Проблеми обігу боргових цінних паперів в Україні

Становлення ринкових відносин призвело не тільки до трансформації існуючих раніше форм і методів управління, а й до зміни технології функціонування товарних і фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. Одним із головних завдань при цьому є створення умов для залучення у вітчизняну економіку додаткових інвестиційних ресурсів. Ключову роль в цьому відіграє фінансовий ринок і його складова - фондовий ринок та інструменти, які на ньому обертаються [10, с.368].

Обсяги коштів, запозичених українськими банками із допомогою боргових цінних паперів, мали постійну тенденцію до зростання починаючи з 2009 року.

У 2010-му обсяги зовнішніх запозичень банків скоротилися майже вдвічі. Це означає, що відбуватиметься й подальше скорочення обсягів коштів, які формуються з використанням боргових цінних паперів.

Зв’язок між внутрішніми й зовнішніми запозиченнями банків та курсом національної валюти є слабким і неоднозначним. Дивно, але девальвація національної валюти позитивно позначається на внутрішніх запозиченнях банків.

Це можна пояснити лише тим, що іноземні інвестори можуть бути активними не тільки на зовнішніх, а й на внутрішніх ринках. Таким чином, якщо національна валюта девальвує, це означає, що на одну й ту саму суму іноземної валюти можна придбати більше національної валюти, а отже, й більший обсяг боргових цінних паперів [19].

Досить сильною є залежність між станом фінансового рахунку платіжного балансу та курсом національної валюти. Причому від’ємне значення показника кореляції свідчить про те, що погіршення стану фінансового рахунку платіжного балансу призводить до девальвації національної валюти.

Існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають на розвиток вітчизняного фондового ринку. До них, зокрема, належать:

низький рівень захисту прав власників і покупців цінних паперів;

недосконалість чинного законодавства України з питань захисту власності, що призводить до виникнення численних конфліктних ситуацій між учасниками ринків цінних паперів, які дуже складно і довго розглядаються в судових органах, що призводить до зниження активності фінансових операцій на ринках цінних паперів;

низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників ринків боргових цінних паперів, що за відсутності відповідних законів з питань захисту інтересів власників цінних паперів призводить до нецивілізованих механізмів їх обігу - можливості існування тіньових фінансових операцій з цінними паперами;

відсутність рівних умов для всіх реальних і потенційних учасників фондового ринку щодо операцій, пов'язаних із купівлею і продажем цінних паперів;

не розробленість організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення;

обмеженість асортименту боргових цінних паперів, які реально використовуються на вітчизняних ринках цінних паперів, порівняно з аналогічними ринками розвинутих держав;

відсутність відкритих вторинних ринків боргових цінних паперів, на яких має відбуватись масовий рух цінних паперів тощо [22].

Негативність дії зазначених факторів проявляється в тому, що вітчизняні ринки боргових цінних паперів не мають можливості розвиватись відповідно до реальних потреб підприємців і населення. Вітчизняні ринки боргових цінних паперів залишаються закритими для більшості дрібних учасників цінних паперів та непрозорими для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, що безпосередньо впливає на зниження інвестиційної активності в державі.

На сучасному етапі важливого значення набуває тенденція до підвищення надійності фондового ринку і рівня довіри до нього масових інвесторів, що, особливо важливо для України.

Регулювання цінних паперів в Україні відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" здійснює Державна комісії з цінних паперів та фондового ринку. Завданнями цієї комісії є забезпечення реалізації заходів, визначених в законодавстві, а також забезпечення реалізації основних напрямів розвитку фондового ринку в Україні [2]. Згідно даних цієї комісії зареєстровано випуск облігацій підприємств на суму 133,82 млн. грн. (див. таблицю 3.1 у додатку до розділу 3).

Обсяг зареєстрованих облігацій підприємств зменшився на 2,06 млрд. грн. порівняно з даними за аналогічний період 2010 року.

Протягом зазначеного періоду Комісією випуски облігацій місцевих позик не зареєстровано [21].