Вплив соціальних та історичних умов на філософію Е. Фромма

ВСТУП

 

Еріх Фромм є визначною постаттю у сучасній науці та культурі. Коло його наукових інтересів охоплює різні галузі: психологія, релігієзнавство, етика та філософія. Творча спадщина мислителя є об’єктом дослідження багатьох відомих зарубіжних та вітчизняних вчених В. І. Добренькова, П. С. Гуревича, В. М. Лейбіна, Г. Уелльса, Є. М. Телятникової, Г. А. Титаренка та інших. Поряд з висвітленими Фроммом актуальними проблемами сьогодення (гуманізм як суспільне явище в сучасному західному суспільстві, вивчення суспільства з застосуванням психоаналізу, відокремленість людини від суспільства та її наслідки тощо) постає одна з одвічних та невичерпних проблем - проблема любові.

Актуальність роботи полягає в тому, що в ній розглянуто таке цікаве та різнобічне поняття, як любов. Що ж є любов, чому вона займає таке значне місце в нашому житті, його різновиди, причини та наслідки для окремої особистості та суспільства в цілому - це питання, на які в своїй праці «Мистецтво любити» дав нам певні відповіді видатний німецько-американський філософ Е. Фромм. Недаремно його називають філософом кохання.

Ціла низка філософів, науковців, психологів, письменників і мислителів усіх часів та народів, наприклад Платон, М. Фріш, Н. Шамфор,

А. Шопенгауєр, Р. Роллан, З. Фрейл, Ф. Ларошфуко, Г. Торо, К. Гельвецій, В. Франкл, А. С. Пушкін, М. М. Прішвін і багато інших, розмірковували на тему любові та намагалися дати відповіді на споконвічні проблеми її сутності. Еріх Фромм нібито ввібрав у себе великий досвід своїх попередників та зміг виразити цілісний образ всеохоплюючої любові, яка є в усьому, що ми бачимо та у що віримо.

Вплив соціальних та історичних умов на філософію Е. Фромма

 

Еріх Фромм народився 23 березня 1900 року в місті Франкфурт-на- Майні в сім'ї ортодоксальних іудеїв. Його предки були раввінами. Культурне середовище, в якому він ріс і виховувався, було патріархально докапіталістичним. «Моє світовідчуття не можна назвати сучасним, - казав Фромм в одному радіоінтерв'ю, - …Я вивчав Талмуд, Біблію і чув багато історій про своїх предків, які жили в добуржуазну епоху». Цікаві подробиці він розповідав про свого діда, що володів маленькою крамничкою в Баварії: «Все своє життя дід сидів цілий день в крамниці і вивчав Талмуд; якщо приходив покупець, він сердито піднімав голову і питав: „Що, хіба немає іншого магазина?“ Ось в такому світі я ріс».

Таким чином, скепсис по відношенню до капіталістичних цінностей Ерік вбирав з самого дитинства. Але при цьому йому також вдалося подолати традиційно-патріархальну складову субкультурного середовища, вихідцем з якого він був. Після багатьох років Фромм напише: "Розквіт культури середньовіччя пов'язаний з тим, що людей надихав образ Града Божого. Розквіт сучасного суспільства пов'язаний з тим, що людей надихав образ Земного Граду Прогресу. Проте в наше століття цей образ перетворився на образ Вавилонскої вежі, яка вже починає рушитися і під руїнами якої врешті-решт загинуть всі і вся. І якщо Град Божий і Град Земний - це теза і антитеза, то єдиною альтернативою хаосу є новий синтез: синтез духовних устремлінь пізнього середньовіччя з досягненнями ренесансної для поста раціональної думки і науки».

Це уявлення про соціальну реконструкцію також характеризує самі духовні пошуки Фромма, - відкидаючи капіталістичні цінності, він не встав на традиційні консервативні позиції, але і не пішов шляхом заперечення більшості духовних цінностей людства. Його шлях - це шлях синтезу.

Першу світову війну Фромм зустрів у віці 14 років. «Як це можливо? задає він собі питання декілька років пізніше. - Щоб мільйони людей вбивали один одного ради явно ірраціональних цілей або з політичних міркувань, від яких кожна окрема людина настільки далека, що ніколи не стала б жертвувати собою. Тобто як можлива війна з політичної і психологічної точок зору? Які сили рухають людиною?». Ці роздуми привели молоду людину до вивчення психології, соціології і філософії. І багато пізніше - в середині 70-х рр. - вже відомий Ерік Фромм формулює аналогічне питання у зв'язку з ядерною і екологічною загрозою: «Яким чином стало можливим, що найсильніший зі всіх інстинктів - інстинкт самозбереження, - здавалося б, перестав спонукати нас до дії?».

Фромм вчився у Франкфуртському, а потім в Гейдельбергському університеті, де викладали Макс Вебер і Карл Ясперс. Отримавши у 22 роки ступінь доктора філософії (його науковим керівником був Альфред Вебер), він продовжує свою освіту і опиняється в берлінському Інституті психоаналізу. Сумлінно вивчивши теорію ортодоксального фрейдизму і застосовуючи її в клінічній практиці, Фромм незабаром починає сумніватися. Ці сумніви поступово привели до ревізії фрейдизму і до створення своєї концепції. Але це - трохи згодом.

З 1930 року Фромм працює у Франкфуртському інституті соціальних досліджень, де склалася знаменита Франкфуртська школа (Макс Хоркхаймер, Теодор Адорно, Герберт Маркузе та інші). Тут Фромм проводить ряд соціологічних досліджень серед німецьких робочих і службовців - і в 1932 році приходить до висновку, що серйозного опору нацистам, що йдуть до влади, з боку робочих не буде. Ці дослідження полягали в анкетуванні, що допомагало вивчати неусвідомлені мотиви поведінки людей: «Якщо на питання: „Хто з історичних осіб вам подобається більше за всіх?“ - людина відповідала: „Олександр Македонський, Цезар, Наполеон, Ленін“, ми інтерпретували цю відповідь як вказівку на „авторитарність“, оскільки такий набір свідчив про те, що людина захоплюється диктаторами і полководцями. Якщо відповідь була: „Сократ, Пастер, Кант, Маркс“, ми класифікували його як демократичний, тому що людина ставила вище за інших людей, що піклуються про благо людства, а не людей влади». Всього анкета містила 270 питань.

У 1933 році, після приходу нацистів до влади, Франкфуртський інститут перебирається в США. У Нью-Йорку їм проводяться дослідження за програмою «Авторитет і родина», за наслідками яких в 1941 році виходить перша книга Фромма «Втеча від свободи». Книга Теодора Адорно, що з'явилася в 1950 році, «Авторитарна особистість», також ґрунтовалася на матеріалах цих досліджень.

Наприкінці 30-х - в 40-і рр. Фромм, все більше розбігаючись в поглядах із Маркузе та Адорно, відходить від Франкфуртської школи. Він займається науковою, викладацькою і суспільною діяльністю, практикою психоаналізу. Клінічна практика приводить його до висновку, що більшість неврозів в сучасному суспільстві не зводяться виключно до біологічних інстинктів, про які говорив Фрейд, а мають соціальне коріння. Цей висновок сприяв остаточному відходу Фромма від ортодоксального фрейдизму.

З 1949 по 1969 рр. Фромм живе в Мексиці. В цей час Фромм присвячує себе дослідженню Нового часу, дослідженню соціальних проектів минулого і сьогодення. Видає книгу «Здорове суспільство», в якій виступає з критикою капіталістичної системи. У 1960 році Фромм вступає в Соціалістичну партію США. Пише Програму партії. Втім, через партійні суперечки Програма була знехтувана. Але він продовжує займатися політичною діяльністю, виступає з лекціями, пише книги, бере участь в мітингах, а в 1962 році відвідує Москву як спостерігач на конференції з роззброєння.

року стався перший інфаркт. Після тривалої реабілітації, в 1969 році, він переїздить до Швейцарії, в якій житиме до своєї смерті.

У найсоліднішому віці, зовсім не відчуваючи себе старим, Еріх Фромм зберігає ясність розуму і жвавість сприйняття, що є явною ознакою повноцінного творчого життя. Але фізичне здоров'я не дозволяє відчувати себе цілком молодим: незабаром після закінчення знаменитої роботи «Мати або бути», в 1977 році, з ним трапляється другий, а потім і третій (1978 рік) інфаркт.

У ніч на 18 березня 1980 року, за п'ять днів до свого 80-річчя, Еріх Фромм помер від обширного інфаркту.

 

2. Вчення Эріха Фромма про суспільство

 

Вчення видатного мислителя минулого століття Еріха Фромма можна охарактеризувати як соціально-психологічне та гуманістичне. Перше цілком відноситься до галузі наук - соціології та психоаналізу. Друге є філософією, заснованою на глибокій вірі в людину, в її здатність до пізнання світу і створення справедливого суспільства.