2020-04-20
131
Відомо, що студенти незрідка добре інформовані про лектора, що ще не приступив до читання свого курсу, та і про сам курс. Якщо викладач читає свій курс щорік, то складається певне традиційне відношення аудиторії, що у відомому сенсі визначає успіх викладача. Аудиторія оцінює лектора по його професійній майстерності, по його знаннях, по його вкладу в науку і по його суспільній діяльності. Не можна забувати і того, що студенти незрідка схильні до критики прорахунків педагога.
Тому, входивши в аудиторію, лектор повинен подумати про свій імідж, цілеспрямовано надаючи на слухачів продуману психологічну дію, що формує стиль спілкування і що зменшує пасивність аудиторії. Викладачеві поважно із самого початку обкреслити перед студентами рівень своїх вимог до них в спільній учбовій діяльності.
Лектор, вставши за кафедру, готує аудиторію до лекції, набудовує її увагу. Поважно пам'ятати, що увага - це мотивація до запам'ятовування інформації. Кожен студент повинен добре знати, що якщо увага не зосереджена, то механізми запам'ятовування не вступають в дію. Саме тому ніколи не слід починати лекцію, не зосередивши уваги аудиторії. Простим і ефективним прийомом для цієї мети є традиційне вітання викладача.
Якщо студент з якоїсь причини не розчув або не зрозумів єство розбираного питання, то він не повинен перепитувати сусіда або лектора. Це порушує стрункість викладу матеріалу і відволікає увагу сусіда, вимикаючи механізми запам'ятовування інформації. В такому разі в зошиті потрібно залишити вільне місце, і після закінчення лекції або в перерві відновити упущений фрагмент. Викладач повинен своєчасно зробити перерву в лекції. Після перерви знов виникає необхідність сконцентрувати увагу аудиторії, нагадати про те, що було розглянуте на першій годині лекції.
Особливу увагу слід приділити вимогам до конспектування лекцій. У методичній літературі не існує єдиного правила до того, як потрібно записувати лекцію. Це залежить від індивідуальних особливостей вимог викладачів і індивідуальних якостей особи студентів.
Необхідною умовою ефективності лекції є мовна майстерність лектора, багата, емоційно забарвлена мова викладу, форма викладу - не лише прикраса лекції, але і важливий орієнтир сприйнятті її вмісту.
У основній частині лекції необхідно максимально використовувати перші 15-20 хвилин - період «глибокої» уваги слухачів. Далі настають стомлення і зниження уваги. Максимальне падіння працездатності студентів наголошується багатьма дослідниками приблизно до 40-ої хвилини лекції. Аби здолати цей критичний період, в арсеналі лектора мають бути свої прийоми. Можливий перехід на жартівливий тон викладу. Можна поставити питання аудиторії і попросити будь-якого студента відповісти на нього. Можна прочитати яку-небудь цитату і в цей час дозволити слухачам зробити хвилинну гімнастику для пальців і навіть поговорити з сусідом. Потім необхідно повернути аудиторію до колишнього ритму роботи. Доцільно заздалегідь розраховувати швидкість подачі інформації.
Завантаження уваги студентів на лекції залежить від здатності лектора зосередити і утримувати увагу аудиторії. Воно схильне до коливань кожні 2-3 хвилини у кожного студента. Тому найбільш важливий матеріал в лекції повинен повторюватися, створюючи деяку надмірність учбової інформації. Велика кількість статистичних і цифрових відомостей, приватних подробиць в лекції без вживання засобів наочності сприймається із спотвореннями і погано запам'ятовується. Подібний матеріал доцільно повідомляти аудиторії за допомогою демонстраційних плакатів, транспарантів і технічних засобів навчання
Засоби вживані на лекційних заняттях для підвишення ефективності:
. Дошка і крейда (незамінні в цілому ряді випадків з точки зору педагогічних завдань);
. Учбові плакати (значний педагогічний ефект досягається в тих випадках, коли потрібно показати які-небудь елементи учбовою информации - схему, графік, за умови, що викладач не зможе змалювати цю графічну інформацію на дошці в перебігу лекції).
. Епіпроєктор (не вимагає спеціальної підготовки матеріалу для демонстрації: будь-яка фотографія, малюнок в підручнику і інший подібний матеріал може бути продемонстрована з його допомогою).
. Кодоськоп (педагогом заздалегідь заготовлюється графічний матеріал на плівці кодоскопа і, демонструючи його, вносить деякі зміни і доповнення).
. Кінопроекційна техніка (показ явищ і процесів в динаміці, ефект присутності).
. Відеомагнітофон (демонстрація виучуваним практично будь-який сюжет).
Підвищенню пізнавальної активності студентів сприяє уміння лектора дохідливо відповідати на питання. На лекції при відповідях на питання не знижується значення особливостей прилюдного виступу: відповідь краще дати відразу, чітко, і з розрахунку на реакцію всієї аудиторії, значною мірою експромтом. Одна невдала відповідь може погіршити враження від всієї лекції. У студентів не без підстав поширена думка, що у відповідях на питання найвиразніше виявляється ерудиція викладача.
Ретельно треба продумати завершальну частину лекції, повторити її положення, а на наступній лекції почати саме з них. Завершальна частина лекції передбачає підведення підсумків, узагальнення прочитаного і вже знайомого з самостійно вивченого студентами матеріалу, формулювання виводів і так далі Тут переслідується мета орієнтувати студентів на самостійну роботу. Для цього може бути рекомендована література по проблематиці, що вивчається, роз'яснено, які питання виносяться на семінарські заняття, а які необхідно вивчити самостійно. В самому кінці лекції слід відповісти на питання студентів, що можливо поступили у формі записок (про таку можливість треба попередити студентів заздалегідь).
Висновки
Таким чином, лекція - усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу, її практикують у старших класах. Лекції читають на визначені теми. Наприклад, про життєвий і творчий шлях письменника - з курсу літератури; з історії - на теми, присвячені аналізу причин та наслідків важливих історичних подій; з природничих дисциплін - на теми, які потребують розкриття сутності певних теорій тощо.
Метод лекції передбачає ознайомлення учнів з її планом, що допомагає їм стежити за думкою вчителя, за послідовністю розкриття теми. Важливо навчити школярів тезисно занотовувати зміст лекції, виділяти в ній головне. Доцільно хоча б вибірково перевіряти конспекти лекцій, знайомити учнів з допустимими скороченнями слів.
Успішне читання лекції залежить від підготовки до неї вчителя: складання чіткого плану; добору матеріалу, який змістовно розкриває тему; добору наочного матеріалу для демонстрування учням відповідних технічних пристроїв та ін. Важливо під час лекції володіти увагою учнів. Цього досягають різними прийомами: незвичний початок лекції (короткий факт, що має стосунок до змісту лекції, деталь з біографії людини, про яку розповідатимуть). Увага учнів активізується, коли до них звертаються з пропозиціями на зразок «уявіть собі.», коли вони нібито стають співучасниками подій, про які йдеться на лекції. Підтримують увагу слухачів цікаві приклади-ілюстрації теоретичних положень, а також наочність, технічні засоби навчання, проблемний виклад матеріалу. Вчитель може вдатися і до таких простих прийомів, як риторичні запитання, підвищення голосу, паузи та ін.
Методи пояснення, розповіді й лекції використовують здебільшого при повідомленні нових знань і меншою мірою в процесі закріплення, їх перевага полягає в тому, що учням за порівняно короткий час може бути повідомлено значний обсяг знань. Проте ці методи не дають змоги визначити активність учнів, їх участь у роботі, вчителеві важко виявити, як в учнів з його слів формуються уявлення про об'єкти, що є предметом вивчення. Тому існує небезпека, що засвоєні учнями знання будуть формальними.
В умовах активного впровадження нових педагогічних технологій у навчальний процес лекції поступово видозмінюються. Однією із цікавих форм лекції є лекція. Лекція націлена на подання учнем якої-небудь однієї проблеми (найбільш важливої в рамках навчального курсу, концептуально значущої, актуальної тощо).
У ході лекції можна слухати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, робити висновки та, крім того:
критично ставитись до отриманої інформації (будувати власну гіпотезу);
доводити (підбирати, вибудовувати аргументи);
творчо мислити (одержувати нові змісти, використовувати їх).
Психологи-педагоги довели, що ступінь продуктивності навчання багато в чому залежить від рівня активності навчально-пізнавальної діяльності студентів. Принципи активізації навчальної-пізнавальної діяльності студентів, як і вибір методів навчання, повинні визначатися з урахуванням особливостей навчального процесу в педагогічному ВНЗ, а вони в свою чергу обумовлені ціллю, завданнями і специфічністю об’єкту, змісту і суб’єкта навчання.
Як основопокладаючий потрібно розглядати принцип проблемності. Шляхом послідовного ускладнювання задач або питань створюється в мисленні студента така проблемна ситуація, для виходу із якої (для знаходження відповіді) йому не вистачає наявних знань, і він повинен сам активно формувати нові знання за допомогою викладача і за участю інших. Таким чином, нові знання студент одержує не в готових формуваннях лектора, а в результаті власної активної пізнавальної діяльності. Вони є ніби його власним відкриттям, продуктом його власних узагальнень і висновків власної пізнавальної праці. Застосування проблемного навчання призводить до більш глибокого осмислення і прискореного практичного засвоювання знань.
