Класифікація джерел ризику зовнішньоторговельних операцій

В умовах жорсткого конкурентного середовища одним зі стратегічних завдань управління підприємством, забезпечення його життєдіяльності та запобігання банкрутства є розробка і впровадження в практику діяльності комплексу організаційно-економічних заходів стосовно джерел можливих ризиків, оцінці їх рівня та прогнозування наслідків, вироблення управлінських рішень щодо мінімізації та фінансування ризику. Останній притаманний будь-якій економічній діяльності підприємства.

Рис.2.1. Причини виникнення зовнішньоторговельних ризиків України

*Примітка: розроблено автором на основі джерела[29]

Зовнішньоторговельні операції взагалі є ризиковими, а при організації та здійсненні таких операцій з іноземними партнерами ризики суттєво зростають. Адже вони мають багато складових, до яких можна відносити етапи узгодження та укладення угоди (контракту), підготовку товару до продажу і транспортування, виконання митних та інших прикордонних формальностей, перевезення, страхування, підготовка переліку товарних та транспортних документів, декларування, митного контролю та митного оформлення товарів.

Стосовно визначення змісту «ризик», то його можна трактувати з позиції держави та з позиції суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.       

Для держави ризик полягає у ймовірності наявності спроби порушення національних норм тарифного і нетарифного регулювання при здійсненні зовнішньоторговельної операції, що може призвести до ухилення від сплати повних сум обов'язкових при митному оформленні платежів чи подолання незаконним шляхом законодавчо визначених заборон або обмежень стосовно ведення торговельних операцій з окремими групами товарів.

Для суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності сенс ризику означає можливість зриву виконання умов торговельного договору (контракту), втрату загалом чи частки запланованого прибутку через неможливість подолання державних адміністративних бар'єрів (заходів нетарифного регулювання) або податковий тиск держави щодо сплати обов'язкових платежів на момент митного оформлення товарів.

Ефективне здійснення управління ризиками залежить безпосередньо від виду діяльності підприємства, тобто від джерел виникнення ризиків.        

Усю сукупність джерел зовнішньоторговельних ризиків можна умовно поділити на дві групи: безпосередні та опосередковані[29, с.24]. При цьому перші характеризуються тим, що джерела ризиків, у разі їх наявності, безпосередньо можуть призводити до негативних наслідків за результатами зовнішньоекономічної операції з товаром. Опосередковані джерела ризиків не мають явного та однозначного впливу на ефективність торговельної операції, для їх виявлення необхідно проводити детальний аналіз негативних наслідків та проявів.

Водночас джерела виникнення зовнішньоторговельних ризиків також можна розподіляти на об'єктивні та суб'єктивні, які можуть характеризуватись наступними ознаками, а саме перша сукупність джерел виникнення ризиків не залежить від волі всіх учасників організації та виконання зовнішньоторговельної операції, а суб'єктивні ризики характеризуються тим, що один чи декілька учасників торговельної операції умисно чи неумисно порушили норми законодавства, що регламентують правила організації та здійснення торговельних операцій.

Запропоновані підходи до класифікації джерел ризиків не мають законодавчого закріплення та не є загальноприйнятими, тому, залежно від міри необхідності кожної зацікавленої особи, можна запровадити інші ознаки для здійснення класифікації джерел ризиків.

Класифікація ризиків у міжнародній торгівлі наведена в таблиці 1.

Таблиця 2.2.