Необхідність управління виробничим потенціалом підприємства

Вступ

 

Успішна діяльність на ринку багато в чому визначається потенціалом підприємства. При цьому вирішальну роль в економічному та соціальному розвитку не лише будь-якого підприємства, але і держави відіграє потенціал, якай в значній мірі і визначає економічну могутність держави в цілому. Тому удосконалення управління економічним потенціалом - є вважливим завданням підприємства

Однак розвиток в Україні глибокої кризи призвів до деградації промислово - виробничих основних фондів, значного погіршення технічного стану та використання організаційно-технічного потенціалу. За майже десять років ринкових перетворень в країні відбуваються складні соціально - економічні процеси, які також негативно впливають на стан потенціалу.

Технічний стан та низька ефективність використання наявного організаційно - технічного потенціалу підприємств в умовах реформування економіки свідчать про необхідність здійснення з боку держави рішучих заходів по підвищенню технічного рівня виробничого апарату на основі економічних методів управління.

Тому тема роботи є надзвичайно актуальною, особливо з огляду на її практичну спрямованість на дослідження галузі хлібобулочних виробів. Посилення конкуренції на ринку хлібопекарської продукції поряд з рядом проблем у розвитку галузі та погіршенням економіко-політичної ситуації в Україні вцілому визначило необхідність запровадження на підприємствах управління їх потенціалом.

Під час дослідження було поставлено мету дослідити теоретичні підходи до розуміння поляття потенціалу підприємства, його формування, розвитку та управління ним. Передбачено застосувати елементи управління потенціалом на виробничому підприємстві-обєкті досліджень.

Для досягнення вказаної мети були поставлені наступні завдання:

­ дослідити теоретичні основи управління виробничим потенціалом підприємства;

­ здійснити аналіз потенціалу підприємства та рівня його використання;

­ оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства

­ визначити управлінське рішення щодо вдосконалення потенціалу підприємства»;

­ обґрунтувати перспективи розвитку потенціалу підприємства.

Об’єктом дослідження є ВАТ «Поліссяхліб», що функціонує у хлібопекарній галузі.

Предмет дослідження - механізми обґрунтування заходів щодо управління потенціалом підприємства відповідно до можливостей підприємства щодо їх здійснення.

Інформаційною базою дослідження виступають статистичні дані щодо основних показників розвитку галузі хлібопродуктів та економіки країни загалом, статистична звітність ВАТ «Поліссяхліб», навчальні посібники та підручники з управління потенціалом та загального менеджменту.

В дослідженні використані методи групування, порівняння, аналізу та синтезу, визначення показників діяльності підприємства, побудови таблиць і графічного матеріалу.

Практична цінність дослідження полягає у розробленні пропозицій щодо підвищення ефективності використання потенціалу підприємства, використання яких забезпечить підприємству отримання очікавих вигід та довгострокову рівновагу діяльно.

В процесі дослідження було узагальнено існуючі підходи до визначення поняття потенціал підприємства та управління ним.

На основі проведених досліджень рівня потенціалу ВАТ «Поліссяхліб», його використання та оцінки його конкурентоспроможності, запропоновані заходи щодо управління потенціалом підприємства, реалізація яких на практиці дозволить досягти підвищення ефективності функціонування підприємства, врівноважити його потенціал та забезпечити його розвиток та ефективне використання.

 

Теоретичні основи виробничого потенціалу підприємства

Необхідність управління виробничим потенціалом підприємства

управління конкурентоспроможність виробничий

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» і означає «приховані можливості», які в виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.

Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такій спосіб корпоративні та суспільні інтереси.

Потенціал підприємства - це складна, динамічна, поліструктурна система. Ця агломерація має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується наступними рисами:

1. Потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин.

2. Можливості підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів та резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво.

.   Потенціал підприємства визначається не тільки наявними ресурсними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу щодо його використання і отримання максимального доходу.

.   Рівень і результати реалізації підприємницького потенціалу, а саме: обсяги виробленої продукції або отриманого прибутку визначаються також формою підприємництва і організаційною структурою управління.

Спираючись на основні характеристики потенціалу підприємства, можна стверджувати, що його модель визначається наступними характеристиками:

­ обсягами та якістю наявних ресурсів: кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами, матеріальними запасами, фінансовими ресурсами і нематеріальними ресурсами - патентами, ліцензіями, інформацією, технологією;

­ можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, іншими словами їх освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

­ інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності

­ можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати і оновлювати організаційні структури підприємства);

­ інноваційними можливостями щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентноспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

­ фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю та внутрішньою і зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів).

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.

Для цілей аналізу потенціалу підприємства в цілому його варто розділити на чотири категорії базовий, що забезпечує підприємству можливість досягнення основних комерційних цілей, створення економічних цінностей і одержання при цьому прибутків, пов'язаний з конкурентними перевагами підприємства; прихований- активи, що не являють конкретної переваги на сьогоднішньому етапі, хоча в перспективі можуть трансформуватися в базові кошти: кадровий потенціал, накопичений досвід роботи в певній сфері бізнесу; збитковий потенціал харакреризується споживанням ресурсів без отримання прибутку; пересічний потенціал характеризується наявністю в підприємства активів, що забезпечують ефективне використання інших потенціалів (ефективна система управління збутом, фінансами).

Зміни, що відбуваються в зв'язку з розвитком ринкових відносин в економіці країни, обумовлюють необхідність формування кожним підприємством стратегічних цілей, визначення ресурсів і розроблення плану дій з їх досягнення. Економічний потенціал є стратегічним ресурсом підприємства, який забезпечує його сталість у неадекватних умовах макросередовища, дозволяє нейтралізувати негативний вплив зовнішніх чинників. Тому одним із основних стратегічних завдань менеджменту є управління потенціалом підприємства.

Під управлінням виробничим потенціалом підприємства розуміється процес прийняття і здійснення управлінських рішень, спрямованих на раціональне використання, оптимізацію і нарощування економічного потенціалу підприємства з метою досягнення поставлених цілей і забезпечення стійкого функціонування і розвитку підприємства. Основними задачами управління економічним потенціалом підприємства є його формування, використання і відтворення.

Управління потенціалом у сучасних умовах підпорядковане системі принципів:

­ достатність для забезпечення конкурентоспроможності й стратегічного розвитку;

­ адаптивність до змін зовнішнього й внутрішнього середовища;

­ стабільність, обумовлена життєвим циклом підприємства й заданим періодом часу;

­ саморегулювання й саморозвиток відповідно до динаміки внутрішнього середовища;

­ гнучкість для забезпечення конкурентоспроможності й розвитку підприємства.

Управління потенціалом підприємства включає етапи:

) формування інформаційного забезпечення та виявлення структури потенціалу:

­ виділення процесів і ресурсів, що входять до складу потенціалу: загальної системи управління, служби маркетингу, інноваційних змін та складових виробництва продукції;

­ встановлення місії та цілей організації;

) аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища з метою виявлення конкурентних переваг та слабких сторін підприємства;

) формування методики діагностики потенціалу: кількісна оцінка складових потенціалу, аналіз помилок і похибок, аналіз життєвого циклу підприємства та його продукції;

) виявлення синергетичного впливу елементів один на одного та проведення інтегральної оцінки конкурентоздатності підприємства (конкурентоспроможності продукції, конкурентних переваг та споживчої цінності);

) формування загальної та локальних стратегій зміцнення й розвитку потенціалу підприємства (планування поточної діяльності, стратегічне планування виробничої програми);

) використання механізму контролінгу з метою коригування поставлених цілей;

) моніторинг використання потенціалу з метою забезпечення економічної стабільності.

Таким чином, управління процесом формування потенціалу підприємства в умовах нестабільності та непередбачуваності подій є надзвичайно важливим, адже дає змогу проаналізувати вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища та передбачити наявність потенційних загроз і можливостей їх усунення.