Класифікаційні ознаки | Види інвестицій |
1. За видами | Реальні і фінансові |
2. За формами інвестування | Грошова, майнові вкладення нематеріальними активами, у формі лізингу тощо |
3. За об'єктами інвестування | Внутрішні (основні засоби, оборотні кошти, інтелектуальні цінності) |
Зовнішні (акції та інші цінні папери, внески до статутного капіталу, надання позикових коштів) | |
4. За суб'єктами інвестування | Вітчизняні та іноземні (держава, суб'єкт господарювання, громадянин) |
5. За участю в інвестуванні | Прямі та непрямі інвестиції |
6. За термінами інвестування | Короткострокові та довгострокові |
7. За джерелами фінансування | 3 прибутку, вкладення засновників, вкладення зовнішніх інвесторів, кредитів |
За видами фінансові інвестиції поділяються на:
- вкладення до статутного капіталу інших підприємств, в т.ч. дочірні та залежні підприємства;
- придбання цінних паперів інших емітентів;
- надання позик іншим юридичним і фізичним особам;
- переведення грошових коштів на депозити в банки.
Поряд з цим підприємства, що здійснюють спільну діяльність, в складі фінансових вкладень обліковують грошові кошти і вартість майна, передані основному учаснику для ведення ним діяльності, на балансі простого товариства у відповідності з договором про спільну діяльність.
За терміновістю фінансові вкладення поділяються на довгострокові вкладення - інвестиції з строком більше одного року, та короткострокові - на строк менше одного року.
Довгострокові фінансові інвестиції — це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів в дочірні та інші підприємства. Довгострокові інвестиції здійснюють на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отриманні відсотків та дивідендів. До таких інвестицій належать також довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.
Строк вилучення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприємство, якщо це не зазначено у відповідних документах (установчих договорах — документах, які визначають строки функціонування цінних паперів тощо).
Фінансові вкладення можуть здійснюватися підприємствами як за рахунок власних коштів, так і за рахунок тимчасово залучених коштів і зобов'язань.
До власних джерел фінансових вкладень належать кошти: резервного капіталу, додаткового капіталу (в частині емісійного доходу та фінансової допомоги), нерозподіленого (чистого) прибутку, а також невикористані амортизаційні відрахування на оновлення основних засобів та нематеріальних активів.
До тимчасово залучених засобів належать позикові кошти (кредити банків та позики інших юридичних і фізичних осіб), кошти цільового фінансування, аванси, одержані підприємством під продукцію (роботи, послуги), кредиторська заборгованість, строк оплати якої в даний період не настав тощо.
Важливими для вивчення фінансових інвестицій є функціональне призначення інвестицій (на дослідження, на рекламу, на освіту і т.п.), цільове спрямування інвестицій (на оновлення, модернізацію, розширення, реконструкцію, на нову базу діяльності), галузева територіальна характеристика їх розміщення.
Можливості промислових підприємств в одержанні фінансування дуже обмежені, виникає ряд проблем: політична нестабільність; відсутність нормативно-правової бази; розрив економічних зв'язків (тобто втрата традиційних ринків збуту); відсутність ринкового мислення у багатьох керівників, звичка до методів командної економіки. І як похідна з цього переліку - збільшення ризику втрати капіталів, а для інвесторів, відповідно, - зменшення інвестиційного інтересу. Для виправлення такого становища Кабінет Міністрів України затвердив Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 рр. В її межах передбачається посилення державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств, забезпечення фінансового оздоровлення виробництва, залучання іноземних інвестицій. В числі важливих напрямків також - стимулювання внутрішнього ринку до збільшення інвестиційної спрямованості заощаджень громадян, розвиток банківської системи.