського громадянства на основі спільних цінностей та надати можливості для обміну та розвитку, сприяти діалогу між культурами та релігіями, зберегти та примножити культурну спадщину й надати культурному туризму високого статусу (Рада Європи, 2007). Ці маршрути розроблялися таким чином, щоб дати змогу познайомитися з шляхами паломників, сільським укладом життя, історичними та легендарними постатями, історико-культурними об’єктами Європи тощо. Можна навести окремі приклади, такі як Віа Вранциґена, маршрут Моцарта, визначні місця Клунійського Ордену в Європі, маршрути вікінгів, маршрути європейської спадщини та десятки інших. Метою цих проектів є надання можливостей для окремих осіб та громад аналізувати глобальні зміни, збагачувати дискурс про майбутнє діалогу між культурами, сприяти новим формам співпраці, знайомитися з культурною спадщиною різних країн і робити внесок у економічний та гуманітарний розвиток.

Використання історико-культурна спадщини в якості туристичних об’єктів стало головним джерелом доходів для багатьох громад та країн по всьому світу. Це не лише створює нові робочі місця, але й має потенціал привнесення додаткових доходів з-поза меж громади та стимулювання місцевої економіки, що перевищує можливості своїх мешканців.