Рентабельність-показник ефективності поточних витрат

Основними показниками мікроекономічної ефективності є рентабельність виробництва. Термін “Рентабельність” походить від нім. Rentabel - той, що дає прибуток доцільний з господарської точки зору.

Рентабельність - характеризує прибутковість чи збитковість виробництва за певний проміжок часу.

Розрізняють рентабельність виробництва та рентабельність продукції. Рентабельність виробництва визначається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів.

Рентабельність продукції визначаеться як відношення прибутку від реалізації продукції до її повної собівартості.

Основними шляхами підвищення рентабельності є зниження собівартості продукції; підвищення якості, зниження втрат трудових та матеріальних ресурсів,

Оптимальне використання обладнання, режим, економії тощо.

Рентабельність (Рс) можна визначити двома шляхами. Ефекитвність поточних виробничих витрат можна визначити шляхом співвідношення прибутку (П) до собівартості (С б). Рс = П/Сб * 100 %

Бачимо, що показник рентабельності залежить від величини прибутку і собівартості, чим більший прибуток менша собівартість, тим вища рентабельність підприємства. Оптимальний варіант для споживачів, коли прибуток фірми помірний, а собіватість максимально низька, тоді і ціна на дану продукцію знижується, добробут споживачів зростає.

Але рентабельність можна нарощувати штучно, просто виправдено і невиправдено піднімаючи ціну на продукцію. Тоді навіть при збільшенні собівартості продукції підприємство отримує чималі прибутки. Був період у 90-х р., коли в Україні рентабельність деяких підприємств при реалізації окремих медикаментозних сягла 80%. Така ситуація спричинила введення в державі обмеження на реалізацію та випуску медикаментів до 30-50%.

Ефективністть використання фондів підприємства дозволяє визначити інша модель розрахунку рентабельності (РФ). Рф = П/ (Оф +О3) х 100%

Як бачимо, тут відношення прибутку (п) до суми основних виробничих фондів

(Оф) та оборотних засобів (Оз) характеризує ефективність використання виробничих фондів або окупність. Але враховуючи що середня вартість основних виробничих фондів і оборотніх засобів значно вижча за величиною від собі вартості, то Рф < Рс.

Інтернаціоналізація господарського життя – закономірний процес розвитку світової економіки

Інтернаціоналізація –це процес розвитку економічних зв’язків між національними господарствами. Інтернаціоналізація макроскопічних процесів проявляється перш за все в міжнародній економічній інтеграціі.Економічна інтеграція - якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя. Вона передбачає зближення і взаємо-переплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики. Інтеграційні тенденції є природним процесом, який випливає із об'єктивних потреб міжнародного поділу праці й науково-технічного прогресу.

Суть економічної інтеграції проявляється в її найважливіших характеристиках.

Це, - по-перше, міждержавне регулювання економічних процесів;

подруге, поступове формування, замість більш або менш незалежних один від одного національних народногосподарських комплексів, регіонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення;

по-третє, усунення адміністративних і економічних бар'єрів, перешкоджаючих вільному рухові товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіону;