2020-04-20
203
Основи арт-терапії. Арт-терапія — терапія мистецтвом, відносно новий метод психотерапії.
Уперше цей термін був використаний Андріаном Хілом у 1938 р. при описі своєї роботи з хворими туберкульозом і незабаром отримав широке поширення.
В даний час ним позначать усі види занять мистецтвом, що проводяться в лікарнях і не тільки. Ефективність застосування мистецтва в контексті лікування ґрунтується на тому, що цей метод дозволяє експериментувати з почуттями, досліджувати і виражати їх на символічному рівні.
На початкових етапах терапія мистецтвом відбивала уявлення психоаналізу, відповідно до якого кінцевий продукт творчості пацієнта, чи то щось намальоване олівцем чи то написане фарбами, розцінюється як вираження неусвідомлених процесів, що відбуваються у його психіці.
У 20-х роках Принцхорн провів класичне дослідження творчості пацієнтів із психічними відхиленнями і прийшов до висновку, що їхня художня творчість відбиває найбільш інтенсивні конфлікти.
У США однією з перших почала займатись терапією мистецтвом Маргарет Наумбург. Вона обстежувала дітей, що мали поведінкові проблеми, у психіатричному інституті і пізніше розробила кілька навчальних програм з арт-терапії. У своїй роботі Маргарет спиралась на ідею Фрейда про те, що первинні думки і переживання, які виникають у підсвідомості, найчастіше виражаються у формі образів і символів.
Основи методу:
Терапія мистецтвом є посередником при спілкування пацієнта і терапевта на символічному рівні. Образи художньої творчості відбивають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, мрії, конфлікти, спогади.
До основних форм і методів арт-терапії належать:
1. групова;
2. індивідуальна;
3. сімейна.
Терапія мистецтвом на даний час використовується не тільки в лікарнях і психіатричних клініках, але і в інших умовах — і як самостійна форма терапії, і як додаток до інших видів групової терапії.
Одним із найбільш використовуваних у терапії вправ є створення групових фресок, у якому учасники або малюють усе, що вони хочуть, на загальній картині, або малюють на ній щось, відповідно до обраної всією групою теми. Членів групи заохочують коментувати свої малюнки, у той час як керівник групи підсилює групову взаємодію.
Дуже важливо при терапії враховувати вік пацієнта і його можливості, не обтяжувати його не цікавою для нього роботою, а також враховувати техніку безпеки: людині із порушеною координацією рухів не можна давати в руки гострі предмети, що можна сказати і про малу дитину. Також важливо, щоб на груповій терапії, а особливо якщо це діти, вони відчували рівну кількість уваги. Старших за віком дітей можна зацікавлювати іншими заняттями, наприклад, бісер, кіноклуб, фотографія, читання віршів, створення музики і т. д.
Завдання арт-терапії
1. лікування;
2. зцілення;
3. психокорекція;
4. реабілітація;
5. психопрофілактика;
6. розвиток;
7. діагностика.
Безпосередні завдання
1. вираження почуттів;
2. розкриття творчого потенціалу;
3. розвиток навичок включення в колективну діяльність.
Види занять
1. директивні (чітка установка);
2. не директивні (вільний вибір).
Структура арт–терапевтичного заняття
1. початок (підготовка матеріалів, тощо,збирання думок);
2. основна частина (основний процес, виконування осн. завдання);
3. завершення (підбиття підсумків,ділення враженнями).
Позиція терапевта
1. директивна (спрямовує);
2. не директивна (розвиваюча).
Тривалість занять
За тривалістю арт–терапевтичні заняття бувають:
1. короткотерміновими (до 12 занять);
2. середньо терміновими (до 1 року);
3. довготерміновими (декілька років);
Проте кожне з них не повинне тривати більше 2 годин.
Психологія кольору
Функція кольору залежить від ставлення людини до даного кольору. Існує декілька систем трактування кольорів.
Перша система
1. червоний – агресія,боротьба за виживання.
2. синій – потреба у з’єднанні з іншими, спокій,пасивність.
3. жовтий – потреба в самосвідомості «я».
4. зелений – колір стримання, обмеження захисту.
5. помаранчевий – колір нездійсненних реалізацій, потреба заявити про себе.
6. фіолетовий – злиття, відмова від «я».
Система Гете
Передбачає те, що кольори виражають відношення між предметами.
1. Чорний - тіло, білий – дух, жовтий – чоловіче начало, синій – жіноче начало, зелений – гармонія, червоний – дисгармонія.
2. Рожевий – його пов’язують з високою чутливістю,емоційними проявами, безпосередністю.
3. Персиковий – спокуса.
4. Коричневий – сильне бажання звільнитись від ситуації, яка викликає дискомфорт.
5. Сірий – відсутність емоцій, їх пригнічення.
Література
1. Аматьєва О.П. Діагностика та розвиток творчих здібностей дошкільників у
театрально-ігровій діяльності //Наука і освіта. - 1999. - 5-6.-С. 77-80.
2. Барташнікова І. А., Барташніков О.О. Розвиток уяви і творчих здібностей у
дітей 5-7 років. - Тернопіль: Богдан, 1998. - 85с.
3. Бєлкіна Е.В. Естетичне виховання дітей шестирічного віку засобами
образотворчого мистецтва (на матеріалі живопису).- К.: Вища школа, 1996.
- 190с.
4. Богоявленськая Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема
творчества. -- Ростов: изд-во Рост. 1983. -- 173 с.
5. Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.6. Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995.Т. 1.7. Непомнящая Н.И. Целостно-личностный подход к изучению человека // Вопросы психологии 2005 № 1 с. 116—124.
8. Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.9.Клименко В.В. Психологія творчості. К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 480с.
10. Ніколаєнко Н.Н. Психологія творчості. С-П.: 2005.Портрет мадам Деворсе(Энгр Ж. О.Д.)
1807, Шантийи, музей Конде
На полотне изображена молодая женщина, сидящая в кресле. Нарядный веер в руке слегка приоткрыт, чуть намечен узор на шали. Фон ровный, темный. Колористическая гамма сдержанна: коричневые тона разных оттенков, красноватые, черные. Роль композиции и цветового решения очень важна в создании образа, но роль рисунка поистине исключительна. Мягкие округлые очертания лица подчеркнуты и тройной ниткой бус, и вырезом черного платья, и круглящейся спинкой стула. Этим линейным ритмам вторят очертания рук. Сложенные на коленях, они образуют большой овал, некую завершающую овальную форму, вписанную в прямоугольник холста. Именно ритмика линий, ясных, плавных, подчиненных единому модусу, способствует созданию удивительно гармоничного образа. Надо сказать, что в отличие от своих соотечественниц-неаполитанок мадам Девосе действительно обладала спокойной, гармоничной внешностью, в которой сразу же ощущались прирожденные итальянские артистичность и естественность.
Голова. Малюнок великої голови звично припускає великі інтелектуальні претензії або незадоволеність своїм інтелектом. Малюнок маленької голови звично відображає відчуття інтелектуальної або соціальної неадекватності.
Очі. Великі очі на малюнку припускають підозрілість, а також прояв заклопотаності і гіперчутливості по відношенню до громадської думки. Маленькі або закриті очі звично припускають самозаглиблення і тенденцію до интроверсии.
Вуха і ніс. Великі вуха припускають чутливість до критики. Акцент, зміщений на ніс, припускає наявність сексуальних проблем. Виділені ніздрі свідчать про схильність до агресії.
Рот. Виділений рот припускає примітивні оральні тенденції або можливу утрудненість з мовою. Відсутність рота означає або депресію, або млявість в спілкуванні.
Руки. Символізують контакт особи з навколишнім світом, скуті руки припускають жорстку, обов'язкову, замкнуту особистість. Мляво опущені руки припускають неефективність. Тоненькі, слабкі руки припускають фізичну або психологічну слабкість. Довгі, сильні руки припускають амбітність і сильну особистість, залучену в події зовнішнього світу. Дуже короткі руки припускають відсутність амбітності і відчуття неадекватності.
Ноги. Довгі ноги означають потребу в незалежності. Великі ноги - потребу в безпеці. Малюнок без ніг означає нестабільність і відсутність основи. Дезертири, наприклад, часто малюють людей без ніг.
