За славним містом Енськом на Харківщині тече річка Оскіл, що впадає у Північний Донець. її заплава розбивається на кілька рукавів, зарослих густими очеретами, верболозом, соковитою травою, І скрізь сила – силенна озеречок, вкритих густою зеленою ряскою, лататтям, лілеями. Пливуть, бувало, на човні дівчата, уквітчавшись білими лілеями, і тихо пісню співають.
Чарівна річка Оскіл! А скільки там диких качок! Як сядете на човна-довбанку й попливете тихо єриком, то неодмінно побачите чирятку-маму з чиряточками, що, мов мишенята, шмигають, болотяних курочок, лисок, крижнів, широконосок. Гуляють качатка, у теплій воді купаються…
Якраз проти радгоспу річище в Оскола широченьке, вода чиста-чиста. Дід Панько розповідав, що там така глибочінь – і дна не дістанеш. Але купатися там не можна, закрутить, завертить і немає чоловіка. Живуть там величезні соми. Якось дід Панько сидів із паном на березі. Пливе великий табун панських гусей. Раптом один гусак як закричить. Залопотів крилами і зник під водою, а на тому місці щось як ляпне по воді, ніби чорною лопатою. Сом!
|
|
Вирішили дід із паном впіймати того клятого сома. Коваль зробив спеціального гака, насадили туди, як приманку, підсмажену гуску, прив’язали налигачами до осокора й закинули вночі в річку. Сидять, дрімають, слухають пісню, що її Христя про пана виспівує. Пан ніби не чує, налигача в руці тримає. Раптом як смиконе! І потягло! Пан вірьовку тримає, а дід – пана, Панько кричить, щоб від пускав, адже налигач все одно до дерева прив’язаний, а пан вирішив поводити сома, щоб стомився. Довго водили, поки й витягли рибину – пудів на п’ять! Розчинили – а там таке, що й поперелякувалися. Справа в тому, що в пана пропав мисливський собака Джой. Де тільки пан його не розшукував, листи писав – немає. А Джой любив у річці купатися. От сом його й ковтнув, усередині нього знайшли хвоста й шерсть собаки. Дід Панько сказав панові, що його Джой знайшовся. На питання пана, де ж він, Панько відповів, що пан сам його з’їв із сомом. Було тоді всім від пана, але й панові було гикавки та нудоти.
Коли діда питали, чи він не обманює, той відповідав, що навіть у книжці відомого письменника Сабанеева описано, як в Уфимській губернії сом проковтнув ведмедя. Соми – вони такі, й катера б проковтнули, та шуму бояться.
Сом – дуже сильна риба, могутня. Якось один дуже завзятий рибалка розповів, що вудив він на. Дніпрі. Раптом повз нього дроти води промчав човен – і без мотора. Потім став на місці, закрутився, а з нього почувся одчайдушний крик про допомогу. Рибалка підплив ближче, а там – дідок переляканий. Однією рукою в човна вчепився, а друга у воду звисає – заплуталася у волосіні. Тільки рибалка хотів допомогти, а сом як рвоне – так і домчав два човни де сусіднього села. Коли втомився, то рибалкам вдалося зачепитися за кущ і зупинитися. Витягли сома, а той завбільшки з човен. Ледь руку дідові не перерізав.
|
|
Сом – риба осідла, живе в якійсь ковбані. Найкраще ловиться літніми ночами. Інколи в його череві можна знайти й холодну закуску, наприклад, копчену ковбасу, шпроти й т. ін.
Інтересна риба сом!
Як варити і їсти суп із дикої качки (стислий переказ)
Був такий славнозвісний орнітолог Мензбір, який на підставі батолітніх спостережень і наукових досліджень визначив, що дикі качки, крім базару, водяться ще по лугових озерцях та наших річках-колисках, по тихих плесах. Словом, ви поїхали на ті самі озерця, на очерети й плеса. "Само бою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, о стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без яко-не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече..."
Ідете компанією, бо качка любить іти в колективну каструлю. Обов'язково хтось згадає, що забув удома стопку. Качки літають на вечірній і вранішній зорьці. На вечірню зорьку, за мисливським законом, ви спізнюєтеся. Але нічого. Біля річки обов'язково є очерет або копиця сіна. Стелите плащ, лягаєте, і тут починається найцікавіший момент качачого полювання. Це коли старі, досвідчені мисливці починають розповідати про різні надзвичайні випадки. "Спільна для всіх мисливських оповідань риса — це те, що всі вони — факти, що все це насправді було, що: "Розкажу, то не повірите, але це факт!"
І вільно дихається, і легко. Поволі голос оповідача затихає. Сусіда якось тяжко зітхає, а коли його запитують, чому, розмірковує, що в Америці яку все ж таки техніку придумали — двоствольну стопку! Вранці — бах! бах! Качку стріляйте в око, а як не поцілите, нічого. Йтимете з полювання повз базар або купите качку в більш вдалого мисливця.
Головне — обскубти дику качку. Краще це робити у своєму кабінеті. Коли домашні скажуть, що то не качка, а курка, авторитетно являйте, що то тепер такі качки пішли, яровизовані.
Поївши суп, зварений дружиною чи мамою, лягайте на канапі й читайте "Записки охотника" І. С. Тургенєва. Прекрасна книжка.
Питання для САМОКОНТРОЛЮ:
· Що таке усмішка?
· У чому виявляється жанрова своєрідність усмішок?
· Що вам найбільше подобається в «Мисливських усмішках»?
· Які риси українського національного характеру розкриваються в усмішках Остапа Вишні?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Прочитати усмішки О. Вишні «Моя автобіографія», «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки».
2. Опрацювати матеріал заняття, знати біографію О. Вишні, уміти аналізувати твори гумориста, записати у зошити визначення терміну «усмішка».
3. Виконати завдання 1 практичного заняття (в електронному вигляді або письмово).
4. Підготувати відповідь на питання диференційованого заліку: «Остап Вишня. Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні».