Масове суспільство як новий соціальний стан

Теорія масового суспільства в Х. Ортеги-І-Гассета має рівною мірою систематичний і критичний характер. Він створює цілісну теорію масового суспільства, зберігаючи при цьому не тільки теоретичну, але й етичну дистанцію стосовно тієї реальності, що він описує. Звернемося спочатку до того, що можна назвати описовою частиною концепції Ортеги-І-Гассета.

Масовість проявляється в суспільстві всіляким образом. Епоха мас - це епоха гигантоманії - в архітектурі, у багатотисячних суспільних і політичних заходах, у пануванні смаку до всього великомасштабного. Великомасштабними стали умови життя, вони придбали планетарні розміри. Життя рядової людини вміщає події, що відбуваються на всій планеті, "простий смертний звично обживає увесь світ", весь простір. Але мир виріс і в часі. Археологія, наводить приклад Ортега, дивовижно розширила історичний простір. Імперії й цілі цивілізації, про які ми вчора ще не підозрювали, входять у свідомість, як нові континенти. Екрани й журнали доносять цю незапам'ятну стародавність до очей обивателя. До сказаного варто додати культ швидкості, що нині сповідають всі, культ руху, культ автомобіля й літака.

Але ще більш істотним, чим збільшення миру, є те, що "у світі всього стало більше". Усього, що можна придумати, побажати, створити, зруйнувати, знайти, ужити або відкинути. Можливості вибору, саме прояву, споживання розширилися багаторазово. Фільми й фотографії розважають рядової людини самими недоступними ландшафтами, газети й репродуктори приносять йому новини про рекорди й досягнення, технічних новинках. Все це створює відчуття казкової всемогутності. "Я говорю, - підкреслює Ортега, - не про якість життя, а про її напір, про її кількісний або потенційний ріст. Я сподіваюся, у такий спосіб точніше обрисувати світовідчування сучасної людини, його життєвий тонус, обумовлений свідомістю небувалих можливостей.

Масове суспільство - це багатолюдне суспільство в самому буквальному значенні слова. Це суспільство зростаючого стовпотворіння, загальної переповненості. "Міста переповнені. Удома переповнені. Готелі переповнені. Кафе вже не вміщають відвідувачів. Вулиці - перехожих. Приймальні медичних світил - хворих. Театри, якими б рутинними не були спектаклі, ломляться від публіки. Пляжі не вміщають купальників. Стає вічною проблемою - знайти місце".

Така зовнішня багатолюдність, масовість є найпершим і зовнішнім проявом масового суспільства, що оформилося в XX в. Суть же явища складається в повному захопленні масами суспільної влади. Це захоплення свідчить, на думку Ортеги, про серйозну кризу європейських народів і культур, що він іменує "повстанням мас".

Це "повстання" проявляється, по-перше, у тім, що сьогодні маси досягли такого рівня життя й добробуту, що колись призначався лише для деяких. Це колосальним образом розширило їхні матеріальні можливості. Вони досить успішно опановують і користуються технікою, що колись вимагала фахівців. При цьому особливо важливо те, що вони рівною мірою успішно користуються технікою не тільки матеріальної, але також юридичної й соціальної. По-друге, маси вийшли з покори, не підкоряються ніяким меншостям, не випливають за ним, не зважають на нього, а витісняють його і його заміщають.

Визначення масового суспільства, дане Ортегой виглядає в такий спосіб: юрба, що виникла на авансцені суспільства, раптово стала зримої. "Колись вона, виникаючи, залишалася непомітної, тіснилася десь у глибині сцени; тепер вона вийшла до рампи - і сьогодні вона головний персонаж. Солістів більше немає - один хор". Ключовим моментом для розуміння того, що таке масове суспільство, є саме ця фраза: солістів більше немає - один хор. Маса скасовує меншості. Суть справи, як підкреслює Ортега, в зрівнюванні. Ми живемо в епоху зрівнювання: зрівнюються багатства, культура, слабка й сильна стать, зрівнюються континенти.

Суспільство, як указує Ортега, завжди було динамічною єдністю меншостей і маси. Меншості - це сукупність осіб, виділених особливими якостями. Маса - не виділених нічим, це "середня людина", "загальний тип", обумовлений збігом думок, цілей, способом життя, що і відчуває себе таким же, як всі, і задоволений цією своєю нерозрізненістю. Типологічний розподіл на меншості й на маси не збігається ні з розподілом на соціальні класи, ні з їхньою ієрархією. "Поняття "маса"... не має на увазі робітників і взагалі позначає не соціальну приналежність, а той людський склад або спосіб життя, що сьогодні переважає й панує у всіх верствах суспільства, від верху до низу, і тому персоніфікує собою наш час". Це розподіл, скоріше, етичне - розподіл на ті, хто жадає від себе багато чого й сам на себе звалює тяготи й зобов'язання, і на ті, хто не вимагає нічого й для кого жити - це плисти за течією, залишаючись таким, як він є, не силкуючись перевершити себе. Ортега порівнює цей розподіл із двома галузями ортодоксального буддизму: Махаяною (більшим шляхом) і Хинаяною (малим шляхом). "Особливість нашого часу в тім і складається, що пересічні, не обманюючись щодо власної не оригінальності, безбоязно затверджують своє право на неї й нав'язують її всім і всюди". Пріоритет людини без прикмет і відмінностей перетворився із загальної ідеї або правового ідеалу в загальну психологічну установку.

Ортега називає наступні обставини становлення масового суспільства. По-перше, це причини демографічного характеру. За багатовіковий період своєї історії населення Європи не перевищувало ста вісімдесятьох мільйонів чоловік, але з 1800 по 1914 р. воно виросло до чотирьохсот шістдесятьох мільйонів. Людей об'єктивно стало значно більше. По-друге, економічні можливості, матеріальна забезпеченість як середніх, так і нижчих верств серйозно зросли. По-третє, Ортега вказує на соціальний порядок і відчуття гарантованості соціального існування (що звучить трохи дивно, якщо згадати кількість революцій у Європі в XIX в., у тому числі в Іспанії). Структурну й ідеологічну основу, причини всіх цих явищ становлять ліберальна демократія, експериментальна наука й промисловість. Два останніх фактори Ортега поєднує в одне поняття - "техніка".