Інтереси організації, як господарської системи реалізуються не тільки на ринку праці під час купівлі робочої сили, але і в процесі її споживанні в межах самої організації.
Людський фактор – це головний компонент суспільного розвитку, який створюється через участь людей в процесі створення матеріальних і духовних цінностей, надання соціально необхідних послуг.
Основними складовими людського фактору підприємства виступають такі поняття як “робоча сила”, “трудові ресурси”, “людські ресурси”, “сукупний працівник”.
Розглянемо більш детально ці поняття.
Робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які вона використовує для виробництва матеріальних благ.
Фактично – це здатність людини до праці.
Трудові ресурси – все соціально активне населення.
Людські ресурси (особистість) – це сукупність різних якостей людей, які проявляються в процесі їх трудової діяльності.
Сукупний працівник – це поєднання індивідуальних робочих сил в трудовий колектив.
|
|
Таким чином людський фактор треба розглядати як прояв всієї сукупності особистих якостей людини, які впливають на його трудову активність.
Людський фактор – це люди, організацій і установ, об’єднані для спільної діяльності, це суб’єкт суспільного життя, який має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру, і взаємодія яких забезпечує розвиток суспільства.
Вивчення людського фактору призвело до введення такого терміну як “трудовий потенціал”. Його використовують для характеристики терміну “людський фактор” в об’ємному визначенні, як в масштабах всього суспільства, так і в межах одного підприємства.
На відміну від трудових ресурсів – трудовий потенціал – це конкретні працівники, можливість використання яких у виробництві є відомою.
Трудовий потенціал поділяється на трудовий потенціал працівника і організації – ТПП і ТПО.
ТПП – сукупна здібність фізичних і духовних якостей окремого працівника, досягти в заданих умовах певних результатів його виробничої діяльності з одного боку, і здатність удосконалюватись в процесі праці – з іншого боку.
ТПП включає в себе:
- психофізіологічний потенціал – здатність і схильність людини, стан її здоров’я, працездатність, тип нервової системи
- кваліфікаційний потенціал – обсяг, глибина, різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, які обумовлюють здатність працівника до праці певного змісту і складності
- особистий потенціал – рівень громадянської свідомості і соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці.
|
|
ТПО – це сукупність працездатних працівників, які можуть працювати в організації за наявності необхідних організаційно-технічних умов.
Структура ТПО – це співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних і інших характеристик груп працівників і взаємостосунки між ними.
ТПО включає в себе такі компоненти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.
Кадрова складова – професійні знання, вміння і навички, а також пізнавальні здібності.
Професійна складова – вимоги до робочих місць, функціональний зміст трудових операцій.
Кваліфікаційна структура – зміни в трудовому потенціалі (зростання вмінь, знань, навичок), зміни в особистості.
Організаційна складова – ефективність функціонування трудового колективу і ефективність використання робочої сили.
Весь трудовий потенціал поділяється на дві категорії “кадри” і “персонал”.
Кадри – це соціально-економічна категорія, яка включає в себе постійний штатний склад працівників, певної кваліфікації, які пройшли професійну підготовку і володіють спеціальними знаннями або досвідом роботи у вибраній сфері діяльності.
Персонал – більш широке поняття ніж кадри. Це весь особовий склад організації, це постійні або тимчасові працівники, представники кваліфікованої і некваліфікованої праці.
Диференціацію понять які визначають людський фактор в організації можна представити у вигляді піраміди (Рис.1.):
Рис.1. Складові людського фактору в організації
Таким чином, не зростання технічного рівня визначає зараз економічний потенціал підприємств, а людський фактор. Тому основною проблемою є проблема активізації людського фактора завдяки формуванню процесу управління ним.
На даний час можна виділити три напрямки активізації людського фактору:
- спроба впровадити системи управління і заохочення за кінцеві результати роботи в дусі американської раціональної школи управління;
- вивчення прикладів впровадження японських систем управління на підприємствах;
- здійснення розробки теорії організаційної культури як самостійної європейської теорії управління колективом працівників.
Всі ці напрямки поєднуються в тому, що питання про управління людськими ресурсами розглядається як обов’язкова функція керівників підприємств.
Таким чином поняття “людський фактор” відображає особливий статус особистості в сучасному суспільстві який знаходиться в певних взаємостосунках з технічними, економічними факторами виробництва. Але при цьому, робоча сила це особливий фактор виробництва, який:
- може відмовитись від умов праці
- може звільнитись за власним бажанням
- може бастувати і протестувати
- може змінювати ефективність праці без зв’язку з її умовами
- може переучуватись, змінювати спеціальність
- прив’язаний територіально
- має соціальну неоднорідність
- знає, що втрати на робочу силу – предмет переговорів
- взаємозамінний з капіталом.
Отже проаналізувавши основні складові людського фактору перейдемо безпосередньо до розгляду другого розділу даної курсової роботи.