Поняття принципів порівняльного правознавства

Термін «принцип» походить від латинського слова «principium», яке означає начало, основа. Водночас, принцип - це те, що лежить в основі певної теорії науки, внутрішнє переконання людини, основне правило поведінки. За В. І. Далем, слово «принцип» означає наукове чи моральне начало, основу, правило, від якого не відступають.

У правовій доктрині під час визначення поняття принципів права науковці вживають такі категорії, як вихідні теоретичні положення, основні, керівні засади (ідеї), загальні нормативно-керівні положення, провідні засади, закономірність, сутність, система координат тощо. Багато категорій є однорідними. Тому принципи - це загальні, керівні (основні, головні, відправні, вихідні теоретичні, загальні нормативно-керівні, спрямовуючі) положення.

Під час визначення поняття принципів права можна виділити дві концепції, які сформувались у правовій доктрині.

Згідно з першою концепцією, що побудована на теорії позитивізму, принципи права - це ідеї, теоретичні, нормативно-керівні положення того чи іншого виду людської діяльності, які конкретизуються в змісті правових норм та об’єктивно зумовлені матеріальними умовами існування суспільства. Прихильниками такої ідеї є Л.С. Явич, А.М. Васильєв, В.М. Ронжин та інші.

Відповідно до другої концепції, яка бере початок від ідеї природного права, принципи права розуміють як керівні ідеї, об’єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов’язання), які ставлять до учасників суспільних відносин із метою гармонійного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів та визначають зміст і спрямованість правового регулювання, відображають найважливіші закономірності соціально-економічної формації. Дотримуються такого розуміння принципів права О.Ф. Скакун, П.М. Рабінович, В.А. Козлов, К. Є. Ліванцев, Ю.А. Ведерніков, В.С. Грекул та інші.

Враховуючи всі напрацювання в науковій літературі, принципи права А. І. Денисов, В.Л. Козлов, К. Є. Ліванцев розглядають як поняття, що виражають сутність історичного типу права; П.М. Рабінович, О.В. Смирнов, О.Ф. Скакун указують, що принципи - це категорія об’єктивна; С.С. Алексєєв, О.А. Лукашова, Р.З. Лівшиць, В. І. Нікітінський, М.С. Малеїн вважають, що це сфера правосвідомості, правової ідеології й науки; В.Ф. Тараненко вказує на те, що принципи права - це норми, які мають більш важливе значення; В. І. Прокопенко визначає принципи права як основні суб’єктивні права та обов’язки.

Отже, традиційно під принципами розуміють основні начала, положення, керівні ідеї, які лежать в основі виникнення, становлення, внутрішньої будови і розвитку різних явищ соціальних, політичних та інших систем, інститутів й установ.

Моделюючи вищенаведені поняття, їх можна адаптувати до порівняльного правознавства, де принципи становлять основні ідеї і положення, на основі яких функціонує вся порівняльно-правова матерія.

Принципи є основою виникнення, становлення та розвитку різних явищ, соціальних, політичних та інших систем, інститутів тощо. Стосовно порівняльного правознавства принципи - це основні ідеї та поло­ження, що пронизують усю порівняльно-правову матерію.

Харитонова під принципами, як такими, розуміє основні засади, що є основою виникнення, становлення, і розвитку різних явищ, соціальних, політичних та інших систем, інститутів та інституцій. Стосовно до порівняльного правознавства принципи виступають як основні ідеї і положення, що пронизують собою всю порівняльно-правову матерію. У залежності від того, які сторони й аспекти порівняльного правознавства беруться для розгляду, у ньому можна виділяти групи принципів, що стосуються процесів становлення і розвитку порівняльного правознавства, його внутрішньої побудови, функціонування, а також самого процесу порівняння як основи виникнення порівняльного правознавства.

Групи принципів