Методика проведення та аналізу практичних занять

Формою навчання, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички для їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом сформульованих завдань відповідно до кваліфікаційної характеристики бакалавра, є практичне заняття. Робочою програмою на їх проведення виділено більше аудиторного часу, ніж на лекції.

Особливі вимоги до практичного заняття зумовлені завданням вищої школи підвищити якість практичної підготовки спеціалістів в умовах конкуренції, панування податкового тиску, неузгодженого законодавства, нерозуміння ролі системи обліку в досягненні стратегічних цілей керівниками деяких підприємств. Застосування методик, розкритих на лекціях чи опрацьованих студентом самостійно при роботі з підручником (посібником), можливо проілюструвати лише на практичних заняттях, тому вони є важливою формою навчального процесу.

Викладач, який проводить практичні заняття, повинен мати до початку їх проведення рішення завдань, оформити їх таким же чином, яким його мають в подальшому підготувати студенти. Це важливо, оскільки у структурі практичного заняття має домінувати самостійна робота при методичній допомозі викладача. У студентів періодично виникатимуть питання щодо макетів форм створюваної інформації, і викладач повинен проілюструвати власний варіант, підходячи зі своєю папкою до відповідного студента. Викладач, що проводить практичні заняття, повинен відвідувати лекції лектора, ознайомлюватися з записами лекційного матеріалу студентами, щоб уникнути змістовних помилок та різнотлумачень, досягти спільної з лектором мети, самостійно готувати всі інші види дидактичних матеріалів за погодженням з лектором.

Ефективність практичного заняття залежить від якості застосовуваних на занятті дидактичних матеріалів. Вимогами до них такі: завдання повинні враховувати рівень знань, стимулюючи їх подальше поглиблення, тому викладач їх складає з умовою можливості виконання (рішення);

зміст завдань повинен сприяти розумінню закладених в умові економічних та облікових залежностей, змісту П(С) БО, встановленню взаємозв’язку та самостійному вибору способу рішення; сприяти закріпленню теоретичних знань, формувати нові професійні навички; не мати помилок в умові;

у разі потреби корективи у заздалегідь підготовлені збірники завдань повинні бути внесені завчасно; навчальний матеріал повинен носити цілісний характер; забезпечувати послідовність складання первинних документів, заповнення регістрів, можливість здійснювати контрольні процедури, зустрічні перевірки, вирішення взаємопов’язаних завдань за темами, вихід на фінансову звітність. Бажано мати наскрізну задачу; бути надрукованими, включати методичні рекомендації з конкретизацією уваги не на математичних розрахунках, а на методології відображення операцій;

до підготовлених завдань для проведення практичних занять мають бути підібрані відповідні бланки для здійснення облікових процедур і заздалегідь передані студентам. Успіх практичної роботи на занятті чи вдома значною мірою зумовлюється якістю самостійної роботи студентів у час, вільний від обов’язкових занять. З метою оптимальної організації самостійної роботи студентів необхідно забезпечити її системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: методичні рекомендації з самостійної роботи (нині вони входять до навчальних комплексів з дисциплін), підручники, навчальні та методичні посібники, конспекти лекцій, у тому числі і опорні. Практичне заняття традиційно включає проведення попереднього контролю знань, умінь та навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговорення, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

Типовою моделлю практичного заняття з управлінського обліку є така.

1.Організаційна частина (1–2 хв.)

2.Перевірка знань теоретичного матеріалу та виконання домашнього завдання (10–15 хв.).

3.Повідомлення теми, формулювання мети проведення практичного заняття (2–3 хв.)

4. Інструктаж (5–8 хв.), який включає:

– актуалізацію опорних знань та вмінь;

– початкову мотивацію навчальної діяльності;

– ознайомлення з основними теоретичними положеннями, необхідними для виконання конкретної облікової роботи.

5. Самостійна робота студентів над виконанням завдань, поточний (індивідуальний) інструктаж (54–65 хв.).

6.Підведення підсумків – аналіз, узагальнення, оцінювання та оцінка (5 хв.)

7.Домашнє завдання (2–3 хв.)

Заняття з управлінського обліку не повинні проводитися по єдиному шаблону. Необхідно враховувати характер нового матеріалу, рівень набутих навичок та вмінь, зміст підготовлених методичних завдань. Тому можливою у застосуванні може бути інша модель заняття.

1.Організаційна частина.

2.Перевірка домашнього завдання:

суцільна індивідуальна перевірка виконаних практичних домашніх завдань (перевіряється не тільки кінцевий результат, а й охайність записів, бухгалтерська дисциплінованість, оригінальність прийнятих облікових рішень; якість візуалізації інформації, створеної для користувачів) => викладач проходить між рядами столів;

суцільна не індивідуальна перевірка кінцевих результатів (один студент зачитує результат рішення завдань, а всі інші перевіряють), викладач може присісти за свій стіл;

перевірка теоретичних знань студентів шляхом опитування по всій темі (контрольна робота, економічний диктант, заслуховування рефератів тощо) => Викладач стоїть біля свого столу.

3.Повідомлення теми, формулювання мети.

4.Інструктаж => Викладач стоїть біля столу.

5.Самостійна робота студентів з підготовкою внутрішньої звітності (оцінюється вміння підготувати необхідний інформаційний ресурс менеджерам для виконання ними їх посадових обов’язків).

6.Підведення підсумків.

7.Домашнє завдання.

Іншою буде структура практичного заняття при застосуванні технології активного навчання.

В залежності від використання структурних елементів при навчанні управлінському обліку можуть бути застосовані такі різновиди практичних занять:

1. «Практична робота» (наприклад, при формуванні навичок групування витрат за різними ознаками).

2. «Практична робота з усним опитуванням на початку заняття» (найпоширеніший вид).

3. «Практична робота без опитування як самостійного структурного елементу» передбачає організацію самостійної роботи студентів з систематичним опитуванням під час заняття для перевірки знань та вмінь застосовувати їх при виконанні практичної роботи.

4. «Практична робота з елементами викладання теоретичного матеріалу» (особливо при роботі зі студентами заочного факультету). Наприклад, студентам пропонуються вже підготовлені Звіти про прибуток, складені на основі різних систем калькулювання, а їм пропонується пояснити причини розбіжностей величини прибутку у звітах, що ґрунтуються на розрахунках повної та неповної виробничої собівартості.

5. «Практична робота з письмовим домашнім завданням» має структурну особливість: передбачається значний час для пояснення змісту та порядку виконання домашніх завдань.

6. «Практична робота без домашнього завдання». Вдома студенти не виконують домашнього практичного завдання, а тільки осмислюють вже вивчений матеріал, набуті практичні навички, опановують нові теоретичні положення.

Кількість варіантів моделей може бути збільшена з урахуванням особистого досвіду викладача та конкретних ситуацій, але незалежно від обраної моделі необхідно навчитися створювати ситуації для осмисленого оволодіння студентами методології та організації управлінського обліку, ефективного їх проведення.

На практичних заняттях важливо навчити студентів роботу проводити вдумливо, вміти аргументовано висловлювати власні думки на основі проведених розрахунків, розширювати професійну лексику та вміння відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, виявляти навички постійної самопідготовки до заняття. Результати такої спільної діяльності викладача та студентів можуть виступати критеріями для оцінки якості навчально-виховного процесу.