Методи оцінки фінансових ризиків

З метою оцінки ймовірності виникнення ок­ремих ризиків доцільно використовувати наступні ме­тоди:

а) економіко-статистичні методи – базуються на математичній теорії ймовірності; дозволяють отримати найбільш чітке кількісне уявлення про ступінь ймовірності виникнення ризиків, але ці методи можуть бути використані за умови наявності достатньої статистичної інфор­мації;

б) розрахунково-аналітичні методи – дозво­ляють отримати відносно чітке кількісне уявлен­ня про ступінь ймовірності ризиків на підставі використання внутрішньої інформаційної бази самого підприємства (наприклад, значення планових по­казників господарсько-фінансової діяльності); за допомогою даних методів можна оцінити еконо­мічний ризик, ризик неплатоспроможності та ри­зик втрати фінансової стійкості;

в) аналогові методи – визначають ступінь ймо­вірності ризиків за окремими найбільш масовими операціями підприємства; використання цих методів можна пов'язати з оцінкою ступеня вірогідності комерційного, економічного, цінового ризику;

г) експертні методи – застосовуються тільки в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні не­обхідні інформаційні або статистичні дані для здійснення подальших розрахункових порівнянь; ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих спеціалістів (страхових, податкових, фінансових) з подальшою математичною обробкою результатів цього опитування; експертні методи можуть використовуватися при визначенні ступеня ймовірності цінового, інфляційного, процентного, податко­вого, інвестиційного та інших ризиків [4]. 

Обсяг можливих фінансових втрат визначається характером здійсне­них операцій, сумою активів або капіталу, які беруть участь у здійсненні операцій, ступенем ймо­вірності виникнення відповідних ризиків.

Рівень ризиків можна оцінити за формулою:

РВР = ЙР х РФВ   (1),

 де РВР – рівень відповідного ризику;

    ЙР – ймовірність виникнення даного ризику;

    РФВ – розмір можливих фінансових втрат за даним ризиком.

Якщо фактичний ризик не перевищує рамки допустимого, то керівництво може обмежитися контролюючою функцією з метою недопущення зростання рівня ризиковості, тобто відразу перейти до останнього етапу процесу управління. Якщо ж рівень ре­ального ризику перевищує допустимі межі, то виникає проблема пошуку оптимальних методів управління, вибір яких значною мі­рою визначається видом ризику, а також особливостями і можли­востями конкретного підприємства, загальним станом економіки, ступенем розвитку інфраструктурних елементів фінансової сис­теми, законодавчим і нормативним середовищем