2020-04-20
137
Основні фонди - це частина засобів виробництва, що зберігають свою речову форму, беруть участь у багатьох виробничих циклах і свою вартість переносять на вартість готової продукції частинами у міру спрацювання.
Відповідно до укрупненої класифікації основних фондів підлягають розподілу за такими групами (згідно закону України про оподаткування прибутку підприємств).
Деталізована:
Група № 1 Будівлі.
Група № 2 Споруди.
Група № 3 передавальні пристрої.
Група № 4 Силові машини та обладнання.
Група № 5 Робочі машини та обладнання.
Група № 6 вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої; лабораторне обладнання.
Група № 7 Обчислювальна техніка.
Група № 8 Інші машини та обладнання.
Група № 9 Транспортні засоби.
Група № 10 Інструменти.
Група № 11 Виробничий інвентар та прилади.
Група № 12 Господарський інвентар.
Будівлі - архітектурно-будівельні об’єкти, які створюють умови для нормального ходу виробництва, служать місцем для виконання адміністративних робіт і т.п. До вартості цих об’єктів включається одноразові витрати на опалення, водопровід, каналізацію та освітлення.
Споруди - це інженерно-будівельні об’єкти, що виконують функції технічного обслуговування виробництва і не зв’язані з виготовленням продукції (мости, естакади і т.д.).
Передавальні пристрої - це пристрої, які передають електричну, теплову і механічну енергію, а також рідкі та газоподібні речовини.
Силові машини та обладнання - це об’єкти, які виробляють чи перетворюють і розподіляють енергію (електрогенератор, двигуни внутрішнього згоряння, турбіни і т. д.).
Робочі машини і обладнання - це основні фонди, які безпосередньо беруть участь в технологічному процесі, вони призначені для прямого впливу на предмет праці і його переміщення в процесі створення продукції чи надання послуг виробничого характеру (верстати, преси молоти).
Вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання - це ті прилади та пристрої, які мають самостійне призначення, не є частиною іншого обладнання і забезпечені функцією регулювання виробничих процесів автоматизації, або з участю робітника, а також вимірювання і контроль цих процесів.
Обчислювальна техніка - електронно-обчислювальні та лічильно-розв’язувальні машини.
Інші машини та обладнання - основні фонди, що виконують спеціальні технічні курси, які не ввійшли до попередніх підгруп (селекторні установки).
Транспортні засоби - вантажні машини, крани і т.д.).
Виробничий інвентар та приладдя - це предмети, які служать для полегшення виконання робітниками своїх технологічних операцій, створення умов безпеки праці.
Господарський інвентар - предмети, які виконують функції обслуговування виробництва та забезпечення умов праці.
Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості називається структурою основних фондів. Структура основних виробничих фондів різних галузей і підприємств залежить від різних факторів: складності, конструктивно-технологічних характеристик продукції, типу виробництва, особливостей технологічних процесів і технічного рівня застосовуваних машин і устаткування, рівня концентрації виробництва, розміщення підприємств галузі на території країни тощо.
Залежно від ступеня безпосереднього впливу на предмети праці основні виробничі фонди поділяються на активні і пасивні. До активної частини основних виробничих фондів належать такі їх елементи (робочі машини та обладнання, інструменти), що безпосередньо діють на форму і властивості предметів праці, визначають продуктивність праці, обсяг випуску продукції. До пасивної частини основних фондів належать ті елементи (будівлі, споруди, передавальні пристрої), що створюють умови для нормальної роботи активних основних фондів. Через те що активні елементи основних фондів визначають виробничі можливості галузей, об'єднань і підприємств, а також їх продуктивність і ступінь технічної озброєності праці, перспективним напрямком є підвищення частки активної частини основних виробничих фондів, тобто машин, обладнання, інструментів.
Облік і оцінка засобів праці здійснюються в натуральній і вартісній (грошовій) формах.
Використовуються такі види вартісної оцінки основних виробничих фондів.
Оцінка за первісною (початковою, фактичною) вартістю, тобто за фактичними витратами, що зазнало підприємство у зв’язку із створенням основних виробничих фондів, їх доставкою і монтажем, у цінах того року, у якому ці витрати були зроблені. Цей вид оцінки використовується для розрахунку амортизаційних відрахувань.
Оцінка за відновною вартістю, тобто за вартістю відтворення основних виробничих фондів у сучасних умовах. Необхідність оцінки за відновною вартістю викликана тим, що у зв'язку з науково-технічним прогресом або інфляційними факторами ті самі види засобів праці (верстати, печі тощо), виготовлені в різні роки, мають різну вартісну оцінку. Це вимагає періодичного переоцінювання основних фондів.
За базу для визначення відновної вартості, як правило, використовують ринкові ціни на ті чи інші елементи основних фондів.
Цей вид оцінки враховує вплив трьох основних груп факторів:
морального зношення основних фондів;
зміни масштабу діючої грошової одиниці (наприклад, внаслідок інфляції);
кон'юнктурного коливання цін на основні фонди (наприклад, внаслідок ажіотажного попиту або митної політики, яка застосовується державою).
Відновна вартість використовується в таких ситуаціях:
при купівлі/продажу раніше придбаних основних фондів;
при оцінці реальної вартості основних фондів, яка визначається під час інвентаризації; це може знадобитися при зміні форм власності, ліквідації підприємства або визначенні заставної вартості.
Оцінка за первісною або відновною вартістю з урахуванням зношення (за залишковою вартістю), тобто за існуючою вартістю, що ще не перенесена на готову продукцію.
Первісна (відновна) вартість основних виробничих фондів з урахуванням зношення визначається за формулою
, (2.1)
де Фперв(відн) - первісна або відновна вартість основних фондів, грн; На - норма амортизації на реновацію (повне відновлення), %; Т - термін використання основних фондів (до моменту визначення залишкової вартості), років.
Ліквідаційна вартість - вартість реалізації об'єкта після закінчення терміну його корисного використання (експлуатації). Вона визначається за формулою
Фл = Фр - Зл, (2.2)
де Фл - ліквідаційна вартість; Фр - ринкова ціна об'єкта; Зл - витрати, пов'язані з ліквідацією об'єкта.
