Переростання кризи в «війну на Балканах», участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Балканах

 

Світове співтовариство з тривогою спостерігало за розвитком конфлікту в Югославії. ООН, ОБСЄ, Контактна група відзначали порушення прав людини на території Косово. Саму активну позицію зайняло НАТО, яке одержало в попередні роки в Боснії і Герцеговині карт-бланш на самостійну миротворчу діяльність. Західні ЗМІ говорили про «рух за автономію Косово» і численні порушення прав людини, але не про сепаратизм косовських албанців і терористичних дій ОАК. Укорінилася точка зору про винність тільки Белграда і необхідності застосування військової сили. Тим більше, що спроби дозволити кризу мирним шляхом через переговори, човникову дипломатію і навіть погрози застосування санкцій і повітряних ударів НАТО по Сербії ні до чого не привели. Розміщення сухопутних сил НАТО в Македонії на границі із Сербією свідчили про серйозність намірів.

Хронологічно можна простежити як наростала криза:

· березень 1998 — СБ ООН приймає резолюцію про збройовий ембарго у відношенні Союзної Республіки Югославії,

· квітень 1998 — Республіка Сербія висловлюється на референдумі проти міжнародного посередництва у врегулюванні косовської кризи,

· травень 1998 — президент СРЮ Мілошевич і Ругова домовляються про щотижневі зустрічі делегацій,

· червень 1998 — косовські албанці відмовляються від діалогу із Сербією (вони будуть бойкотувати зустрічі ще 12 разів),

· серпень 1998 — НАТО схвалило три варіанти військового врегулювання косовської кризи,

· 23 вересня 1998 СБ ООН приймає резолюцію, що наказує Белграду припинення бойових дій, відвід спецпідрозділів з Косово. Початок діалогу з косовськими албанцями і забезпечення умов для повернення біженців,

· 13 жовтня НАТО віддає наказ про прискорення підготовки операції на території Косово і дає Югославії 4 дні (ультиматум буде продовжений до 27 жовтня) для виконання усіх вимог світового співтовариства. Мілошевич підписав договір про відвід сербських військ з Косово, розміщення 2000 спостерігачів з ОБСЄ і контролі авіації НАТО повітряного простору Косово,

· 24 жовтня СБ ООН приймає резолюцію, що наказує Белграду виконати усі вимоги ООН,

· 30 жовтня НАТО починає контрольні польоти над Косово

· 13 листопада НАТО приймає рішення про розгортання 1700 військових у Македонії з метою надання допомоги, у разі потреби спостерігачам ОБСЄ в Косово,

1999 рік

· 15 березня виявлені тіла 45 албанців у Рачаке. Белград говорить про убивство в ході бойових дій терористів з ОАК, експерти заявляють про «злочин проти людяності»,

· 29 січня Контактна група виступає з твердою вимогою до Белграда і Приштині розпочаті мирні переговори не пізніше 6 лютого. Як основу пропонують 10 принципів, серед яких – повага територіальної цілісності Сербії і Югославії і виділення краю Косово істотної автономії,

· 7-23 лютого переговори в Рамбуйє між делегаціями уряду Сербії і косовських албанців про врегулювання на мирній основі. На останньому етапі США передають сторонам, що переговорюються, додаткові документи (які передбачають уведення військ НАТО), що офіційно не обговорювалися Контактною групою. США, підтримані всіма членами Контактної групи крім Росії вимагають підписання всього пакета документів,

· с 15 березня проходить другий раунд переговорів у Парижеві по врегулюванню в Косово. Переговори закінчилися нічим, підписала документи тільки албанська сторона.

· 24 березня блок НАТО почав першу фазу союзницької операції «Союзна сила», почалося бомбардування цілей у Сербії і Чорногорії. Белград оголосив про розрив дипломатичних відносин з чотирма ключовими країнами НАТО – США, Великобританією, Німеччиною і Францією.

· 16 квітня заява Ради по зовнішній і оборонній політиці Росії, у якому бомбардування Югославії розцінювалися як агресія НАТО проти суверенної держави. У ньому говоритися про те, що «якщо Росія втягнеться в конфлікт, ймовірна і сама небезпечна ескалація – на рівень глобального конфлікту». Це був один з численних документів осудливих агресію, прийнятих у Росії.

· 23 квітня виповнюється місяць із дня початку операції «Союзницька сила», що не увінчалася успіхом. На територію Югославії скинуто 5 тисяч тонн бомб, випущено 1500 крилатих ракет, убито близько 500 цивільних облич, близько 4 тисяч одержали поранення. У Вашингтоні відкривається ювілейний самміт НАТО, присвячений до 50-річчю організації і присвячена нової концепції НАТО, що передбачає самостійність воєнних дій альянсу на Європейському континенті. Єврокомісія затверджує заборону на постачання нафтопродуктів у СРЮ.

· 27 квітня в Москві проходять російсько-американські консультації по Югославії, при участі заступника держсекретаря США Телботта і спецпредставника президента РФ по Югославії Черномирдіна. НАТО продовжує наполягати на висновку з Косово усіх військ і поліції СРЮ і введенні 30 тисячного натовського контингенту. Президент США повідомляє про призов на службу резервістів. НАТО заявляє про збільшення військового контингенту в прикордонних районах до 55 тисяч.

· 6 травня проходить нарада міністрів закордонних справ «великої вісімки» у Бонні - по розгортанню в Косово міжнародних сил, по забезпеченню безпеки під егідою ООН. Офіційно оголошено сім принципів, з якими погодилася і Росія і країни НАТО.

· 7 травня ракети НАТО попадають у будинок посольства Китаю в Белграді (3 китайських журналісти загинули, 20 громадян КНР поранені). Пекін вимагає розслідування й офіційного вибачення.

· 10 травня в Гаазі починається слухання по позові Белграда до 10 країн НАТО, що приймають участь у бомбардуваннях Югославії. Представник СРЮ в Міжнародному суді заявляє, що за час бомбардувань загинуло 1,2 тисячі мирних жителів, більш 4,5 тисяч одержали поранення

· середина травня – пророблення планів наземної операції НАТО проти Югославії

· 2 червня Міжнародний суд ООН у Гаазі відхилив позов Белграда до країн НАТО, обвинуваченим СРЮ в порушенні міжнародного права. За результатами тривалих переговорів Черномирдін і Ахтісаарі вилітають у Белград, де представили Мілошевичу останній варіант «мирного плану», що фактично повторює умови НАТО.

· 3 червня парламент Сербії схвалив «мирний план» Черномирдін - Ахтісаарі, заснований на натовському трактуванні принципів «вісімки»: вивід військ і поліцейських СРЮ, міжнародна присутність зі значною участю НАТО під єдиним командуванням. Російські військові жорстко заявляють про незгоду з тим, що російські миротворці будуть знаходитися під командуванням НАТО, відносини з який у Росії «заморожені».

· 7 червня зривши переговорів між югославською владою і НАТО, серби припинили діалог у знак незгоди з вимогою вивести військовий контингент протягом тижня, а не 14 днів як передбачено планом, а також не погодилися підписати не тільки військове, але і політична угода з НАТО

· 8 червня глави МЗС «вісімки» на екстреному засіданні погоджували текст проекту резолюції СБ ООН. Прийнято рішення «про розміщення в Косово під егідою ООН цивільної присутності і присутності по забезпеченню безпеки». Формулювання про військову присутність НАТО не включені в текст резолюції, хоча згадування про нього є в додатку до резолюції, а саме в плані Черномирдіна - Ахтісаарі

· 9 червня підписана угода між сербськими і натовськими військовими на границі Югославії і Македонії

· 10 червня почався висновок військових і поліцейських з Косово. Генсек НАТО Солана віддає наказ про припинення бомбардувань. СБ ООН приймає резолюцію про розгортання в Косово цивільного контингенту і забезпеченні міжнародної присутності по безпеці в Косово. Представники ОАК заявили, що не складуть зброю в тих місцях, де будуть знаходитися російські миротворці. Починаються переговори російських і американських військових про розгортання миротворчих сил у Косово, про синхронне введення російських і американських військ.

· 11 червня представник НАТО заявляє, що відповідно до запевнянь Москви, російські миротворці не ввійдуть у Косово першими. Британський контингент, приведений у стан підвищеної готовності для введення в Косово після цього приділяється на вихідні позиції. Переговори російських і американських військових припиняються. Росію не влаштовує пропозиція розмістити її контингент в американському секторі Косово і що «вони повинні дислокуватися в північних районах Косово для захисту проживаючих там сербів»

· 12 червня вночі рота російських десантників входить у Приштину і займає аеропорт Слатіна. Ранком британські вертольоти з десантниками перетинають границю, уводиться британський і французький контингент і контингент США. Представник НАТО заявляє, що «не випробують занепокоєння з приводу прибуття в Приштину російських миротворців». Угорщина відмовляється надати Росії повітряний коридор для перекидання її миротворців. Пізніше відмовлять Румунія і Болгарія.

· 19 червня РФ і США на переговорах погодили питання про роль Росії в миротворчій операції в Косово. Російські миротворці будуть мати зони своєї відповідальності в американському, французькому і німецькому секторах, а також у районі Косово Поля. Аеродром Слатіна буде знаходитися під спільним контролем

· 20 червня Клінтон і Єльцин на зустрічі в Кельні офіційно оголосили про рішення питання про роль Росії у врегулюванні конфлікту в Косово. Генсек НАТО Солана повідомив про формальне припинення операції «Союзницька сила» проти Югославії.

· 21 червня ОАК підписала з НАТО угоду про роззброювання. У Косово виявлені масові поховання албанців. Одночасно починаються масове насильство з боку ОАК у відношенні сербів, росте потік біженців-сербів з Косово.