Співробітництво Росії з міжнародними організаціями

 

Існують організації, в яких РФ з різних причин - політичних, економічних, географічних - брати участь не може. Проте співпраця з багатьма з них необхідна і вигідна для Росії. В кінці XX ст. найбільш корисним була співпраця з НАТО, Європейським Союзом та Організацією країн - експортерів нафти (ОПЕК). До Організації Північноатлантичного договору входять декілька держав Європи, а також США і Канада. Після розпаду Радянського Союзу та соціалістичної системи НАТО стала найпотужнішою військово-політичною організацією в світі. Змінилися і завдання цієї організації, тому що потенційних військових супротивників у неї не залишилось. НАТО створює систему військової та політичної безпеки для всіх країн Європи. З цією метою в 1994 р. була розроблена програма "Партнерство заради миру" для держав, які, не являючись членами Організації Північноатлантичного договору, зацікавлені у співпраці з нею. Росія теж бере участь у цій програмі: проводяться спільні військові навчання колишніх супротивників, а також надається одне одному військова інформація, яка раніше добувалася тільки за допомогою розвідки. Але НАТО не поспішає прийняти у свої ряди Росію, тому що вважає її недостатньо демократичною державою. РФ у свою чергу противиться тому, щоб до Організації Північноатлантичного договору були прийняті держави, що раніше входили в соціалістичну систему.

Росія - один з найбільших експортерів нафти. На світовому ринку часто відбуваються сильні зміни цін на нафту, що дуже невигідно її експортерам. Для того щоб стабілізувати ціни і проводити єдину нафтову політику, ряд держав об'єдналися в Організацію країн - експортерів нафти. До неї увійшли в основному країни Перської затоки, які видобувають і експортують більшу частину світової нафти. Після розпаду СРСР економіка Росії стала ще сильніше залежати від експорту нафти і газу. Тому для Російської Федерації стало необхідно більш чітко координувати і погоджувати з ОПЕК свої дії на нафтовому ринку. [10]

 

Росія та провідні міжнародні клуби

 

Серед міжнародних організацій є декілька не зовсім звичайних. Їх часто називають клубами, тому що членство та умови прийому в ці організації суворо не оформлені. Потрапити в них дуже важко. Умови прийому можуть змінюватися - все залежить від країни, яка хоче вступити в таку організацію. Бути членом клубу дуже престижно, оскільки це дає можливість впливати на політичні та економічні процеси, що відбуваються у світі. У 1997 р. Росія вступила в три подібні організації - Лондонський і Паризький клуби і в "Велику сімку", яка в результаті стала "Великою вісімкою".

Лондонський клуб об'єднує найбільші у світі приватні банки-кредитори. Якщо країна виплачує борги і відсотки за фінансовими кредитами, а також має репутацію "надійного боржника", то вона може встановити офіційні відносини з цим клубом добитися певних пільг. Наприкінці XX ст. економічна криза в Російській Федерації призвела до того, що її зовнішній борг збільшився, проте вона (як і раніше) вважається "надійним боржником". Договір з Лондонським клубом дозволив Росії послабити борговий тягар і маневрувати своїми фінансовими засобами.

Поряд з Лондонським існує ще один міжнародний клуб - країн-кредиторів - Паризький клуб. Країни, що входять до Паризького клубу, об'єдналися, оскільки, діючи спільно, легше отримати назад "свої кровні". Частина кредитів, які видали ці держави, практично неможливо повернути (наприклад, країни-боржники потрапили у кризове становище і т. д.). Тому держава-кредитор при вступі до Паризького клубу безповоротно втрачає частину виданих грошей (ніби вибачає своїх боржників), але виплата решти такій державі гарантується.

"Велика сімка" - об'єднання семи провідних промислово розвинених держав: США, Канади, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії та Італії. Воно було створене для вирішення найбільш важливих, глобальних економічних і фінансових проблем. Зустрічі глав держав "великої сімки" проводяться щороку. З часом коло обговорюваних актуальних тем розширилося. І тепер велика увага приділяється таким найважливішим питанням, як забруднення навколишнього середовища, збереження енергоресурсів, міжнародна злочинність, торгівля наркотиками та ін.. З 1997 р. Росія є повноправним членом цього найпрестижнішого міжнародного клубу,який став мати назву "Велика вісімка". [9]

 

Висновки

 

Росія – впливовий гравець на світовій політичній арені. Її вплив постійно підтримується на високому рівні завдяки багатим природно-ресурсному та військово-політичному потенціалах, вигідному геополітичному положенню, значним економічним показникам, впровадженні сучасних технологій та розвитку науки загалом, а також участі у впливових міжнародних організаціях та клубах.

Науковці вважають, що сьогодні Росія використовує свої природні, політичні та економічні можливості не повною мірою, а це означає, що вона має багато передумов до подальшого розвитку, тож питання лише в тому, коли вона їх реалізує.

Це держава, до якої в світі не може скластися недвозначного відношення. Це обумовлює її бурхлива історія. Для когось вона була і залишається найважливішим партнером, з іншими – поступово втрачає минулі зв’язки, але всі країни світу у важливих глобальних питаннях прислуховуються до точки зору Росії, адже ця країна впродовж багатьох років не втрачає своїх позицій у світовому політичному просторі та має достатньо повноважень для прийняття доленосних рішень світового масштабу.

 

Використані джерела

росія зовнішній політика співдружність незалежний

1. https://www.cia.gov/

2. http://www.revolution./

3. Волков Ю.Г., Добреньков В.И. Место России в мировом сообществе. – М.: ЮНИТИ, 2006.

4. http://www.bfm.ru/news/2010/03/05/chislennost-vooruzhennyh-sil-rf-sokrashhena-do-1-milliona.html

5. http://www.mil.ru/848/1045/index.shtml

6. http://russianforces.org/rus/current/

7. Экономическая география России. / Под ред. Видяпина В.И., Степанова М.В. М.: ИНФРА-М, Российская экономическая академия, 2002.

8. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В.С. Білецького.

9. А.В. Торкунов, Зовнішня політика і безпека сучасної Росії (1991 - 2002), Хрестоматія в 4-х томах, Москва, МГИМО - РАММ - ИНО - ЦЕНТР, РОССПЭН, 2002.

10. http://cis.minsk.by/

11. Учебник / Под. ред. А.В. Торкунова. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 1999.