Свідомість і несвідоме

Істотна відмінність людини як вигляду від тварин полягає в його здатності міркувати, роздумувати про своє минуле і теперішньому часі, розробляти плани і програми на майбутнє, мати об'єктивні і стійкі знання про себе і про світ, ділитися цими знаннями з іншими людьми, зберігати і передавати з покоління в покоління накопичений життєвий досвід. Все це разом узяте пов'язане з сферою людської свідомості. Воно, у свою чергу, виступає як вищий рівень пізнання людиною дійсності.

Протягом всієї історії психологічної науки свідомість признавалася як невід'ємний атрибут людської психіки і разом з тим була найважчою проблемою для наукового дослідження. Свідомість можна визначити як психічний стан людини, знаходячись в якому, він може сприймати навколишній світ у вигляді сенсорних відчуттів і образів, запам'ятовувати, зберігати в своїй пам'яті інформацію про цей світ, пригадувати її в потрібний момент, міркувати, користуватися мовою, сприймати і робити вплив на оточуючих людей, спілкуватися з ними. [2]

Що знаходиться в свідомості людина може певним чином відноситися до всього тому, що він сприймає, а також до своїх знань про навколишній світ; може сформулювати ці знання словами, відрекомендувати їх у вигляді текстів, написаних різними знаковими системами; поділитися цими знаннями з іншими людьми; працювати із знаннями як такими; берегти, відтворювати, переробляти їх і т.п.

Свідомість не є єдиною формою існування психічних явищ. Далеко не все, що входить в структуру психіки, актуально усвідомлюється людиною. Окрім свідомості або усвідомлюваних психічних явищ у людини є те, що називають несвідомим.

Несвідоме — сукупність явищ, описуваних в психологічних термінах, але актуально не усвідомлюваних людиною або не усвідомлюваних взагалі.[2]

Це ті явища, які по супроводжуючим їх реакціях організму відповідають відомим усвідомлюваним психічним явищам і роблять точно такий же вплив на поведінку, як і усвідомлювані психічні явища.

Великий внесок в розробку проблематики несвідомого в психології вніс 3. Фрейд. Він зробив несвідоме головним в психіці людини, доводячи, що саме воно управляє поведінкою людини, а не його свідомість. Фрейд розповсюдив несвідоме на особу людини, продемонструвавши наявність у людини несвідомих мотивів поведінки. Несвідоме в особі людини — це його потреби, потяги, які, наприклад, виявляються в різноманітних мимовільних реакціях і діях. До них відносяться помилки, пов'язані з мовою (обмовки, помилки, описки); помилки, пов'язані з пам'яттю (забуває фактів, імен подій, обіцянок, намірів, сновидінь і т. п.).

Несвідомі психічні явища разом з усвідомлюваними явищами управляють поведінкою людини, хоча їх функціональна роль різна. Разом з тим питання про відносини між свідомими і несвідомими рівнями регуляції поведінки (залишається до кінця не вирішеним. Основною причиною цього є той факт, що існують різні типи несвідомих психічних явищ, які по-різному співвідносяться з свідомістю.