Ви дивитесь трагедію. Вас охоплює страх. Страх збільшується через напруження, від непокоєння за життя людини. Страждає герой - страждаєте і ви. Страх збільшується - і вас охоплює жах.
Ви здригаєтесь від переляку і втискуєтесь у крісло. Сидите ні живі, ні мертві: переживаєте, перевтілюєтесь у героя. Усі його почуття, думки переживаєте як свої; його муки і передсмертні страждання випробовуєте на собі, але без болю, однією душею. Страх напружує до межі пізнавальні, моральні та естетичні почуття і спалює енергію - синусоїда стикається з нижньою межею базової енергії - і вона спалюється, тане, щезає. Ви наближаєтесь до межі життя і смерті.
Хоча страх і продукт уяви, продукт наслідування, переживання чужих страждань (трапляється смерть від страху смерті), але ви відчули її дихання. Далі - ще страшніші події: вас охоплює вже жах; ви сидите ні живі, ні мертві. Тут вас охоплює страх смерті. Ви - на межі життя і смерті.
Це стан катарсису негативних почуттів.
Енергію “спалили” через переживання загибелі героя. Оперативної енергії у вас залишилася мізерна кількість, вона на самому дні, вам майже немає задля чого жити. А душа через спалювання негативних домінант очистилася від афектів і відродилася з відновленими якостями.
Ось чому переживання почуттів трагічного -це переживання буйності людської сили в боротьбі проти підступного начала в діях і вчинках, щоб гармонійне в житті, природі або у взаєминах з людьми, - було життєдайним і несло їм щастя. Люди з підступним началом намагаються руйнівними впливами, потворним, низьким прагненням перетворити все навколо до рівня свого стану - до дисгармонії. Але ви - за перемогу гармонії, і тому болісно переживаєте руйнування - плачете.
Плач у трагедії благородний тим, що він теж значніший, ніж про нього думають. Негативні почуття виражаються зовні: людина плаче, ллє сльози зворушення, болісно переживає чужий біль, чужу смерть, як свою. Вона переживає в деталях те, що раніше не викликало почуттів. Вона журиться, сумує, втрачаючи бадьорість. Мучиться і втрачає свій душевний спокій - страждає, але без болю.
У чому 1) смисл, 2) причина і 3) механізм енергетичного повороту - катарсису?
Ось чому стан катарсису - процес руйнування стереотипів і афектів на крайніх точках енергетичної хвилі.
Зокрема, впливи комічного і трагічного руйнують уявлення людини про відоме і невідоме, моральне і аморальне, гармонію і дисгармонію в собі і в навколишньому світі.
Чому це відбувається? У комедії і трагедії зображені люди і людські взаємини трьох типів: 1) люди кращі ніж звичайні, 2) гірші, ніж є насправді, 3) такі, якими вони є навколо.
Через комедію і трагедію відбувається зіткнення в душі людини двох світів: внутрішнього і зовнішнього. Злитися внову цілісність - з двох створити один душевний стан людини - новий, кращий, ніж її власний, через синтез своїх і чужих змістів душі:
1) енергетики, яка спільномірна зі станом натхнення генія;
2) думок відточених і точних, які відображають сутність твору;
3) почуттів вищого рівня, на які здатні творці.
Кожна людина змушена внаслідок впливу енергії та інформації твору цю роботу виконати самотужки, перебудувати себе на зразок генія. Людина, переживши пристрасті, доходить висновку:
1) усі минулі враження: а) позитивні - радість і щастя; б) негативні - страх і страждання - жалюгідні, незначні почуття за цінністю (і чого тоді було хвилюватися?); в) за глибиною - поверхневі, а за забарвленням - сіренькі, а на їхньому фоні відбувалися дрібненькі події;
2) минуле (приємне і неприємне), пережите із “сучасним” героїв комедії або трагедії, і переоцінене, очищаючи душу, спалює негативні моральні домінанти, афекти;
3) відсторонюється від свого минулого, стає вільною для діяльності, а нові почуття - моделі дій і поведінки набувають незалежності.
У стані катарсису людина відчуває зміни в собі опосередковано - через сміх або плач, які очищають душу - повертають їй психічне здоров’я.
При негативному катарсисі хвиля енергії прокочується над “дном” (верхівкою базового енергопотенціалу), і торкається його, а у декого - захоплює недоторканний запас енергії для життя. Спалена негативними почуттями енергія майже миттєво відновлюється - повертає людині бадьорість. Далі, набираючи потужності, хвиля енергії стрімко здіймається і переповнює енергетичні місткості. Сповнена відновленою енергією по вінця людина, як і при позитивному катарсисі, може користуватися нею 6 - 7 днів.
Почуття трагічного і комічного протилежні за впливами на душу. У трагедії герой - гине, а глядач плаче; в комедії - герой сумний і плаче, а глядач - вмирає від сміху. І там, і тут стверджується велич людини: 1) через загибель гармонійної людини; 2) через викриття прихованих за маскою досконалості способів облагороджування зла і дій людини з дисгармонійною душею.
Звідки бере енергію людина? У творця, який вклав свою енергію у твір, а катарсис її перетворив у нашу оперативну енергію. Ось де ми беремо енергію - здатність до дії. Енергія - пальне механізму творчості, а комедія і трагедія її нам дають і тренують наші почуття почуттями геніїв.
Енергія зовнішня – це джерела, з яких ми можемо черпати її в необмежених кількостях. Ми черпаємо енергію (хоча не завжди ми усвідомлюємо - скажімо, нам часто невтямки, чому нас тягне до лісу, на луки, до річки, картинної галереї, театру тощо) із природи, творів мистецтва, спілкування з людьми.
Енергія, як і інформація, сприймається нами не завжди усвідомлено. Залежно від кількості і насиченості, зовнішня енергія усуває дефіцит нашої оперативної енергії або нагромаджує його з прибутком. Уміле користування зовнішньою енергією означає, що людина отримує прибуток, приріст енергії, таку її кількість, яка перевищує її витрати.
Людина - збирач і акумулятор енергій; чим енергії більше, тим більш удатно, тривало й продуктивніше вона працюватиме, не втомлюючись і не перевтомлюючись.
Розглянемо на прикладі цю таємничу силу енергопотенціалу.
Ось два спортсмени. Вони разюче відрізняються за своїми психомоторними даними, але мають однаковий рівень результатів: тести це стверджують - сили їхні неоднакові. У чому ж секрет “слабшого”, який став переможцем?
Справді, енергопотенціал (сила, яку так люблять “накачувати” спортсмени) - це не найголовніше. Значно важливіше - розвинути здатність гармонійно розподіляти власну енергію. Але ще важливіше - здатність економічно, надійно, вигідно використовувати енергію.
Однаковий результат на тренуванні двох наших спортсменів і перемога нібито слабшого на змаганнях переконують, що переможець опанував себе, його енергія працювала відповідно до законів гармонії психомоторної дії, вона побудована згідно з наміром, метою. Він приборкав коня - і той йому вірно служить. Другого носив незагнузданий кінь (і скидав частенько!) - його некерована енергія.
Для приборкання енергії ми маємо прекрасний механізм перетворення - почуття гармонії. Почуття - своєрідний фільтр, який добирає ту інформацію, яка організовує дії в гармонійну цілісність і живить необхідною для досягнення мети енергією.
Можна мати постійне джерело енергії, можна вміти витрачати її поступово або всю відразу. Насправді - і це не ідеал. Вища здатність - уміння працювати за рахунок інформаційно-енергетичного потенціалу.
Ось чому приріст енергії - умова творчості, на це повинна працювати будь-яка навчально-виховна технологія.
Кількість енергії безпосередньо пов'язана з психічним станом людини. Розрізняють: 1) перманентні і 2) оперативні стани.
Перманентні стани і рівні здоров’я людини.
Ці стани - довгострокові. Вони пов’язані зі станом здоров'я душі і тіла. Але сучасної класифікації ще не існує.
Людство в своєму розвитку нагромадило величезну кількість критеріїв здоров`я: а) здоровий дух у здоровому тілі (Ювенал); б) душевне здоров`я забезпечує духовний стан, в) єдність тіла і духу - критерій здоров’я; г) здоров`я - певна цінність людини, д) здоров’я - умова творчості тощо.
Звідси випливає завдання створення класифікації станів здоров`я людини. Спільні ознаки станів розподіляються так, що утворюють систему класів кожної сукупності, споріднених між собою. З цього погляду цінною є класифікація станів здоров`я Авіценни, що не втратила своєї актуальності протягом майже тисячоліття.
В основу розподілу станів покладено принцип дихотомії - поділу на дві частини, що визначаються протилежними властивостями:
1. Тіло гранично здорове.
2. Тіло здорове, але не до межі.
3. Тіло і не здорове, і не хворе.
4. Тіло хворе, але швидко набирає сили.
5. Тіло хворе, але не до межі.
6. Тіло гранично хворе.
Що з цього випливає? Останніх два стани здоров`я -компетенція закладів охорони здоров`я. А перших чотири стани здоров’я ніяку науку і практику не цікавлять, залишені напризволяще: відтак мають стати предметом психогігієнічного дослідження і практики розвитку таланту здорової людини.
Зрозуміло, у людини з гранично можливим станом здоров`я існує особливий стан людської душі і духу. Здоровий дух - неодмінна умова благополучного існування тіла. Хвороба для людини - зло, обмеження її можливостей, спричинене захворюванням, що підсилює первинну недугу відповідним розладом психічного оптимуму. Ці істини були відомі дуже давно.
Наприклад, нідерландський філософ XVІІ століття Бенедикт Спіноза, розглядаючи проблему душевного здоров`я, стверджував: ті, хто керується розумом, завжди перебувають під впливом доброго настрою.
Враховуючи це, придивімося уважніше до класифікації станів здоров`я за Авіценною і спробуймо його метафоричні визначення перекласти на мову сучасної психологічної науки.
Що ж ми дістанемо? Нові назви психічних станів і їх предметне визначення. А якщо предметне, то воно відкриває можливість для психодіагностики тих або тих елементів структури цих предметів, які в свою чергу, складаючи цілісність єдності, мають між собою певні розбіжності. Отож, визначення розбіжностей у станах і буде критерієм якості здоров`я людини.
Наші дослідження дають підстави розглядати рівень енергії як критерій здоров'я людини. Ми розрізняємо п'ять станів енергопотенціалу і відповідно рівнів здоров'я: 1) оптимальний, 2) стан норми, 3) стан стомленості, 4) втоми, 5) перевтоми.
Тобто перші три перманентні стани здоров'я розрізняються точно методами психодіагностики. А далі йдуть стани на межі норми і патології. Кількість енергії в її загальному розумінні визначає життєдіяльність і здоров'я людини.
Оптимальний енергопотенціал - умова, яка дає змогу виявити потенційні, приховані можливості мислення, почуттів, уяви та психомоторики і наявність достатніх сил для творчої роботи. Малюк або дорослий, які перебувають у стані “свіжості”, уранці вистрибують з ліжка, завжди перевиконують завдання і мають нестримне прагнення до перетворення невідомого на відоме.
Люди з оптимальним оперативним потенціалом трапляються рідкою
Більшість людей живуть у стані перевитрат енергії, живуть з енергетичним боргом. У них пасив оперативного енергопотенціалу - дефіцит енергетичного балансу: відновлення витраченої енергії відбувається повільно, оскільки здатність її “заробляти” власними розумовими або психомоторними діями втрачена внаслідок перевтоми або хвороби. Людина боїться розв’язувати задачі і долати труднощі. Працює за формулою: скільки б’єш, стільки і їдеш.
Оперативний стан відображає: а) витрачення енергії, б) відновлення і в) нагромадження енергії понад витрачену на роботу її кількість. За наявності оптимально побудованої навчально-виховної технології три стани існують у неподільній єдності, і людина може, працюючи, відновлювати і нагромаджувати свою енергію, тобто виконувати роботу невтомно: наприкінці роботи можна мати більше енергії, ніж на початку робочого дня. Вона здатна за цих умов, працюючи, отримувати додаткову енергію, збагачувати свій потенціал для творчої дії.