Основні форми екологічного виховання молодших школярів

Форми та засоби екологічного виховання спрямовані на формування емоційно-почуттєвої сфери учнів, мотивації щодо їх активної природоохоронної діяльності. Найбільш продуктивними формами, спрямованими на засвоєння учнями екологічних знань виявилися: екскурсії, дидактичні ігри, робота з науково-популярними джерелами, опорними схемами та таблицями; евристичні бесіди, відео подорожі, демонстраційні досліди хімічного та біологічного експерименту тощо [19].

Екологічна освітянсько-виховна діяльність в навчальному закладі відрізняється надзвичайним різноманіттям форм та заходів:

обов’язкові і факультативні;

традиційні і оригінальні;

індивідуальні, групові, масові;

елементарні (доповідь) і комплексні (конференція);

разові (тематичний вечір) і постійно діючі (гурток);

усні (бесіда), друковані (газета), наочно-зображальні (виставка);

радіомовні, кінодемонстраційні;

інформаційні (лекція), ігрові (свято), змагальні (вікторина), ділові (зелений патруль) [19].

Пономаренко Л. В. виділяє та описує такі форми екологічного виховання: еколого-психологічний тренінг, усний журнал, екологічні стежки, екологічний вечір, еколого-туристичні походи, літній екологічний табір, екологічні акції, тиждень екології.

Еколого-психологічний тренінг – одна з нових технологій екологічної освіти й освіти, що перебуває на стику педагогіки, психології та екології. Незважаючи на зовнішню простоту, цей тренінг є дієвою системою коректувально-педагогічних прийомів, які допомагають розвинути суб’єктивне, особистісне ставлення особистості до природи [10, c. 157].

Еколого-психологічний тренінг – це комплексна форма екологічного виховання, що заснована на методології соціально-психологічного тренінгу і спрямована на корекцію екологічної свідомості особистості. Як засіб в екологічному вихованні можна також використовувати структурні вправи та елементи тренінгу, які підбираються відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної наповнюваності заняття. Пропонуються два варіанти тренінгових вправ згідно з їхньою спрямованістю: співпереживання та самоусвідомлення причетності до природи й актуалізація готовності до розв’язання екологічних проблем [10, c. 157].

Екологічно-психологічний тренінг сприяє вирішенню таких завдань:

- корекція, формування і розвиток екологічних настанов особистості і, в першу чергу, подолання антропоцентричного прагматичного ставлення до природних об’єктів;

- корекція мети взаємодії особистості з природними об’єктами;

- навчання умінь та навичок такої взаємодії;

- розвиток перцептивних можливостей суб’єкта під час його контактів з природними об’єктами;

- розширення меж індивідуального екологічного простору [10, c. 157].

Усний журнал — одна з форм масової художньо-пропагандистської роботи з охорони природи. Його підготовка ґрунтується на ініціативі й самодіяльності колективу з моменту зародження задуму. Не варто перетворювати журнал на набір коротких лекцій, доповідей або монтаж із віршів і пісень. Добре, якщо кожна сторінка журналу буде представлена окремим жанром. Спілкування учасників заходу, зміст виступів повинні мати характер імпровізацій. Важливою вимогою до організації усного журналу є обов’язкова художня ілюстрація до кожної рубрики, сторінки. Набір засобів має бути різноманітним: музичні твори, номери художньої самодіяльності, інсценівки, кінофрагменти, діафільми, фотоматеріали тощо. Цікавими формами проведення усного журналу є інтерв’ю, репортажі, бесіди, записані на магнітну плівку, плакати, карикатури, розповідь-естафета з музичним супроводом, телепередача, живі малюнки тощо [13, c. 23-24].

Навчальна екологічна стежка — це ще одна можливість для глибшого вивчення природи рідного краю, пізнання її таємниць. Її зупинки — місця для організації екскурсій з біології, географії, історії, заняття для школярів молодших класів. Доцільно давати учням можливість допомагати вчителям проводити екскурсії, самостійно добирати матеріал для розповідей. Така інформація краще запам'ятовується екскурсантами. Також навчальна стежка дає багатий матеріал для пошукової та дослідницької роботи [21, c. 4-5].

Екологічна стежка — це польова екологічна практика, яка надає можливість узагальнити набуті під час навчального процесу знання, поглибити їх, унаочнити, спостерігаючи в природі за живими об'єктами. Робота на екологічній стежці посилює контакт учнів із природою [21, c. 5].

Екологічний вечір — класична форма екологічного виховання. Готуючи сценарій вечора, у ньому можна використати елементи народознавства або повністю присвятити захід обрядам, що тісно пов’язані за своїм змістом із природою. Саме така форма сприяє формуванню національної свідомості майбутнього громадянина нашої держави [13, c. 24].

Термін „екологічний туризм” – порівняно нове поняття в туристичній галузі. Уперше його запропонував у 1980 р. мексиканський економіст Гектор ЦебаллосЛаскурейн (Ceballos Lascurain). На його думку, екологічний туризм означає поєднання подорожі з дбайливим ставленням до природи й дозволяє поєднати радість знайомства з нею та вивчення зразків флори й фауни з можливістю сприяти їх захисту. Найпростіша форма екологічного туризму – подорож „серед природи”. Більш розвинена форма екотуризму охоплює такі сфери, як світ тварин, рослини, різноманітність життєвих форм, стабільні види економіки, охорона навколишнього середовища, культурна спадщина, суспільство й людина. Тобто екологічний туризм являє собою важливий інструмент сталого розвитку територій [15, c. 17].

Літній екологічний табір — форма екологічного виховання учнів, мета якого: розвинути у дітей і підлітків здатність чуйно ставитися до природи, передбачувати наслідки своїх дій, розуміти взаємозв’язок різних явищ у природі. Над програмою табору варто працювати задовго до його відкриття. Вона має бути складена таким чином, щоб доцільно використати увесь вільний час дітей. У програмі слід урахувати такі основні моменти: місце розташування табору та вік учасників, доцільно скласти повний перелік сценаріїв табірної зміни, із розкладом щоденних заходів і, за потреби, щогодинно. Під час підготовки програми можна закласти загальну концепцію табору, на основі якої слід дібрати всі режими роботи. Ідеї можуть бути різноманітними: «Барви веселки» (щодня одна з барв веселки з відповідним кольором одягу, їжі та ін.); «Індіанці» (коли всі мешканці табору є членами індіанського племені); «Квіти»; «Тварини» тощо. Бажано, щоб табірна рада збиралася щовечора та обговорювала події минулого й наступного днів. Після завершення зміни табірна рада підбиває підсумки, аналізує і враховує на майбутнє всі помилки і невдачі у втіленні програми [13, c. 26].

Екологічні акції — дієва форма екологічного виховання. Акція може бути епізодичною або постійною. Такі заходи формують активну життєву позицію дитини, і тому їх слід проводити, починаючи з першого класу школи. Щорічними стали такі всеукраїнські акції: «Збережи ялинку», «Первоцвіт», «Птах року» [13, c. 26].

Підготовку до  проведення тижня екології необхідно починати за 1–1,5 місяця. За цей час слід скласти план заходів Тижня та розробити сценарії екологічних вікторин, турнірів, ігор, вечорів, проектів тощо. Обов’язково разом з учнями потрібно розподілити ролі або ділянки роботи, за які вони відповідатимуть. Бажано проводити роботу з підготовки таким чином, щоб ініціаторами тих чи інших дій були саме діти, а вчитель лише допомагав утілювати їхні ідеї [13, c. 26-27].

Крім того, серед нетрадиційних форм екологічного виховання досить поширеними є екологічна естафета, екологічний турнір, екологічний бумеранг, екологічна вікторина [13, c. 27].

Отже, від правильного використання вище зазначених форм залежить успіх екологічного виховання.