Організація стаціонарного лікування хворих у лазареті медичного пункту

4.4.5.1. Всі хворі, які надходять у лазарет, піддаються обов'язковій санітарній обробці зі зміною білизни. Санітарну обробку проводить днювальний по медичному пункту. При необхідності обмундирування і білизна хворого підлягають дезінфекції. Натільна білизна здається в прання.

4.4.5.2. Хворий, який надійшов у лазарет, направляється в палату за профілем захворювання і негайно обстежується лікарем. При обстеженні вивчаються скарги, анамнез захворювання і життя, проводиться клінічне обстеження всіх органів і систем хворого, виконуються необхідні лабораторні, функціональні та інші дослідження. Кожному хворому при надходженні в лазарет необхідно провести клінічні дослідження крові і сечі, а у випадку захворювання органів шлунково-кишкового тракту також аналіз калу на яйця гельмінтів. При деяких захворюваннях (ангіна, загострення хронічного тонзиліту, грип, гостре респіраторне захворювання, гострий бронхіт тощо), коли можливе залучення в патологічний процес серцево-судинної системи, хворому проводяться електрокардіографія і дослідження крові та сечі не тільки при надходженні в лазарет, але і у ході лікування, а також перед випискою. Дослідження функції зовнішнього дихання виконуються усім хворим, які надійшли у лазарет із приводу захворювань органів дихання. Методи лабораторної і функціональної діагностики повинні широко використовуватися для контролю за ефективністю лікування і оцінки ступеня відновлення порушених функцій організму.

4.4.5.3. При надходженні в лазарет на хворого негайно заводиться історія хвороби, в якій оцінюється його загальний стан, докладно і послідовно записуються скарги, анамнез захворювання і життя, дані об'єктивного дослідження, виявлена патологія, клінічна оцінка виконаних лабораторних і функціональних досліджень, попередній діагноз, діагностичні і лікувальні призначення. Надалі, але не пізніше 3 діб із дня надходження хворого встановлюється остаточний діагноз, щодня ведеться щоденник захворювання, вранці і увечері виміряється і фіксується температура тіла, ведеться лист призначень. При виписці в історії хвороби, медичній книжці хворого записується епікриз.

Історію хвороби необхідно вести акуратно. Викреслювати слова, писати їх у скороченому вигляді, а також робити які-небудь доповнення в історію хвороби після виписки хворого категорично забороняється.

4.4.5.4. Усім хворим, яким призначене лікування з парентеральним введенням антибіотиків, обов'язково проводиться проба на чутливість до них. Результати проби записуються на титульному аркуші історії хвороби і завіряються підписом лікаря, який оцінює результати проби.

4.4.5.5. Обхід хворих проводиться щодня вранці. Всіх пацієнтів, які надійшли в лазарет протягом останньої доби, оглядає начальник медичної служби військової частини. Надалі він оглядає цих хворих не рідше одного разу на тиждень і перед випискою. Результати огляду хворих начальником медичної служби з діагнозом і рекомендаціями докладно записуються в історії хвороби і скріплюються його підписом.

4.4.5.6. При лікуванні хворих в лазареті активно застосовуються методи комплексного лікування з використанням лікувального режиму, раціональних схем медикаментозного лікування, хірургічних методів, вітамінів, фізіотерапії, лікувальної фізкультури, трудотерапії і лікувального харчування.

4.4.5.7. Під час перебування в лазареті усі хворі оглядаються стоматологом з відповідним записом в історії хвороби і медичній книжці. Всім, хто цього потребує, проводиться санація ротової порожнини.

4.4.5.8. При виконанні хворим хірургічних втручань в історії хвороби записується протокол хірургічної операції.

4.4.5.9. Хворому у лазареті може бути призначений постільний, напівпостільний чи загальний режим. Постільний режим призначається хворим з підвищеною температурою тіла, вираженою загальною слабкістю, явищами інтоксикації тощо; напівпостільний – хворим, лікування яких потребує обмеження рухової активності; загальний – хворим, лікування яких не потребує обмеження рухової активності.

4.4.5.10. Лікарські призначення виконує черговий фельдшер (санінструктор) по медичному пункту частини.

Щодня він здійснює вибірку призначень з історії хвороби і вносить їх у лист призначень. Цей лист є робочим документом, за яким виконуються призначення лікаря. Перед видачею хворому ліків завжди перевіряється їх відповідність призначенню. Хворі приймають ліки тільки в присутності чергового фельдшера (медичної сестри).

На фельдшера покладається також контроль за виконанням хворими правил внутрішнього розпорядку лазарету.

Типовий розпорядок дня і правила для хворих лазарету медичного пункту наведені у додатку 24.

Розпорядок дня вивішується на видному місці. З ним знайомляться усі хворі, що надходять у лазарет.

4.4.5.11. Лікувальне харчування в лазареті організовується відповідно до вимог наказів і керівництв. При відсутності в складі лазарету кухні готування їжі по госпітальній нормі здійснюється в їдальні військової частини в окремому посуді. Їжа переноситься в буфетну лазарету в маркованих термосах.

Розкладка продуктів по нормах госпітального пайка складається начальником медичної служби за участю начальника продовольчої служби і кухаря-інструктора. Розкладка підписується заступником командира по тилу, начальниками продовольчої та медичної служби і затверджується командиром частини.

4.4.5.12. Щодня на початку робочого дня в медичному пункті частини повинна проводитися ранкова конференція медичного складу. На цій конференції заслуховуються черговий по медичному пункту та інші медичні працівники за результатами роботи за минулу добу, підводяться підсумки і ставляться завдання на поточний день.

В доповіді чергового по медичному пункту відображаються наступні основні питання: випадки надання невідкладної медичної допомоги під час чергування; кількість хворих в лазареті та їх стан; виконання лікарських призначень стаціонарним і амбулаторним хворим; виконання хворими розпорядку дня і правил для хворих; результати медичного контролю за роботою їдальні; питання, які вимагають рішення; проблемні питання тощо.

В доповідях інших осіб, відповідальних за роботу функціональних підрозділів медичного пункту (стоматологічний кабінет, кабінет функціональної діагностики, лабораторія, фізіотерапевтичний кабінет, аптека), повинна міститися інформація про виконану роботу і потреби свого функціонального підрозділу.

На закінчення конференції начальник медичного пункту підводить підсумок виконаної роботи і ставить завдання особовому складу медичного пункту на поточний день.

4.4.5.13. Щотижня на базі медичного пункту начальником медичної служби частини повинна проводитися конференція всього медичного складу частини.

На конференції начальник медичного пункту доповідає про заходи, які були проведені за тиждень по медичному забезпеченню бойової підготовки особового складу частини, стан лікувально-діагностичної і диспансерної роботи, про організацію бойової підготовки особового складу медичного пункту, про стан медичного постачання, матеріальної бази і питання, які потребують вирішення.

Фельдшери батальйонів, дивізіонів (санінструктори рот) доповідають про виконану за тиждень роботу з організації медичного забезпечення бойової підготовки підрозділів, рівень і причини захворюваності особового складу, проведення необхідних лікувальних і профілактичних заходів за звітний період, та заходи, які необхідно виконати на наступному тижні.

На закінчення конференції начальник медичної служби підводить підсумки виконаної за тиждень роботи і ставить завдання підлеглим.

 

26. Організація стаціонарного лікування хворих у лазареті медичного пункту

Всі хворі, які надходять у лазарет, піддаються обов'язковій санітарній обробці зі зміною білизни. Санітарну обробку проводить днювальний по медичному пункту. При необхідності обмундирування і білизна хворого підлягають дезінфекції. Натільна білизна здається в прання.

Хворий, який надійшов у лазарет, направляється в палату за профілем захворювання і негайно обстежується лікарем. При обстеженні вивчаються скарги, анамнез захворювання і життя, проводиться клінічне обстеження всіх органів і систем хворого, виконуються необхідні лабораторні, функціональні та інші дослідження. Кожному хворому при надходженні в лазарет необхідно провести клінічні дослідження крові і сечі, а у випадку захворювання органів шлунково-кишкового тракту також аналіз калу на яйця гельмінтів. При деяких захворюваннях (ангіна, загострення хронічного тонзиліту, грип, гостре респіраторне захворювання, гострий бронхіт тощо), коли можливе залучення в патологічний процес серцево-судинної системи, хворому проводяться електрокардіографія і дослідження крові та сечі не тільки при надходженні в лазарет, але і у ході лікування, а також перед випискою. Дослідження функції зовнішнього дихання виконуються усім хворим, які надійшли у лазарет із приводу захворювань органів дихання. Методи лабораторної і функціональної діагностики повинні широко використовуватися для контролю за ефективністю лікування і оцінки ступеня відновлення порушених функцій організму.

При надходженні в лазарет на хворого негайно заводиться історія хвороби, в якій оцінюється його загальний стан, докладно і послідовно записуються скарги, анамнез захворювання і життя, дані об'єктивного дослідження, виявлена патологія, клінічна оцінка виконаних лабораторних і функціональних досліджень, попередній діагноз, діагностичні і лікувальні призначення. Надалі, але не пізніше 3 діб із дня надходження хворого встановлюється остаточний діагноз, щодня ведеться щоденник захворювання, вранці і увечері виміряється і фіксується температура тіла, ведеться лист призначень. При виписці в історії хвороби, медичній книжці хворого записується епікриз.

Історію хвороби необхідно вести акуратно. Викреслювати слова, писати їх у скороченому вигляді, а також робити які-небудь доповнення в історію хвороби після виписки хворого категорично забороняється.

Усім хворим, яким призначене лікування з парентеральним введенням антибіотиків, обов'язково проводиться проба на чутливість до них. Результати проби записуються на титульному аркуші історії хвороби і завіряються підписом лікаря, який оцінює результати проби.

Обхід хворих проводиться щодня вранці. Всіх пацієнтів, які надійшли в лазарет протягом останньої доби, оглядає начальник медичної служби військової частини. Надалі він оглядає цих хворих не рідше одного разу на тиждень і перед випискою. Результати огляду хворих начальником медичної служби з діагнозом і рекомендаціями докладно записуються в історії хвороби і скріплюються його підписом.

При лікуванні хворих в лазареті активно застосовуються методи комплексного лікування з використанням лікувального режиму, раціональних схем медикаментозного лікування, хірургічних методів, вітамінів, фізіотерапії, лікувальної фізкультури, трудотерапії і лікувального харчування.

Під час перебування в лазареті усі хворі оглядаються стоматологом з відповідним записом в історії хвороби і медичній книжці. Всім, хто цього потребує, проводиться санація ротової порожнини.

При виконанні хворим хірургічних втручань в історії хвороби записується протокол хірургічної операції.

Хворому у лазареті може бути призначений постільний, напівпостільний чи загальний режим. Постільний режим призначається хворим з підвищеною температурою тіла, вираженою загальною слабкістю, явищами інтоксикації тощо; напівпостільний – хворим, лікування яких потребує обмеження рухової активності; загальний – хворим, лікування яких не потребує обмеження рухової активності.

Лікарські призначення виконує черговий фельдшер (санінструктор) по медичному пункту частини.

Щодня він здійснює вибірку призначень з історії хвороби і вносить їх у лист призначень. Цей лист є робочим документом, за яким виконуються призначення лікаря. Перед видачею хворому ліків завжди перевіряється їх відповідність призначенню. Хворі приймають ліки тільки в присутності чергового фельдшера (медичної сестри).

На фельдшера покладається також контроль за виконанням хворими правил внутрішнього розпорядку лазарету.

Типовий розпорядок дня і правила для хворих лазарету медичного пункту наведені у додатку 24.

Розпорядок дня вивішується на видному місці. З ним знайомляться усі хворі, що надходять у лазарет.

Лікувальне харчування в лазареті організовується відповідно до вимог наказів і керівництв. При відсутності в складі лазарету кухні готування їжі по госпітальній нормі здійснюється в їдальні військової частини в окремому посуді. Їжа переноситься в буфетну лазарету в маркованих термосах.

Розкладка продуктів по нормах госпітального пайка складається начальником медичної служби за участю начальника продовольчої служби і кухаря-інструктора. Розкладка підписується заступником командира по тилу, начальниками продовольчої та медичної служби і затверджується командиром частини.

Щодня на початку робочого дня в медичному пункті частини повинна проводитися ранкова конференція медичного складу. На цій конференції заслуховуються черговий по медичному пункту та інші медичні працівники за результатами роботи за минулу добу, підводяться підсумки і ставляться завдання на поточний день.

В доповіді чергового по медичному пункту відображаються наступні основні питання: випадки надання невідкладної медичної допомоги під час чергування; кількість хворих в лазареті та їх стан; виконання лікарських призначень стаціонарним і амбулаторним хворим; виконання хворими розпорядку дня і правил для хворих; результати медичного контролю за роботою їдальні; питання, які вимагають рішення; проблемні питання тощо.

В доповідях інших осіб, відповідальних за роботу функціональних підрозділів медичного пункту (стоматологічний кабінет, кабінет функціональної діагностики, лабораторія, фізіотерапевтичний кабінет, аптека), повинна міститися інформація про виконану роботу і потреби свого функціонального підрозділу.

На закінчення конференції начальник медичного пункту підводить підсумок виконаної роботи і ставить завдання особовому складу медичного пункту на поточний день.

Щотижня на базі медичного пункту начальником медичної служби частини повинна проводитися конференція всього медичного складу частини.

На конференції начальник медичного пункту доповідає про заходи, які були проведені за тиждень по медичному забезпеченню бойової підготовки особового складу частини, стан лікувально-діагностичної і диспансерної роботи, про організацію бойової підготовки особового складу медичного пункту, про стан медичного постачання, матеріальної бази і питання, які потребують вирішення.

Фельдшери батальйонів, дивізіонів (санінструктори рот) доповідають про виконану за тиждень роботу з організації медичного забезпечення бойової підготовки підрозділів, рівень і причини захворюваності особового складу, проведення необхідних лікувальних і профілактичних заходів за звітний період, та заходи, які необхідно виконати на наступному тижні.

На закінчення конференції начальник медичної служби підводить підсумки виконаної за тиждень роботи і ставить завдання підлеглим

.

27. Організація невідкладної медичної допомоги у військовій частині

Невідкладна медична допомога – це комплекс діагностичних і лікувальних заходів, що проводяться хворому терміново при гострому захворюванні (травмі, отруєнні) з метою підтримки життєво важливих функцій організму хворого і попередження розвитку небезпечних для життя ускладнень.

Медична служба частини повинна бути в постійній готовності до надання невідкладної медичної допомоги всім, хто її потребує у будь-який час доби як у частині, так і поза її межами (на навчаннях, польових заняттях, бойових стрільбах тощо).

Організація невідкладної медичної допомоги в частині повинна забезпечити:

можливість негайного надання медичної допомоги безпосередньо на місці виникнення захворювання, травми чи отруєння;

швидку доставку хворого в медичний пункт частини (найближчий лікувальний підрозділ або заклад) з наданням медичної допомоги в дорозі;

надання хворому у медичному пункті повноцінної невідкладної першої лікарської допомоги в найкоротші строки;

термінову медичну евакуацію хворого у військовий госпіталь у випадку, коли потрібне проведення заходів кваліфікованої або спеціалізованої медичної допомоги.

Чітке функціонування системи невідкладної медичної допомоги в частині досягається наявністю медичних кадрів, їх спеціальною підготовкою, оснащенням медичного пункту і підрозділів частини необхідним медичним майном, а також наявністю в частині справного санітарного транспорту.

Невідкладна медична допомога в медичному пункті надається в залежності від характеру захворювання, травми, отруєння в процедурній або в перев'язочній лікарем частини, а до його прибуття (у неробочий і нічний час) – черговим фельдшером (санітарним інструктором). Для цього в процедурній і перев'язочній повинні бути медикаменти, стерильні хірургічні інструменти, шприци, ін'єкційні голки, перев'язувальний матеріал, запас кисню, джгути, набір засобів для промивання шлунку, дихальна і киснева апаратура, комплект транспортних шин, а також таблиці (картотека) невідкладної медичної допомоги при гострих захворюваннях, травмах і отруєннях. Всі медикаменти для надання невідкладної медичної допомоги повинні бути підготовленими для їх негайного використання і знаходитися в спеціальній шафі під замком, ключ від якого знаходиться у чергового фельдшера (санітарного інструктора).

Для надання невідкладної медичної допомоги на місці захворювання (травми, отруєння), а також у ході евакуації хворого, в амбулаторії медичного пункту потрібно мати укладку необхідних медикаментів, медичних інструментів і перев'язувального матеріалу. Для забезпечення термінової евакуації хворого в лікувальний заклад, в частині повинен бути в постійній готовності до виїзду санітарний автомобіль.

При неможливості евакуації хворого у зв'язку з його нетранспортабельністю, лікар частини повинен доповісти про це командиру частини, старшому медичному начальнику і вжити заходів щодо виклику в частину лікарів-фахівців з найближчого лікувального закладу.

Лікар частини зобов'язаний вміти встановлювати діагноз і надавати невідкладну медичну допомогу при наступних основних невідкладних станах:

кровотечах (зовнішніх і внутрішніх);

травмах, в тому числі головного і спинного мозку, очей, ЛОР-органів, щелепно-лицьової ділянки, сечостатевих органів;

гострих отруєннях;

гострих захворюваннях і загостреннях хронічних серцево-судинних захворювань (стенокардія, інфаркт міокарда, гостра серцева недостатність, гіпертонічний криз, порушення ритму серця, тромбоемболія легеневої артерії, непритомність, колапс);

гострих захворюваннях і загостреннях хронічних захворювань органів дихання (приступ бронхіальної астми, спонтанний пневмоторакс, баротравма легенів, гостра пневмонія);

гострих захворюваннях нирок і сечостатевих шляхів (ниркова коліка, ниркова еклампсія, гостра затримка сечі, гостра ниркова недостатність);

гострих захворюваннях органів черевної порожнини (гострий апендицит, гострий холецистит, проривна виразка шлунку і дванадцятипалої кишки, защемлена грижа, гостра кишкова непрохідність, гострий панкреатит, тромбоз мезентериальних судин);

гострих захворюваннях нервової системи (розлади мозкового кровообігу, епілептичний та істеричний припадок, гостре психомоторне збудження);

коматозних і термінальних станах (діабетична, гіпоглікемічна, печінкова, уремічна і інфекційна коми, тіреотоксичний і наднирковий криз, ураження електричним струмом, утоплення, тепловий і сонячний удар, анафілактичний шок та алергійні реакції).

Організація невідкладної допомоги інфекційним хворим на догоспітальному етапі, а також набір для невідкладної допомоги при менінгококовій інфекції – наведені у додатках 22 та 23.

Фельдшер частини повинен вміти діагностувати основні гострі захворювання, травми, отруєння і надавати необхідну долікарську медичну допомогу.

Всі медичні працівники частини повинні досконало володіти методами відновлення і підтримки життєво важливих функцій організму: штучним диханням “з рота в рот”, “з рота в ніс”, непрямим масажем серця, застосовувати дихальну і кисневу апаратуру тощо. Для відпрацьовування практичних навичок щодо надання невідкладної медичної допомоги при гострих захворюваннях, травмах і отруєннях у медичному пункті щодня повинні проводитись тренування в період зміни чергового медичного персоналу.

28.Характеристика лабораторних і діагностичних досліджень в мед.пункті військової частини

4.4.6. Організація лабораторної діагностики в медичному пункті

4.4.6.1. Лабораторна діагностика в медичному пункті включає:

виконання лабораторних досліджень амбулаторним і стаціонарним хворим з метою ранньої діагностики захворювань і контролю за ефективністю лікування;

проведення лабораторних досліджень військовослужбовцям у ході поглиблених і контрольних медичних обстежень, а також особам, які знаходяться під диспансерним динамічним наглядом.

4.4.6.2. Роботою лабораторії медичного пункту безпосередньо керує начальник медичного пункту. Аналізи виконує лаборант із числа фельдшерів (санітарних інструкторів), який пройшов відповідну підготовку в лабораторії військового госпіталя.

4.4.6.3. В лабораторії медичного пункту повинні проводитися наступні дослідження:

клінічний аналіз крові (ШОЕ, гемоглобін, еритроцити, лейкоцити); визначення глюкози і сечовини (експрес-методами), часу згортання крові і тривалості кровотечі;

загальний аналіз сечі (загальні властивості, білок, цукор, кров); визначення в сечі ацетонових тіл, жовчних пігментів (у тому числі експрес-методами);

дослідження шлункового вмісту (за допомогою набору “Ацидотест” і фракційне дослідження тонким зондом);

дослідження калу (загальні властивості, знаходження прихованої крові і яєць гельмінтів);

дослідження шкірних лусочків і нігтів на гриби.

4.4.6.4. В медичному пункті повинно забезпечуватися цілодобове виконання термінових лабораторних аналізів, необхідних для надання невідкладної медичної допомоги. Термінові лабораторні дослідження повинні виконуватися в години роботи лабораторії лаборантом, а у вечірній і нічний час – черговим лікарем або фельдшером. Лікарі частини повинні вміти особисто виконувати основні лабораторні дослідження і давати клінічну оцінку їх результатів.

4.4.6.5. Робота лабораторії медичного пункту організується згідно з вимогами методичного посібника з лабораторної діагностики у військовій ланці медичної служби.

4.4.7. Організація функціональної діагностики в медичному пункті

4.4.7.1. Функціональна діагностика в медичному пункті включає:

виконаннч амбулаторних досліджень амбулаторним і стаціонарним хворим з метою діагностики захворювань, а також контролю за ефективністю лікування;

проведення встановленого переліку функціональних досліджень військовослужбовцям у ході поглиблених і контрольних медичних обстежень, а також особам, які знаходяться під диспансерним динамічним наглядом.

4.4.7.2. У кабінеті функціональної діагностики медичного пункту виконуються: електрокардіографія в спокої, а також із застосуванням функціональних проб (з фізичним навантаженням, з гіпервентиляцією, психоемоційна проба, проби з калієм, атропіном, анаприліном); пневмотахометрія, у тому числі з застосуванням фармакологічних проб.

4.4.7.3. Проведення функціональних проб на різних етапах професіональної діяльності дозволяє мати уявлення про фізіологічні резерви організму та їх зміни в процесі військової служби. Для оцінки стану кисневого забезпечення організму проводяться проби із затримкою дихання у 3-х варіантах: проста затримка дихання, затримка дихання на висоті вдоху (проба Штанге) та видоху (проба Генча). Визначення легеневих об’ємів спірометричним методом після дозованого фізичного навантаження дозволяє оцінити стан легеневого кровообігу. Ступінь тренованості дихальної мускулатури визначається проведенням динамічної спірометрії. Функціональний стан серцевого м’язу визначається проведенням проб із натужуванням (або проби Вальсальви) та присіданнями, проби Флака, проби Руфьє. Для оцінки витривалості застосовується проба Летунова, а для оцінки функції рефлекторних механізмів регуляції гемодинаміки - ортостатична проба.

4.4.7.4. За організацію проведення досліджень відповідальність несе начальник медичного пункту частини.

Для технічного виконання функціональних досліджень у кабінеті функціональної діагностики призначається один з фельдшерів (медсестер), що пройшов спеціальну підготовку по функціональній діагностиці та мають відповідну кваліфікацію.

Лікарі частини повинні вміти особисто виконувати зазначений перелік функціональних досліджень і давати клінічну оцінку їх результатів. У випадку отримання сумнівних даних звертатись за консультативною допомогою до відділення (кабінету) функціональної діагностики госпіталю.

4.4.7.5. Всі особи, що працюють із діагностичною апаратурою, повинні оволодіти правилам безпеки проведення досліджень, а також правилами поводження в аварійних ситуаціях і у випадках виникнення пожежі, прийомами надання першої медичної помочі постраждалим при поразці електричним током і в інших нещасних випадках.

У кабінеті ФД відповідно до конкретних умов повинна бути розроблена інструкція з безпеки робіт, що регламентує загальний порядок роботи, вимоги до електричної і пожежної безпеки, утриманню приміщення.

Технічний контроль за діагностичною апаратурою повинний здійснюватися штатними спеціалістами інженерно-технічної служби військово-медичного закладу (госпіталю), в зоні відповідальності якого знаходиться медичний пункт.

4.4.7.6. Робота кабінету функціональної діагностики медичного пункту організується і проводиться згідно з вимогами методичного посібника з функціональної діагностики на медичному пункті частини.

29. Завданна,орг. Струкрура та призначенн підрозділів гарнізонного військового госпіталю у мирний час

5.3.1. Загальні положення

5.3.1.1. Військовий (військово-морський) госпіталь * є лікувально-профілактичним закладом ЗС України, призначеним для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги хворим, їх лікування і медичної реабілітації.

5.3.1.2. На госпіталь покладається:

стаціонарне лікування військовослужбовців, а також інших осіб, у відповідності з чинним законодавством України;

надання амбулаторно-поліклінічної допомоги військовослужбовцям в зоні відповідальності;

медичний огляд осіб, які знаходяться на обстеженні і лікуванні у військовому госпіталі;

надання методичної і практичної допомоги медичній службі військових частин і з'єднань, установ і військово-навчальних закладів в організації і проведенні профілактичної, диспансерної і лікувально-діагностичної роботи;

проведення заходів щодо підвищення професійної підготовки військових лікарів і середнього медичного персоналу;

проведення з хворими, які знаходяться на лікуванні в госпіталі, військово-медичної підготовки, пропаганди гігієнічних знань, здорового способу життя;

проведення військово-наукової, винахідницької і раціоналізаторської роботи.

Головним завданням військового госпіталю є підтримка його високої бойової і мобілізаційної готовності.

5.3.1.3.Категорії осіб, які мають право на безоплатне медичне обслуговування у військових госпіталях Збройних Сил України, порядок надання медичної допомоги військовослужбовцям інших військових формувань та порядок надання платних послуг – визначається чинною нормативно-правовою базою.

5.3.1.5. Основними функціональними підрозділами госпіталю є управління, лікувально-діагностичні відділення і кабінети, підрозділи забезпечення.

В залежності від ліжкової ємкості і покладених завдань, госпіталь може мати у своєму складі наступні лікувально-діагностичні відділення: приймальне, хірургічне, терапевтичне, анестезіології і реанімації, інфекційне, туберкульозне, шкірно-венерологічне, оториноларінгологічне, офтальмологічне, неврологічне, стоматологічне, урологічне, лабораторне, функціональної діагностики, рентгенологічне, фізіотерапевтичне (кабінет), лікувальної фізкультури (кабінет), поліклінічне тощо. Відділення хірургічного і терапевтичного профілю можуть бути спеціалізованими: травматологічне, судинної хірургії, гнійної хірургії, кардіологічне, пульмонологічне тощо. Лікувально-діагностичні відділення є основними функціональними підрозділами, які забезпечують виконання завдань, покладених на госпіталь.

5.3.1.6. Профілізація відділень військового госпіталю визначається штатом, а розподіл ліжок визначається начальником госпіталю.

5.3.1.7. Лікувально-діагностичні відділення розміщують з урахуванням наступних вимог: відділення суміжних спеціальностей і відділення, що близькі за змістом та характером роботи, повинні розташовуватися поблизу одне від одного (бажано в одному корпусі); стоматологічне, офтальмологічне ЛОР туберкульозне, інфекційне та психіатричне відділення повинні розташовуватись ізольовано одне від одного та від інших відділень.

5.3.1.8. У кожному лікувально-діагностичному відділенні повинні бути наступні приміщення: палати для хворих, кабінет начальника відділення, ординаторська, сестринська, кімната старшої медичної сестри, оглядова, одна-дві процедурні, буфетна-роздавальна, що обладнана плитою для підігріву їжі і кип'ятильником, мийна і їдальня з загальною кількістю посадкових місць на 60—80% від кількості штатних ліжок відділення, ванна з душами, кімнати для збереження чистої і брудної білизни, туалети з умивальниками.

У відділеннях повинні бути обладнані палати на одне-два ліжка для тяжкохворих, а також палати для офіцерів і жінок. Можливе обладнання палат з підвищеною комфортністю.

В спеціалізованих відділеннях можуть бути операційні, перев’язочні, спеціалізовані кабінети та інші приміщення.

5.3.1.9. Умови розміщення, оздоба, фарбування та оснащення палат повинні сприяти поліпшенню настрою хворих і підвищенню ефективності лікування. В палатах повинні бути: госпітальні ліжка, приліжкові тумбочки (по одній на кожне ліжко), стільці, стіл, вішалка або шафа для збереження госпітального одягу, умивальник із дзеркалом, графин і склянки по кількості хворих, загальне і місцеве (у ліжка) електричне освітлення, електричні розетки для підключення діагностичної і лікувальної апаратури, у кожного ліжка – радіоточка, пристрій для виклику чергової медичної сестри.

На кожному ліжку для хворого повинні бути матрац, простирадло, підодіяльник, ковдра, дві подушки (перові) з двома наволочками, два рушники (одне з них для ніг).

На зовнішній стороні вхідних дверей кожного приміщення вивішується табличка з вказанням номеру кімнати і її призначення, а усередині кожної кімнати – опис майна, який знаходиться в ній (меблів і устаткування).

5.3.1.10. Хворих розміщають в палатах, дотримуючись принципу їх профільної однорідності. У хірургічних відділеннях повинні виділятися окремі палати для хворих із гнійними захворюваннями і гнійними ускладненнями.

Тяжкохворі, а також особи, стан яких негативно впливає на навколишніх (рясне гнійне виділенні, кишкові і сечові свищі тощо), повинні розміщуватись в одно- і двомісних палатах.

5.3.1.11. На одного хворого в палатах повинно виділятися не менш 7 м² площі, а у відділеннях анестезіології і реанімації, інфекційному і туберкульозному, післяопераційних палатах – 9-10 м² площі.

5.3.1.12. Для культурного дозвілля хворих у відділенні обладнується кімната відпочинку з телевізором.

На видному місці в коридорі вивішуються розпорядок дня відділення і правила поведінки для хворих.

5.3.1.13. Пост чергової медичної сестри відділення повинен розміщуватися в коридорі таким чином, щоб забезпечувати необхідний огляд відділення і швидкий доступ у процедурну і палати. Пост обладнується шафами для збереження медикаментів, інструментів, предметів догляду за хворими і документації.

На посту повинні бути телефон, табло сигналізації або переговорний пристрій для зв'язку з хворими, настільна лампа, список хворих по палатах із зазначенням режиму та евакопризначення, дієти, аркуші призначень, інструкції з підготовки хворих до різних досліджень тощо. Відділення повинне мати аварійне освітлення (акумуляторні ліхтарі, свічі).

5.3.1.14. В процедурній відділення повинні знаходитись шафи для медикаментів і інструментів, сейф для медикаментів групи “А”, таблиці вищих разових і добових доз отрутних лікарських засобів, кушетка, процедурний столик, столик для стерилізаторів, холодильник, стілець, умивальник, а також набір (шафа) для надання невідкладної медичної допомоги, що укомплектована з урахуванням профілю відділення, інструкція і таблиці (картотека) невідкладної медичної допомоги.

Медикаменти для поточного використання потребою не більше ніж на 3 дні розміщуються в шафі окремо за групами: “Внутрішнє”, “Зовнішнє”, “Ін'єкційне”. Запас отруйних лікарських засобів у відділенні госпіталю не повинен перевищувати триденної, а на посту чергової медичної сестри одноденної (у вихідні і святкові дні дво-триденної) потреби.

5.3.1.15. В кабінеті начальника відділення та в ординаторській повинні знаходитись столи, стільці, кушетка, книжкова і платяна шафи, умивальник із дзеркалом. В ординаторській доцільно мати також таблиці вищих разових і добових доз отруйних і сильнодіючих лікарських засобів, схеми обстеження і лікування хворих при різних захворюваннях з урахуванням профілю відділення, а в кабінеті начальника відділення – аналітичні таблиці, які відображають стан і ефективність роботи відділення.

30. Завдання та організація роботи приймального відділення

5.3.2.3. Хворі приймаються в госпіталь через приймальне (приймально-діагностичне) відділення, основними завданнями якого є:

прийом і реєстрація хворих, які надходять на стаціонарне лікування, медичне сортування, надання невідкладної допомоги тис хто її потребує, своєчасна доставка їх у відповідні лікувальні відділення;

постійна готовність відділення до надання невідкладної медичної допомоги при масовому надходженні хворих та потерпілих;

організація виписки хворих із госпіталя та переведення їх до інших лікувальних закладів;

виявлення, облік та аналіз дефектів з надання медичної допомоги хворим на догоспітальному етапі і розробка заходів з їх попередження.

5.3.2.4. У складі приймального відділення повинні бути кімната очікування, оглядова, кабінет чергового лікаря, кімната чергової медичної сестри, перев'язочна, діагностична палата, процедурна, кабінет начальника відділення, кімната відпочинку медичного персоналу, матеріальна, санітарний пропускник. По можливості в приймальному відділенні обладнуються експрес-лабораторія і рентгенівський кабінет.

5.3.2.5. Обстеження і лікування хворого починається з моменту надходження його в приймальне відділення і включає:

клінічне обстеження в приймальному відділенні черговими лікарями (хірургом, терапевтом);

виконання необхідних лабораторних, функціональних, рентгенологічних та інших досліджень;

проведення при необхідності консультацій лікарів-фахівців і консиліумів;

виконання невідкладних лікувальних заходів.

5.3.2.6. При надходженні хворим проводиться визначення температури тіла, артеріального тиску, частоти пульсу, а тим які самостійно ходять – також маси тіла і зросту.

5.3.2.7. В приймальному відділенні повинне бути забезпечене цілодобове виконання наступних діагностичних досліджень:

лабораторних: крові – число лейкоцитів, вміст гемоглобіну, величина гематокрита, швидкість осідання еритроцитів, час кровотечі і згортання крові, вміст цукру, протромбіновий індекс; сечі – загальний аналіз, вміст цукру, ацетону, жовчних пігментів тощо;

функціональних: електрокардіографія тощо.

. Для організації термінового виклику в госпіталь необхідних фахівців у приймальному відділенні повинен знаходитись список особового складу госпіталю з вказівкою адрес і порядку виклику.

 Для надання невідкладної медичної допомоги в госпіталі необхідно мати наступне медичне майно та устаткування:

в приймальному відділенні – шафа невідкладної медичної допомоги, дихальна, киснева апаратура та інше оснащення, а також таблиці (картотека) і інструкція невідкладної медичної допомоги при гострих захворюваннях, травмах і отруєннях;

Хворі, які надійшли в госпіталь, перед направленням у лікувально-діагностичне відділення проходять у приймальному відділенні повну санітарну обробку з заміною натільної білизни.

Хворі, яким показані реанімаційні заходи та інтенсивна терапія, можуть направлятися в лікувально-діагностичні відділення без санітарної обробки.

5.3.2.13. На кожного хворого, який надійшов на лікування в госпіталь, у приймальному відділенні обов’язково заводиться історія хвороби.

В історію хвороби хворого, який поступив у робочі дні з 8 до 15 год. 30 хв. та знаходиться в задовільному стані, крім паспортних даних і діагнозу направлення в приймальному відділенні записуються час огляду, скарги, короткі дані про анамнез захворювання, результати об'єктивного обстеження, обсяг виконаної санітарної обробки і діагноз. Крім цього, вказується порядок транспортування хворого в лікувально-діагностичне відділення.

При надходженні хворого в госпіталь пізніше 15 год. 30 хв., а також у вихідні (святкові) дні, якщо хворий знаходиться в задовільному стані, черговий лікар після докладного опитування та об'єктивного обстеження записує отримані дані в історію хвороби, встановлює попередній діагноз, призначає режим, дієту, необхідне обстеження і лікування. На хворих, які надійшли в приймальне відділення з гострими захворюваннями, у середньому або тяжкому стані, історія хвороби оформляється повністю черговим хірургом (терапевтом) або черговим лікарем по госпіталю. Консультації фахівців і основні діагностичні дослідження хворим, які знаходяться в тяжкому стані або не ясних у діагностичному відношенні, повинні бути проведені в можливо більш ранні терміни, але не пізніше першої доби.

5.3.2.14. Хворий, який надходить у госпіталь, повинен бути ознайомлений у приймальному відділенні з розпорядком дня і правилами поведінки хворих, про що робить розпис на титульному аркуші історії хвороби.

5.3.2.15. Хворі з інфекційними захворюваннями направляються в інфекційне відділення госпіталю, минаючи приймальне відділення.

5.3.2.16. У випадку надходження в госпіталь хворого з інфекційним або паразитарним захворюванням, отруєнням або травмою начальник госпіталю зобов'язаний письмово, а при необхідності і усно сповістити про це командира частини, з якої прибув хворий, а при виявленні інфекційного захворювання повідомити також у санітарно-епідеміологічний заклад, що забезпечує цю частину.

Про кожен випадок травми військовослужбовця начальник госпіталю крім повідомлення командиру частини повинен у триденний термін доповісти військовому прокурору з вказанням причини травми.

У випадку вкрай тяжкого стану хворого або його смерті начальник госпіталю повинен негайно повідомити про це командира військової частини, в якій проходить службу військовослужбовець, а також його родичам (по телефону або телеграмою).

5.3.2.17. Речі хворих, які надходять до госпіталю, приймає чергова медична сестра з догляду за хворими приймального відділення, з заповненням накладної в трьох екземплярах: перший вклеюється в історію хвороби, другий передається завідувачу складом особистих речей хворих, третій (корінець) – залишається в приймальному відділенні.

31. Завдання та організація роботи хірургічного відділення

5.3.4.1. Хірургічне відділення повинно мати у своєму складі крім звичайних палат і кабінетів наступні приміщення:

операційно-перев'язочний блок (у госпіталі може бути операційний блок (відділення), призначений для забезпечення роботи всіх відділень хірургічного профілю, який складається з операційних з передопераційними окремо для планових та екстрених операцій, стерилізаційної (може також створюватися центральний стерилизационный блок (відділення), який забезпечує роботу всіх відділень госпіталю), матеріальної і наркозної кімнат, перев'язочних № 1 (“чистої”) і № 2 (“гнійної”), кімнат для накладення гіпсових пов'язок, душової;реанімаційний зал;палату (палати) інтенсивної терапії.

5.3.4.2. В складі операційно-перев'язочного блоку можуть бути і інші приміщення (апаратна, лабораторія, рентгенівський, ангіографічний кабінети тощо).

У невеликому хірургічному відділенні деякі приміщення операційно-перев'язочного блоку можуть бути об'єднані, однак обов'язковим є наявність операційних для планових і екстрених операцій з передопераційними, матеріально-стерилізаційної, “чистої” і “гнійної” перев'язочних.

У неспеціалізованих хірургічних відділеннях повинні виділятися палати для загальхірургічних, травматологічних хворих, для хворих із гнійними захворюваннями та ускладненнями.

5.3.4.3. Операційна повинна бути виконаназ водостійких та легкомиючихся матеріалів. Підлоги повинні бути міцними, безшовними, рівними і зручними для миття і прибирання. Стеля фарбується білою олійною фарбою, стіни до стелі облицьовуються глазурованою плиткою світлих тонів.

Крім природного операційна повинна мати також штучне та аварійне освітлення.

5.3.4.4. Операційна повинна мати наступне основне оснащення: операційний стіл, лампу безтіньову стельову, світильник безтіньовий пересувний, наркозні апарати, апарати для штучної вентиляції легень, електровідсос, столик анестезиста, столики для інструментів і матеріалу, бікси на підставках з педальним пристроєм, бактерицидні лампи, стійки для інфузійних рідин, негатоскоп. В операційній повинні бути встановлені також електрокардіоскоп, дефібрилятор тощо. З метою безпеки балони зі стиснутими газами повинні розміщуватися в спеціальному приміщенні, звідки гази подаються в операційну по системі трубопроводів.

5.3.4.5. Окремі елементи спеціалізованої хірургічної допомоги (травматологічна, нейрохірургічна тощо) можуть надаватися в хірургічному відділенні будь-якого госпіталю фахівцями, які пройшли спеціальну підготовку, при наявності необхідного оснащення.

5.3.4.6. Планові хірургічні втручання виконуються з дозволу начальника відділення, складні операції – тільки після клінічного розбору хворих.

Ранком у день операції хворий оглядається хірургом, який його оперує, і анестезіологом.

Жодна операція, за винятком невеликих втручань (розкриття панарицію, обробка поверхневих ран тощо), не повинна проводитися без участі лікаря-асистента. При відсутності другого хірурга до асистування залучаються лікарі інших спеціальностей.

5.3.4.7. Черговість і послідовність операцій встановлюються, починаючи з тих що потребують найбільш суворих правил асептики (на щитовидній залозі, із приводу грижі тощо). Потім виконують операції, після яких можливе забруднення операційної і персоналу (на шлунково-кишковому тракті, із приводу різних свищів тощо).

5.3.4.8. Великі планові оперативні втручання доцільно виконувати на початку тижня. Втручання, що пов'язані з інфікуванням операційної, призначають на кінець тижня, пристосовуючи їх до наступного генерального прибирання операційної.

5.3.4.9. Операційна сестра зобов'язана вести суворий облік взятих на операцію інструментів, тампонів, серветок та інших матеріалів, а до кінця операції перевірити їх наявність і доповісти хірургу.

5.3.4.10. Операційні і перев'язочні повинні не рідше двох разів на день піддаватися вологому прибиранню та опроміненню кварцовими лампами, а один раз на тиждень – генеральному прибиранню.

5.3.4.11. Бактеріологічний контроль за якістю прибирання, станом мікробного обсіменіння повітря (до, під час і після закінчення операції) та об'єктів зовнішнього середовища, за стерильністю перев'язувального і шовного матеріалу, інструментів і інших предметів повинен здійснюватися не менш одного разу на місяць, а за стерильністю рук хірургів і шкіри операційного поля – вибірково один раз на тиждень.

5.3.4.12. Відділення анестезіології, реанімації і інтенсивної терапії розміщають, по можливості, у безпосередній близькості до хірургічних відділень і операційно-перев’язочного блоку. Відділення анестезіології повинно мати в операційно-перев’язочному блоці обладнані робочі місця анестезіологів у кожній операційній і перев’язувальній, анестезіологічну, апаратурну і матеріальну кімнати. Відділення реанімації і інтенсивної терапії розгортають реанімаційний зал палати інтенсивної терапії, перев’язочну і процедурну, санітарну кімнату, білизняну та інші приміщення (кабінет начальника відділення, ординаторську, сестринську).

5.3.4.13. Відповідно до обсягу анестезіологічної допомоги та інтенсивної терапії що виконується, відділення оснащується необхідною наркозною, дихальною, контрольно-діагностичною та іншою апаратурою, а також фармакологічними засобами.

5.3.4.14. Реанімаційний зал і палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації повинні бути єдиними для хворих хірургічного, терапевтичного, неврологічного та іншого профілів (для інфекційних хворих палати інтенсивної терапії розгортаються на базі інфекційного відділення). В Головному військовому клінічному госпіталі, центральних військових госпіталях палати (відділення) інтенсивної терапії можуть розгортатися в складі спеціалізованих відділень (центрів): кардіологічного, неврологічного тощо.

При відсутності штатного відділення анестезіології і реанімації палати інтенсивної терапії розгортаються на базі хірургічного відділення.

5.3.4.15. Палати інтенсивної терапії розгортаються в приміщеннях, що забезпечують виконання встановлених санітарно-гігієнічних вимог. Допускається боксоване і відкрите розміщення ліжок у палатах інтенсивної терапії. При відкритому розміщенні ліжок необхідно виділяти ізолятор для хворих із гнійно-септичними захворюваннями.

5.3.4.16. В палатах інтенсивної терапії повинен бути (при наявності можливостей) цілодобовий сестринський пост, який забезпечується за рахунок штатного персоналу відділення анестезіології і реанімації або чергового персоналу інших відділень (у невеликих госпіталях).

По можливості палати інтенсивної терапії забезпечуються постійним лікарським постом. В інших випадках у робочий час лікарський контроль і лікування забезпечують фахівці відділення анестезіології і реанімації, а в неробочий час – черговий лікарський персонал госпіталю.

5.3.4.17. Провідні спеціалісти або начальники лікувальних відділень відповідно до профілю хворих щодня у встановлений час разом з начальником відділення анестезіології і реанімації проводять обхід хворих у палатах інтенсивної терапії для узгодження тактики лікування і вирішення питань, пов'язаних з переведенням хворих у профільні відділення.

5.3.4.18. Відвідування родичами хворих у палатах інтенсивної терапії забороняється.

32. Завдання та організація роботи терапевтичного відділення

5.3.4.23. Терапевтичне відділення повинно мати процедурну для виконання стерильних маніпуляцій (внутрішньовенних вливань, пункцій тощо), процедурну для шлункового і дуоденального зондування тощо.

Палати у відділенні профілюються (гастроентерологічні, пульмонологічні, кардіологічні). Палати кардіологічного і пульмонологічного профілів повинні бути забезпечені централізованою подачею кисню.