Об’єкт цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з чим їх об'єкт тісно пов'язаний з об'єктом матеріальних правовідносин, з приводу яко­го виникає цивільне судочинство, і це ускладнює його визначення. В теорії цивільного процесу ним називається: дії суб'єктів правовідносин або тільки діяльність суду; матеріально-правові відносини, які захищаються судом; спір про право між учасниками матеріаль­но-правових відносин, переданий на розгляд суду; передбачені законом наслідки процесуальних дій, які виступають як мета циві­льного судочинства (загальний об'єкт), захист матеріальних прав і законних інтересів сторін і третіх осіб (спеціальний об'єкт), конк­ретна справа та ін. Висловлювалися також міркування, що проце­суальні правовідносини взагалі не мають об'єкта.

Процесуальні дії суб'єктів правовідносин не можуть бути об'­єктом відносин, оскільки вони не є тією категорією, з приводу якої виникають самі відносини. Процесуальними діями реалізуються процесуальні права і обов'язки. Вони необхідні для виникнення правовідносин і наступного їх розвитку. Право на порушення циві­льного процесу реалізується в результаті вчинення процесуальних дій — подачі позовної заяви, скарги і прийняття її судом. Між судом і заінтересованою особою виникають цивільні процесуальні право­відносини, але не стосовно цих дій, а тих наслідків, на досягнення яких вони спрямовані, — порушення цивільної справи в суді на захист суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу. Процесуальні дії свідків спрямовуються на реалізацію обов'язку на свідчення певних фактів у справі; експерта — для дачі висновку про обставини, необхідні для вирішення справи судом. Отже, процесу­альні дії входять до змісту процесуальних правовідносин і одночас­но виступають юридичними актами, які спричиняють виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних правовідносин.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин не виступа­ють і матеріально-правові відносини, які захищаються судом, оскі­льки ними охоплюються тільки відносини позовного провадження, які характеризують динаміку розвитку процесуальних правовідно­син. Викликає сумнів правильність про наявність загального спеці­ального об'єкта, оскільки воно неминуче призводить до існування по кожній цивільній справі одних загальних правовідносин і систе­ми простих спеціальних правовідносин або ж до визнання того, що кожні цивільні процесуальні правовідносини мають два об'єкти. Об'єктом будуть процесуальні наслідки, на досягнення яких спря­мовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єк­тів правовідносин.

Але, беручи до уваги, що обсяг, зміст, характер процесуальних прав і обов'язків встановлюється і визначається ЦПК України залежно від мети участі суб'єктів правовідносин у судочинстві і виконуваних ними цивільних процесуальних функцій по справі, кожні цивільні процесуальні правовідносини в системі правовідносин у справі мають свій самостійний об'єкт.

ВИСНОВОК

Отже, цивільні процесуальні правовідносини завжди являють собою систему конкретних, правових зв’язків, які розвиваються під час руху цивільної справи. Це – виникаючі на основі норм процесуального права  індивідуалізовані суспільні взаємини між судом та учасниками цивільного процесу, які характеризуються наявністю юридичних прав та обов’язків, що забезпечують правильний і швидкий розгляд, вирішення цивільних справ, а також виконання винесених рішень. Цивільно-процесуальні правовідносини відзначаються наступними ознаками: виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті їх реалізації, створюються між учасниками суспільних відносин - судом, органом судового виконання як між собою, так і окремо з кожною з осіб під час судочинства в цивільній справі; юридично закріплюють взаємну поведінку зазначених суб’єктів через їх суб’єктивні цивільні процесуальні права і обов’язки; реалізація суб’єктивних цивільних прав і виконання суб’єктивних обов’язків забезпечується заходами правового впливу - санкціями цивільного процесуального, кримінального, адміністративного примусу.

 Цивільні процесуальні правовідносини, як і будь-які інші правовідносини, мають визначену внутрішню будову. До них входять три елементи: суб’єкти, зміст, і об’єкти. Учасники судочинства у конкретній цивільній справі є суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин, до них відносять: суб’єктів, які здійснюють правосуддя в цивільних справах; осіб, які беруть участь у справі; осіб, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя. Зміст даних відносин складають права суб’єктів правовідносин та дії з їх реалізації. Об’єкт - процесуальні наслідки, на досягнення яких спря­мовуються процесуальні права, обов'язки і процесуальні дії суб'єк­тів правовідносин.

Цивільні процесуальні правовідносини - досить складне поняття, тому не слід його вивчати тільки в аспекті теоретичних положень. процесуальні правовідносини є механізмом застосування норм цивільного процесуального права при здійсненні правосуддя, які сприяють утвердженню режиму законності і правопорядку.