2020-04-20
118
Вказуючи на вічну актуальність такого явища, як материнство, необхідно акцентувати увагу не так на проблемах українського суспільства у сфері прав материнства і дитинства, скільки на досвіді вирішення цих проблем в інших країнах, аби показати, що розв’язати їх можливо, коли цьому підпорядкована вся державна політика.
Аналізуючи зріз питань охорони материнства та дитинства в західних країнах, можна сказати, що дискусія точиться щодо механізмів реалізації державної політики, відмінностей у підходах правих і лівих сил, різноманітних нюансів та нововведень у цій галузі. Проте принципи і стандарти, запроваджені урядами соціал-демократів.
У зв’язку із зазначеним - „Ми повинні підтримувати не добродійність, а права для всіх, повинні добиватися таких реформ, які принесуть нашим дітям можливість жити повноцінним і щасливим життям”, — вже багато років залишаються незмінною основою будь-яких державних заходів [18, с.107].
Наприклад, програма британських лейбористів, яка стартувала в квітні 2007 року, гарантує, що всі без винятку майбутні матері будуть забезпечені повним спектром пологових послуг (включаючи тих, хто буде народжувати вдома) і акушерками, яких вони знають і яким довіряють догляд за собою. Новація запропонованого підходу полягає в тому, що охорона материнства вибудовується навколо потреб жінок з самого початку вагітності до післяродового догляду. Новий план пропонує встановлення мінімального обсягу гарантій щодо послуг з охорони материнства, який буде використовуватися для розроблення найвищих стандартів по всій країні. Планується, що до кінця 2009 року жінки в рамках реалізації ініціатив Лейбористської партії отримають „золотий стандарт” послуг з охорони материнства, що включатиме:
- право обирати режим доступу до охорони материнства, який означає, що жінки будуть у змозі залучати напряму акушерку або вимагати догляду лікаря та тип догляду протягом періоду вагітності – жінки зможуть визначатись між доглядом акушерки або доглядом за участі лікарів та акушерок одночасно;
- можливість вибору місця пологів – залежно від медичної картки та обставин, жінки та їхні чоловіки зможуть обирати між народженням вдома, пологами в акушерському відділенні або в лікарні за участі акушерів та лікарів;
- можливість вибору місця післяродового догляду.
Максимальним чином охопити всі потреби матерів, їх родин і новонароджених – з цього виходять і при реалізації політики з охорони материнства в Ізраїлі.
Так, вагітні жінки в Ізраїлі мають право на обслуговування і спостереження за ходом вагітності в рамках лікарняної каси.
Починаючи з четвертого місяця вагітності, жінка повинна стати на медичний облік у тій лікарні або пологовому будинку, де має намір народжувати. Оплата перебування у лікарні у зв’язку з пологами здійснюється Службою національного страхування. Після пологів кожна породілля отримує грошовий подарунок від Служби національного страхування.
Крім того, всі працюючі жінки мають право на 12-тижневу оплачувану відпустку по вагітності та пологах, в яку можна піти за 6 тижнів до запланованої дати пологів. У післяпологовий період відпустку по догляду за новонародженим замість матері може взяти й батько дитини.
Що стосується догляду за народженими, згідно зі стандартами державної політики Ізраїлю, в усіх населених пунктах відкриті консультації матері і дитини, де молода мати може отримати необхідну інформацію. Дитячі лікарі та медсестри, які працюють у цих консультаціях, забезпечують нагляд за розвитком і зростанням дитини.
Фахівці зазначають, що досвід вирішення проблемних питань щодо материнства та дитинства, який демонструють сьогодні Великобританія, Ізраїль, Німеччина, Швеція свідчить про можливість цілеспрямованого формування такої системи, яка поєднує високу господарську ефективність і соціальну орієнтацію економіки, соціальні гарантії, які надаються кожній людині, і індивідуальну відповідальність за власний добробут, систему, в якій одне з головних місць раз і назавжди відводиться охороні материнства і здоров’я майбутніх поколінь [28, 93].
В той же час, дещо інші підходи існують в Сполучених Штатах Америки. Так, в період проведення "Нового курсу" були вперше законодавчо зафіксовані права, пов'язані з соціальним забезпеченням.
Найбільш важливим в системі джерел, що їх закріплюють, став Акт про соціальне забезпечення 1935 р. Всі соціальні виплати згідно з ним здійснюються за рахунок страхових внесків працівників і підприємств. Слід звернути увагу на те, що до цих пір в США не існує системи страхування, а отже, і відповідних виплат на випадки хвороби, а також вагітності і пологів.
Якщо взяти інші країни американського континенту, то, наприклад, в Бразилії відпустка по вагітності і пологам із збереженням робочого місця і заробітної плати надається на 120 днів. На встановлених законом умовах надається і відпустка по батьківству; згідно § 1 ст. 10 Акту про конституційні перехідні положення ця відпустка складає п'ять днів. Дітям і іншим малолітнім утриманцям трудящого гарантується безкоштовне користування дитячими яслами і садами до досягнення 6-річного віку. Щодо одноразової допомоги при народженні дитини, то вона досить значна в матеріальному еквіваленті, як характерно для таких європейських країн, як: Німеччина, Нідерланди, Австрія, де її рівень перевищує 3 тис. євро [22, с.54].
Найбільш наближеною до України системою соціального захисту при народженні та подальшому догляді за дитиною є система, яка діє в Російській Федерації.
Основними актами, які регулюють питання про державні допомоги громадянам, що мають дітей, є Федеральний закон “Про державну допомогу громадянам, що мають дітей”, прийнятий Державною Думою 26 квітня 1995 року, а також Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги громадянам, що мають дітей, затверджене Ухвалою Уряду Російської Федерації від 4 вересня 1995 р. N 883 (із змінами і доповненнями).
В Російській Федерації допомога по вагітності і пологам виплачується жінкам за період відпустки по вагітності і пологам, який надається їм відповідно до статті 165 Кодексу законів про працю РФ і Федеральним законом від 19.05.95 N 81-фз "Про державну допомогу громадянам, що мають дітей".
Тривалість вказаної відпустки складає сімдесят (у разі багатоплідної вагітності - вісімдесят чотири) календарних дні до пологів і сімдесят (у разі ускладнених пологів - вісімдесят шість, а при народженні двох і більше дітей - сто десять) календарних днів після пологів. Жінкам, що стали на облік в жіночій консультації в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів) додатково до допомоги по вагітності і пологам виплачується одноразова допомога у розмірі 50 відсотків мінімальної оплати праці, а з 01.01.97 - у розмірі мінімального розміру оплати праці.
При викидневі, що наступив після закінчення 196 днів вагітності, допомога видається на загальних підставах. Підставою для призначення допомоги по вагітності і пологам є виданий в установленому порядку лікарняний листок. Інші документи не можуть служити підставою для виплати допомоги. У разі втрати лікарняного листка допомога може бути видана по його дублікату.
Допомога по вагітності і пологам видається у розмірі 100 відсотків заробітку. З 1 січня 2006 року одноразова допомога при народженні (усиновленні) дитини в Російській Федерації виплачувалась у розмірі 8000 рублів. За статистичними даними, максимальний розмір вказаної допомоги за повний календарний місяць складав: - в 2002, 2003, 2004 роках - 11700 рублів; - в 2005 році - 12480 рублів; - в 2006 році - 15000 рублів; - в 2007 році - 16125 рублів [33, с.173].
Для призначення вказаної допомоги необхідно представити: заяву; довідку органів загсу про народження дитини; довідку з місця роботи (служби, навчання) іншого батька про неотримання допомоги.
Незайняті громадяни повинні також прикласти до заяви виписки з трудової книжки, військового квитка або іншого документа про останнє місце роботи (служби, навчання), завірені в установленому порядку. Опікун повинен пред'явити виписку з рішення органу місцевого управління про встановлення опіки.
В цілому, всі вказані умови передбачені і законодавством України, яке навіть дублює терміни надання допомоги по вагітності і пологам, що обумовлено існуванням довгий час єдиної правової системи колишнього СРСР, в межах якої відбувалось формування принципів соціального захисту громадян.
