Економічний зміст продуктивності праці

1 2 3 4 5

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади продуктивності праці як категорії економіки праці

1.1 Економічний зміст продуктивності праці

1.2 Показники та методи вимірювання продуктивності праці

1.3 Нормативно-правове регулювання процесів управління продуктивністю праці

Розділ 2. Аналіз сучасного стану продуктивності праці на сто "гавань"

2.1 Організаційно-економічна характеристика СТО "Гавань"

2.2 Оцінка трудового потенціалу СТО "Гавань"

2.3 Виявлення резервів підвищення продуктивності праці на СТО "Гавань"

Розділ 3. Шляхи вдосконалення продуктивності праці на СТО "Гавань"

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Продуктивність праці одна із найважливіших якісних показників роботи підприємства, вираженням ефективності витрат праці. Зростання продуктивності праці має велике господарське значення, оскільки підвищення ефективності використання трудових ресурсів сприяє збільшенню обсягу випуску і реалізації продукції, зниженню собівартості продукції та її ціни, підвищенню конкурентоспроможності продукції на ринку, збільшенню прибутків і відрахувань у бюджет та фонди, зміцненню фінансового стану підприємства, забезпечує формуванню іміджу підприємства, дозволяє виявити основні фактори впливу на продуктивність праці.

В умовах розвитку ринкових відносин завдання підвищення продуктивності праці як джерела реального економічного зростання стає життєво важливим для подальшого розвитку економіки.

Мета роботи: проаналізувати показники продуктивність праці на СТО "Гавань" та виявити резерви підвищення ефективності використання трудових та не трудових ресурсів підприємства з метою максимізації його діяльності.

Завдання курсової роботи:

- визначити сутність продуктивності праці, як економічної категорії

- розглянути показники і методи вимірювання продуктивності праці

- ознайомитися з нормативно-правовою базою

- дізнатися про організаційно-економічний стан СТО "Гавань"

- дати оцінку трудовому потенціалу СТО "Гавань"

- виявити резерви підвищення продуктивності праці на

СТО "Гавань"

- визначити шляхи вдосконалення продуктивності праці на

СТО "Гавань"

Об’єкт дослідження: СТО "Гавань"

Предмет дослідження: продуктивність праці на СТО "Гавань" та шляхи його покращення

Методи дослідження:

- аналітичний

- дослідницький

- порівняльний

- описовий

Структура курсової роботи: курсова робота складається з трьох розділів. В першому розділі ро з глядаються економічний зміст, методи вимірювання та нормативно-правове регулювання процесів управління продуктивністю праці. В другому розділі надано та проаналізовано характеристику продуктивності праці на СТО "Гавань". В третьому розділі надано шляхи удосконалення продуктивності праці на СТО "Гавань".

Розділ 1. Теоретичні засади продуктивності праці як категорії економіки праці

Економічний зміст продуктивності праці

Продуктивність праці - це ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати певну кількість споживчих вартостей за одиницю робочого часу. [6]

Таблиця 1.1

Термін продуктивність праці

Термін	Джерело
Продуктивність праці - це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.	Економіка підприємства - Іванілов О.С., 2009р.
Продуктивність праці - ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.	Операційний менеджмент - Михайловська О.В., 2008р.
Продуктивність праці - це результат конкретної праці за певний проміжок часу, що вимірюється кількістю продукції, зробленої за одиницю робочого часу (го-дину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу витраченого на виробництво одиниці продукції.	Економіка труда і соціально - трудові відносини, Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор’єва М.І., 2005р.
Продуктивність праці - це показник її ефективності, результативності, що харак-теризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, затраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку.	Економіка праці та соціально-трудові відносини, Іляш О.І., 2010р.
Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.	Аудит у зарубіжних країнах - Петрик О.А., Фенченко М.Т., 2002р.

Економічна сутність продуктивності праці розкривається через її складові елементи.

Продуктивність праці являє собою комплексний показник. Виділяють три основних елементи праці: екстенсивність, інтенсивність праці та продуктивна сила праці.

Інтенсивність праці - це ступінь напруженості праці, витрачання людської енергії (фізичних та духовних сил працівника) за одиницю робочого часу. [2]

Кожному способу виробництва притаманна своя особлива, обумовлена вказаними факторами, суспільно-необхідна або нормальна інтенсивність праці.

Нормальна інтенсивність праці - це такий ступінь напруженості праці, який забезпечує продуктивне використання всього робочого часу і не викликає негативних наслідків в життєдіяльності людського організму.

Нормальна інтенсивність праці передбачає можливість повного відновлення використаної людської енергії протягом щоденного відпочинку або більш тривалих перерв у роботі (річні відпустки). Вона забезпечується законодавством про працю, її охорону, науковою організацією виробництва, управління, праці.

Продуктивна сила праці - це потенційна можливість плодотворної, ефективної праці при конкретних організаційно-технічних умовах. [11]

Продуктивна сила праці залежить від:

рівня розвитку науково-технічного прогресу, упровадження у виробництво його досягнень (нової техніки, технологій, нових матеріалів, джерел енергії тощо);

ступеня ефективності використання засобів виробництва;

удосконалення форм, методів організації та управління виробництвом;

рівня кваліфікації, професіоналізму працівників;

природних умов.

продуктивність праця трудовий потенціал

Витрати визначаються обсягом (вартістю) використаних економічних ресурсів. Як відомо, економічні ресурси заведено поділяти на три великі групи:

) робоча сила (трудовий потенціал, людський капітал);

) компоненти природних ресурсів (земля та сировина);

) компоненти засобів виробництва (фізичний капітал).

Відповідно окремо визначається ефективність використання робочої сили, природних ресурсів або капіталу.

Результати характеризуються обсягами та вартістю виробленої і реалізованої продукції, розмірами доданої вартості, прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, якості життя, екології тощо. Найчастіше результати виражаються обсягами продукції або розміром прибутку. Якщо у розрахунку ефективності результати визначаються обсягом продукції, то ми одержимо показники, які називаються продуктивністю, а якщо розміром прибутку, то такі показники ефективності називаються рентабельністю (прибутковістю).

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку - результатів праці та витрат праці.

Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці.

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка затрат минулої праці (втіленої в засобах виробництва) - збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищий рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик має чіткі межі: законодавче встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня. Якщо протягом законодавче встановленої тривалості робочого часу останній цілком витрачається на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці означає таку витрату життєвої енергії людини протягом робочого часу, яку можна повністю поновити до початку наступного робочого дня при реально доступній для цієї людини якості харчування, медичного обслуговування, використання вільного часу тощо.

Отже, рівень екстенсивного використання праці та інтенсивність праці - це важливі фактори зростання продуктивності праці, які, однак, мають чіткі обмеження, тобто не можуть використовуватися безкінечно.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу. За кілька останніх десятиріч у розвинених країнах рівень екстенсивного використання праці зменшився більше ніж удвічі, інтенсивність праці не зростала, а продуктивність збільшилася в кілька разів, що проявилося у значному зростанні добробуту і рівня споживання всіх верств працюючого населення. Тобто саме за рахунок науково-технічного прогресу продуктивність праці зростає так швидко, що дає можливість виробляти все більше споживчих благ меншою кількістю праці.

Таким чином, продуктивність праці формується як під впливом особистих факторів (продуктивності працівника), так і виробничих (механізація праці, його раціоналізація) та удосконалення ресурсів, що використовуються.

На виробництво продукції витрачається жива праця та минула праця, уречевлена у раніше створеній продукції (сировині, матеріалах, енергії, машинах, спорудах тощо). Тому продуктивність праці відображає ефективність як живої, так і сукупної (живої та уречевленої і майбутньої) праці.

Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства.

Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупних витрат суспільної праці і полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна сума праці, яка міститься в кожній одиниці продукту, зменшується.

Розрізняють поняття індивідуальної (живої праці) і суспільної (живої та уречевленої) праці.

Продуктивність індивідуальної праці характеризує витрати лише живої праці на виробництво одиниці продукції:

ПП =

де Q - обсяг виготовленої продукції, од.; Тж - витрати живої праці на виробництво продукції людино-год (людино-дн.).

Продуктивність індивідуальної праці визначається на рівні галузей народного господарства, підприємств.

Продуктивність суспільної праці (ППсусп) характеризує витрати як живої, так і уречевленої праці на виробництво одиниці продукції:

ППсусп =

де Туреч - витрати уречевленої праці на виробництво продукції, людино-год (людино-дн.). Продуктивність суспільної праці визначається на рівні народного господарства країни. Рівень продуктивності праці визначається виробітком і трудомісткістю.

Виробіток - це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:

В = ; В =

де В-виробіток; Т-затрати робочого часу, людино-год (людино-дн);

Чпр - середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Трудомісткість - витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції одним, або групою працівників певної професії та кваліфікації. Це обернена величина виробітку:

t =