Сучасні парадигми сучасної гендерної соціології

 

Проблема стосунків жінки і чоловіка в суспільстві прадавня. Сьогодні вона набула особливої гостроти оскільки в світі активізується боротьба за ствердження демократичних норм і принципів. У цьому контексті ґендерне партнерство (рівні відносини статей), ґендерна рівність набувають все більшої актуальності.

Якщо демократія взагалі - це форма державного правління при якому джерелом влади визнається воля більшості громадян, котрі користуються усією повнотою політичних свобод, що є гарантією здійснення цієї влади, то ґендерна демократія є системою волевиявлення у громадянському суспільстві двох статей - жінок і чоловіків - як рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені й реально забезпечені у політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур, з урахуванням ґендерних інтересів і потреб.

Вихід за межі стереотипів, патріархальних образів - нагальна потреба для гармонійного розвитку та найбільш повної реалізації людини - жінки чи чоловіка.

Переосмислення ролей жінок та чоловіків у суспільстві лежить в основі ґендерних досліджень. Власне, увага акцентується не на одній статі, а на обох. Сьогодні наголошується на необхідності створення рівних можливостей для реалізації їхньої людської сутності. Важливою перевагою терміну «ґендер» М. Богачевська-Хом'як вважає його не обтяженість "тим негативним значенням, що його заробили поняття фемінізм та жіноче питання".

На початку 90-х років цивілізовані країни почали активно використовувати ґендерний підхід до розв’язання суспільних проблем, аналізу політики. Про це свідчить і створення законодавчої бази. Закони про рівність жінок і чоловіків були прийняті у Польщі, Литві, Японії, Норвегії, Швеції, Франції, Фінляндії, Голландії тощо. Зокрема, країни Британської співдружності схвалили програму дій щодо ґендеру і розвитку. У ній стратегічним напрямом був визнаний ґендерний, що полягає у врахуванні гендерних перспектив на всіх етапах дослідження та реалізації державної політики/програм/ законодавства.

ООН, міжнародні європейські інституції розглядають ґендерне питання як один із пріоритетів розвитку людства. Розвиток і мир ставляться у залежність від вирішення питанння рівності між чоловіками і жінками на сучасному етапі. У середині 90-х років до „Індексу розвитку людства” було додано два ґендерних індикатори - ґендерний індекс розвитку (GDI) і ступінь ґендерної довіри (GEM).

В Україні, на жаль, ще й досі, ґендерні дослідження не є актуальними. У національному дискурсі, як відмічають дослідники, поняття “ґендер” вживається рідко і досить часто у розумінні “стать”. Ґендерну проблематику політичні партії використовують суто в своїх прагматичних інтересах. Часто предмет ґендерних досліджень звужується до жіночих студій, що не пояснює та науково не обґрунтовує ґендер як поняття, яке включає в себе 4 основні категорії - це фемінний, маскулінний, андрогінний та трансвеститний типи.

Така ситуація не сприяє розвитку нашої держави, адже ґендерні дослідження мають на меті допомогти кожній людині стати дійсно повноправним членом суспільства, а державі - стати демократичною.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається ломка ґендерних стереотипів. Проте, даному процесу суттєво заважають перешкоди минулого, старі стереотипи скептичного ставлення до ґендерної рівності, а також викривлена, чи поверхнева інформація про становище жінки в суспільстві, радянський міф про рівноправ'я.

Важливою умовою утвердження ґендерної культури є необхідність зміни ментальності чоловіків і жінок. Щоб зміни стали реальністю люди мають усвідомити їх необхідність. Особливо це стосується ЗМІ, державного управління та політики. Жінки не можуть змінити своє світобачення доки не будуть брати участь в управлінні державою на паритетних засадах з чоловіками, доки ЗМІ не будуть пропагувати ґендерно нейтральні взірці.

Погляди на роль чоловіка і жінки у суспільстві формуються в процесі соціалізації індивіда під впливом сім'ї, школи, засобів масової інформації, соціального оточення, а також політичних та державних структур. Актуальним на сьогоднішній день є формування позитивного ставлення до жінок-лідерів, які значною мірою впливають на формування масової свідомості населення.

Новий погляд на соціальну роль жінки у країнах Заходу з’являється після 60-х років у зв’язку з ростом добробуту і вдосконаленням технологій ведення господарства, розширенням мережі послуг, що зменшили потреби в жіночій домашній праці. Більша тривалість життя і зменшення народжуваності скоротили час, що витрачається на виховання дітей. Зі змінами функцій сім'ї все більше й більше жінок почали працювати. Масове залучення жінок до виробництва вплинуло на їх бажання просуватися кар’єрними сходами вгору. Жінки перестають ідентифікувати себе лише з традиційною роллю матері й дружини.

В останній третині XX століття історична криза звичного ґендерного ладу почала викликати невдоволення як жінок, так і чоловіків, що проявилося в формуванні особливого “чоловічого питання”.

Перший “Чоловічий визвольний рух” (The Men’s Liberation) народився в США в 1970 р. у руслі ліберальної ідеології. Його організаційним центром у 1970-80-х роках була “Національна Організація для чоловіків, які змінюються”, перейменована 1991 р. у “Національну організацію чоловіків проти сексизму” (The National Organization for Men Against Sexism - NOMAS).

Головне джерело всіх чоловічих проблем і труднощів ідеологи руху вбачали в обмеженості чоловічої статевої ролі та відповідній психології, доводячи, що від сексистських стереотипів страждають не лише жінки, але й самі чоловіки. Ці погляди поділяють і українські чоловіки, що об’єднуються у різноманітні організації такі як Адаптаційний чоловічий центр (м. Тернопіль), Ґендерний проект (м. Вінниця) тощо. У грудні 2004 р. за участю України була заснована Міжнародна чоловіча мережа «Євро-Азійська Ґендерна Ліга “EAGLE”, яка ставить собі за мету боротьбу з дискримінацією, з насиллям проти дітей та жінок, торгівлею людьми.

Використання ґендерного підходу в суспільному дискурсі надає широкі можливості для переосмислення культури. Ця теорія передбачає зміну ціннісних орієнтирів і перегляд багатьох усталених уявлень. Ґендерний підхід, як багатогранне бачення процесу, що передбачає діалог статей з урахуванням форми їх взаємодії та взаємодоповнення повинен посісти чинне місце у побудові демократичного українського суспільства.

Ґендер - соціальна особливість статі людини на відміну від біологічної статі. Це соціально-рольовий статус, що визначає соціальні можливості людини - чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності.

Існує декілька визначень терміну Ґендер, але суттєвої різниці вони не мають. Сучасний філософський словник визначає ґендер у двох значеннях: загальному - різниця між чоловіками і жінками за анатомічною статтю; соціологічному - соціальний поділ, який часто ґрунтується на анатомічній статі, але не обов’язково з ним співпадає.<http://cpk.org.ua/plugins/editors/tinymce/jscripts/tiny_mce/blank.htm> Енциклопедичний словник з соціології визначає ґендер як поняття, яке позначає соціальні очікування представників різної статі одна від одної. Соціолог Е. Гіденс, наприклад, так трактує гендер: “Ми вживаємо термін стать, коли йдеться про прикметні фізичні ознаки людського тіла, і термін Ґендер у випадку психологічних, соціальних та культурних відмінностей між чоловіками й жінками. Різниця між статтю і Ґендером має фундаментальний характер, бо багато відмінностей між чоловіками й жінками мають небіологічне походження”.

Дослівно термін "Ґендер" з англійської мови перекладається як рід у лінгвістичному сенсі цього слова. У соціальних науках цей термін вперше вжив американський психоаналітик Роберт Столлер у праці "Стать і Ґендер: про розвиток чоловічости та жіночости".

Сучасні гендерні дослідження головну увагу зосереджують на механізмах відтворення гендерної рівності, на стосунках жінок і чоловіків у суспільстві. Гендерну систему слід розглядати не лише як ідеї та інститути, але й як поведінку індивідів й усі види комунікативної інтеракції, сукупність соціальних ролей, приписуваних індивідові. Гендерні студії стали тим відгалуженням феміністичної теорії, що наголошувала на неможливості адекватного розуміння становища жінки в суспільстві без розуміння і гендерного аналізу відносин.

Пояснити чому побудова, створення гендеру робиться від народження, постійно і кожним індивідом, можливо, досліджуючи не тільки індивідуальний гендерний досвід, але й сам феномен гендера як соціального інституту. Як соціальний інститут - гендер, один із головних засобів, при допомозі якого людство організовує своє життя. Необхідно зазначити, що існує два способи відбору індивідів для вирішення будь-яких суспільних цілей: перший - на основі їх таланту, здібностей, мотивації та компетенції, тобто демонстрованих ним досягнень; і другий - на основі їх належності до певної статі (гендеру), раси, етносу, тобто передбачуваного членства у певній соціальній групі. Різні суспільства з різною інтенсивністю використовують ці два різні підходи в оцінці індивідів, однак кожне суспільство використовує гендер і вікове розподілення.

Вочевидь, такий соціальний феномен як гендер, має неоднозначний зміст, включно з значною кількістю компонентів, що об’єднується у дві основні групи: гендер - як соціальний інститут і гендер - як індивідуальний статус.

Як соціальний інститут гендер складається з:

. Гендерних статусів - соціополових ролей, норм, що соціально визначаються суспільством і закріплюються через поведінку, жестикуляцію, лінгвістичною, емоціональною, психологічною предписаністю.

. Гендерного розподілення праці - розподілення виробничої і домашньої праці між членами суспільства, що наділені різним тендерним статусом. Робота, розподілена в залежності від чоловічого і жіночого гендерного статусу, збільшує оцінку суспільством цих статусів: так, чоловічому статусу, як правило, відповідає більш престижна і високооплачуєма робота.

. Гендерно передбачуваної родинної ролі - тобто прав та можливостей для кожного гендерного статусу в родині. Статуси в системі родинних зв’язків відбивають та підсилюють престиж і владу, розподіляючи різні гендери.

. Гендерних біологічних (статевих) сценаріїв поведінки - нормативних зразків сексуальних бажань, сексуальної поведінки, що належить відповідно гендерного статусу. Члени домінуючого гендеру мають більше сексуальних прерогативів, члени підлеглого гендера можуть бути сексуально експлуатуючими.

. Гендерних якостей особистості - комбінацій характерних рис особистості, що моделюються тендерними нормами і надають певні почуття і поведінку членам різних гендерних статусів. Соціальні очікування інших у між особистісному спілкуванні постійно підтримують ці норми.

. Гендерного соціального контролю - формальної і неформальної підтримки і винагороди за певний тип поведінки і, відповідно, покарання зневагою, соціальною ізоляцією, медичним лікування не конформістської поведінки.

. Гендерної ідеології - що виправдовує існування гендерних статусів, особливо різниці в їхній оцінці суспільством. Домінуюча ідеологія (маскулінна) намагається придушити критичний прояв думок, нав’язуучи свої оцінки за природні.8. Гендерних іміджів (образів) - культурних репрезентацій гендера в символічній мові і творах мистецтва, що репродукують і легітимують гендерні статуси. Культура - головна підтримуюча сила домінування гендерної ідеології.

Відносно індивіда гендер будується з:

. Категорії біологічної статі - визначається з моменту народження на основі наявності первинних ознак (геніталій). Біологічна стать може бути змінена шляхом хірургічного втручання.

. Гендерної ідентичності - особистісного осмислення і прийняття своєї належності до певної статі.

. Гендерного шлюбного і репродуктивного статусу - показним є виконання або відмова від одруження, народження дітей, родинні стосунки.

. Гендерних сексуальних орієнтацій - соціально і індивідуально прийнятих зразків сексуальних почуттів, бажань, практики і ідентифікації з ними.

. Гендерної особистості - що характеризується інтернаціоналізованими моделями соціально схвалюваних почуттів, емоцій, що слугують скріпленню родових структур, інститутів батьківства.

. Процесів з відтворювання гендеру - соціальної практики навчання гендерна „ правильної” поведінки, у тому числі і на вербальному рівні. Постійне репродукування гендерних відмінностей і домінування.

. Гендерної презентації - показ, демонстрація себе як особистості, що має відповідні гендерні якості за допомогою одягу, косметики, прикрас та інших інформаційно значимих тілесних маркерів.

Отже, значення гендерного підходу полягає у з’ясуванні:

. Андроцентризму сучасної культури (глобальна тенденція будувати світ, розрахований на чоловіка як центральну головну нормальну фігуру цього світу. А все жіноче розуміється як вторинне і менш значиме).

Використання гендерного підходу до аналізу соціокультурного життя суспільства дозволило побачити гендерну асиметрію нашого суспільства. У нашій сучасній культурі можна помітити не такі яскраві, однак достатньо виражені ціннісні установки, відповідно яким все, що визначається як чоловіче, розглядається як домінуюче. Тобто, вважається, що тільки чоловік репрезентує все людство і говорить від його імені. Він же виконує і найважливішу для людства міссію - підтримує орієнтир на пізнавання і побудову світу. А жінці відводиться світ емоцій і інтуїції.

Отже, людська норма з давніх часів розумілася як чоловіча, а жінки повинні в міру своїх сил і здібностей підтягуватися і пристосовуватися до неї. Справа доходила до кумедних казусів. Так, в інструкціях по прийому ліків доза була розрахована на середнє статистичного чоловіка. Тільки з розрахунку на чоловіків створюються станки і інші засоби механізації праці.

Гендерний підхід, використаний для аналізу нашої культури довів, що на онтологічному і гносеологічному рівнях існують як елементи культурно-символічних рядів: чоловіче - раціональне - духовне - божественне - культурне і жіноче - чуттєве - тілесне - приземлене - природне.

. Системи соціостатевих (гендерних) ролей, тобто моделей поведінки, очікуваних від індивідума у відповідності до створюваних суспільством уяв про чоловіче і жіноче.

Аналізуючи праці з Ґендерних досліджень українських науковців, О.Кісь і Ю.Корольчук дійшли висновку, що здебільшого мова йде про Ґендер як про характеристику пригнобленої жінки, яка асоціюється в українців або з Берегинею, або Барбі, а також про те, що жінок в політиці немає, і це вина самих жінок, які не дуже прагнуть туди попасти. Практично усі дослідження стосуються саме жіночого як визначального у Ґендерних дослідженнях, що в першу чергу обмежує саме поняття "Ґендер", яке аж ніяк не стосується лише "жіночого", як основної категорії Ґендерних досліджень. Таке бачення суттєво звужує предмет Ґендерних досліджень до жіночих студій, що не пояснює та науково не обґрунтовує Ґендер як поняття, яке включає в себе 4 основні категорії - це фемінний, маскулінний, андрогінний та трансвеститний типи.

Виникає закономірне питання про причини й зміст існуючої
Ґендерної диференціації. В культурно-історичному процесі
традиційно виділяється тріада чинників, які обумовлюють Гендерну диференціацію:

·         біологічні відмінності;

·         психологічні відмінності;

·         соціальні причини.

У суспільній свідомості Ґендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”.

Перша група стереотипів базується на відповідних уявленнях про психологічні риси та якості особистості чоловіків та жінок. Згідно з цими стереотипами чоловіки та жінки є протилежностями. Чоловікам приписується активне, творче начало, здатність вирішувати проблеми, застосовувати розвинуте логічне мислення та власну компетентність. Жіноче ж начало - природно-репродуктивне і тому жінка повинна бути покірною, залежною, емоційною.

В основу виокремлення другої групи стереотипів покладені соціальні начала. Дана група стереотипів закріплює професійні ролі чоловіків і жінок. Для жінки головними є ролі сімейні (жінка, мати, господарка), а для чоловіка - ролі професійні.

До третьої групи Ґендерних стереотипів вчені відносять стандартизовані уявлення, які пов'язані з відмінностями у змісті праці - жіночої та чоловічої. Місце жінки - у сфері виконавчої та обслуговуючої праці, чоловіка - у сфері інструментальної праці, тобто творчої та керівної.

Усі три групи стереотипів тісно переплетені між собою, мають міцні позиції в суспільстві, а тому суттєво впливають на нього. При цьому вплив є прихованим і тому дуже важко піддається коригуванню.

 

Чоловічі риси	Жіночі риси
Сильний, схильний до занять спортом.Мало турбується про зовнішність.Виконує роль годувальника родини.Має досвід сексуального життя.Неемоційний, стійкий.Раціональний, об’єктивний, логічний інтелектуал.Тяжіє до влади і лідерства.Активний.Честолюбний.	Слабка, не схильна до занять спортом.Турбується про зовнішність.Проявляє турботу про родину.Добропорядна.Емоційна, ніжна.Вітряна, нелогічна, інтуїтивна. Залежна, потребує захисту.Пасивна.Сором’язлива.

 

Але, якщо ми звернемося до власного життєвого досвіду, то зрозуміємо, що далеко не всі жінки і чоловіки відповідають цим стереотипам.

У період соціальних трансформацій проблема Ґендерної ідентифікації стає дедалі більш актуальною. Зміна традиційних уявлень і стереотипів має включати переосмислення усталених ролей чоловіка і жінки, усвідомлення того, що не існує "суто" чоловічої, чи жіночої особистості. Всім людським особистостям притаманні самостійність і залежність, активність та пасивність, сила та слабкість, залежно від певних умов та ситуацій.