Поділ спільного майна подружжя

Майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної влас­ності, може бути поділено між сторонами. Загальна ідея поділу майна полягає у припиненні режиму спільності й виникненні на його основі

І пава 6. Майнові правовідносини подружжя

113

режиму роздільності майна. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі або сукупності речей і не пов'язує спої дії щодо володіння, користування та розпорядження майном з ін­шим із подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існу­вання шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлю­бу. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право па поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Поділ майна подружжя може бути здійснено у добровільному або судовому порядку. Добровільний по­рядок застосовується, якщо подружжя домовилося іцодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Сімейне зако­нодавство встановлює спеціальну форму лише для договору про поділ нерухомого майна подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 69 СК договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна має бу­ти нотаріально посвідчений. ЦК України передбачає також державну реєстрацію прав на нерухомість та правочинів із нерухомістю (ст. 182), які поширюються також на правочини за участю подружжя. Стосовно форми договору про поділ майна подружжя, об'єктом якого є рухомі речі, в сімейному законодавстві немає спеціальних вимог. Це означає, що при з'ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) не­обхідно керуватися загальними правилами щодо форми правочину, які передбачені Цивільним кодексом України (статті 205—208).

Умови поділу майна подружжя можуть бути передбачені в спеці­альному договорі про поділ майна або визначатися у шлюбному до­говорі подружжя. Різниця між цими договорами полягає в тому, що предметом договору про поділ є майно, яке вже належить подружжю на праві спільної власності, у той час як умови шлюбного договору мо­жуть стосуватися майна, яке подружжя придбає у майбутньому і яке є відсутнім на момент укладення договору.

Якщо мілс подружжям виникає спір щодо розміру належних їм ча­сток, порядку чи способу поділу спільного майна, то добровільний по­рядок поділу майна змінюється на судовий. У разі поділу майна судові в першу чергу необхідно визначити його предмет, тобто те майно по­дружжя, яке підлягає поділу, враховуючи три категорії об'єктів: а) речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності; б) кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступають як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо); в) боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якимиподружжя виступають як боржники і зобов'язані повернути борг, по­вернути чи передати річ тощо). Поділ майна здійснюється з урахуван­ням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власнос­ті, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Поділ майна подружжя здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно, і, по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. При визна­ченні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що від­повідно до законодавства частки майна дружини та чоловіка є рівними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один з подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК).

Разом із тим законодавство встановлює два виключення із загаль­ного правила щодо рівності часток подружжя в праві иа майно. Відпо­відно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з по­дружжя. По-перше, суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпе­чення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч. 2 ст. 70 СК). По-друге, суд може збіль­шити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. З ст. 70 СК). Відповід­но до ч. З ст. 70 СК збільшення розміру частки одного з подружжя в майні пов'язується лише з випадками стягнення аліментів на дитину. 'Гака новела сімейного законодавства вбачається невдалою.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на май­но, здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них. Законодавство передбачає певні способи поділу майна подружжя. По-перше, відпові­дно до ст. 71 СК України суд може винести рішення щодо поділу май­на в натурі. Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тоб­то речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (ст. 183 ЦК України). По-друге, суд може прийняти рішення про при­судження майна одному з подружжя з покладенням иа нього обов'язку падати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (частини 2, 4 і 5 ст. 71 СК). При цьому, за новим СК присудження такої компенсації можливо лише за згодою особи, яка її отримує. Крім того, присудження грошової компенсації

І пава б. Майнові правовідносини подружжя

115

можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відпо­відної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Хоча це не передбачено в новому СК України, суди можуть засто­сувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям З урахуванням їх вартості та частки кожного із подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу є найпоширенішим. В процесі поділу май­на суди можуть водночас застосовувати не один спосіб, а їх комбі­націю: відносно одних видів майна застосувати їх поділ в натурі, сто­совно інших здійснити передачу одному із подружжя з зобов'язанням певної компенсації другому, а треті види речей — розподілити між сто­ронами з урахуванням їх вартості. Важливо зазначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом.

До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного майна у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується (ч. 1 ст. 72 СК). Це правило підвищує можливості су­дового захисту майнових прав та інтересів подружжя. До вимог про по­діл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки (ч. 2 ст. 72 СК).

.