Поняття терміну та його основні характеристики

Специфіка значення слова, його відмінність як категорії мови від поняття як категорії думки, проявляється у функціонуванні мови як засобу спілкування. «Слово - це інструмент, за допомогою якого визначається поняття як продукт порівняльної і узагальнюючої діяльності людського розуму» [9, с. 70].

Р.Ф. Проніна зазначає, що термін - це «слово або словосполучення, яке має спеціальне, чітко певне значення в тій чи іншій галузі науки і техніки» [12, с. 8].

Д.Е. Розенталь дає таке визначення терміна: «термін (лат..terminus - межа, кордон, прикордонний знак) - слово або словосполучення, яке точно позначає певне поняття, що вживається в науці, техніці, мистецтві» [15, с. 486].

Основне в специфіці терміна - це його спеціальне, професійне вживання, сфера його поширення обмежена певною галуззю знань. «Ні у формі, ні у змісті не можна знайти істотної різниці між словом неспеціальної загальнопоширеної лексики та словом лексики термінологічної,.якщо слово загальнопоширеної лексики співвідноситься із загальновідомим об'єктом, то слово термінологічної лексики\із об'єктом специфічним, відомим лише обмеженому колу осіб -фахівцям.\Але термін не перестає бути терміном, якщо його впізнають за межами кола фахівців» [12, с. 145].

Існує два підходи для визначення терміна: структурно-субстанційний та функціональний.\Д.С. Лотте, Т.Л. Канделакі - прибічники\структурно-субстанційного\підходу!розглядають термін!як!особливе!слово,!яке протиставляється за своєю семантичною і граматичною структурою загальновживаному [16, с. 56]. Прихильниками функціонального підходу було доведено, що термін - це функція, тип вживання лексичної одиниці, а не особливий тип лексичної одиниці (Б.М. Головін, В.М. Лейчик, Т.Р. Кияк, Е.Ф. Скороходько) [16, с. 92].

У данному дослідженні надалі ми дотримуємося концепції про функціональну природу терміна.

Е.Ф. Скороходько розуміє термін як слово чи усталене словосполучення, що є членом такої лексико-семантичної системи, яка репрезентує певну фахову (спеціалізовану) систему понять. Слід зазначити, що це тлумачення, як і наведені раніше, виключає з кола термінів загальнонаукові лексичні одиниці. Проте автор також наводить дещо інше визначення терміна - «слово чи усталене словосполучення, яке виражає спеціальне поняття науки, техніки або іншої галузі людської діяльності, та має дефініцію, яка розкриває ті ознаки цього поняття, що є релевантними саме для цієї галузі” [16, с. 52].

В даному дослідженні ми скористаємося визначенням терміна, яке дала Ф.А. Циткіна: «термін - це мовний знак, що репрезентує наукове поняття спеціальної, професійної галузі знання» [17, с. 10].

Д.С. Лотте визначав для науково-технічного терміну такі вимоги: системність; незалежність від контексту (з відхиленнями, що допускаються); однозначність, яка буває абсолютною і відносною; точність; стислість (останні дві умови нерідко вступають між собою в протиріччя, і при створенні терміна одним з них нехтують) [16, с. 72].

«Хоча для терміна, з одного боку, характерна співвіднесеність з точно визначеним поняттям і прагненням до однозначності, внаслідок чого ряд термінів набуває деякої незалежності від контексту, це ще не означає, що терміни зовсім не залежать від контексту, але в ньому виявляється їх значення» [17, с. 24].

Р.Ф. Проніна зазначає, що будь-який термін слід розглядати не як відокремлену смислову одиницю поза всяким зв’язком з оточуючими його словами і контекстом в цілому, а як слово, за яким закріплено певне технічне значення, але яке може змінити своє значення в залежності від тієї галузі, в якій воно вжито» [12, c. 8].

Причина цих розбіжностей у тому, що вчені по-різному розуміють контекст. Одні вважають, що до нього входить ситуація мовлення і жанр висловлювання, тому вони розрізняють «контекст мовний, побутовий, ситуації і т.д.» [17, с. 59]. Інші вважають, що для терміну контекст не потрібний «терміни можуть жити поза контекстом, якщо вони відомі членам якоїсь термінологічної групи» [14, с. 51].

Лінгвіст Е. Ф. Скороходько висунув наступні вимоги до термінів:

термін має володіти абсолютною однозначністю, виражаючи у будь-якому контексті лише одне поняття;

формальна структура термінів повинна виражати зв’язки між поняттями, що допоможе у ряді випадків знаходити в текстах інформацію про ті класи предметів, які прямо ніде не названі;

\також має передбачатися можливість формальних перетворень термінів з метою отримання нових термінів для позначення новоутворених понять;

\повинна передбачатися можливість автоматичного перекладу термінів з природних мов на інформаційну мову і навпаки;

термін має бути коротким [16, с. 67].

Зі словника-довідника Д.Е. Розенталя відомо, що «термін може входити до складу не лише однієї термінології (префікс, позитрон, диференціальне числення і т.д.), а й до різних термінологій (операція - в медицині, фінансовій області, військовій справі і т.д.)» [15, с. 486].

Далі розглянемо особливості економічних термінів, які є предметом даного дослідження.

Види, класифікація та вживання економічних термінів

Існують деякі особливості економічного терміну, що викликають труднощі у процесі його семантичної інтерпретації.

Економічний термін - це слово або словосполучення, що виражає поняття з економічної сфери суспільного життя і має дефініцію в економічній літературі [16, с. 38].

Економічні терміни по «зрозумілості» для тієї іншої частини населення поділяються на три різновиди:

. Загальнозначущі терміни характеризуються вживанням повсякденному житті і зрозумілістю усім; до цієї групи термінів відносяться: le complice - співучасник, l’accréditation - акредитація.

. Спеціально-технічні терміни використовуються у певній області спеціальних знань - техніці, економіці, медицині і т.д.: непатентноспроможний - non brevetable, правила техніки безпеки - les règles de sécurité [1, c. 175].

З появою нових галузей економіки, відкриттям нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної галузевої і вузькоспеціальної термінології:

Загальнонаукові і загальнотехнічні терміни - це терміни, які вживаються в кількох галузях науки і техніки.