Проаналізувати форми та методи первинної діагностики обдарованих дітей

        В силу проблем діагностики такі традиційні методи, як бесіди та прості запитання, виявляються неефективними. Дошкільнята та молодші школярі відчувають труднощі, пов'язані з недостатнім умінням усвідомлювати, аналізувати, висловлювати вербально свої проблеми. Тут необхідне встановлення тривалого довірчого контакту, в ході якого стає можливим вільне, відверте обговорення конкретних переживань дитини. Таким чином, не маючи необхідних умов для тривалого контакту, доводиться використовувати графічні методи дослідження, котрі, в свою чергу, дають хороші результати.

Існують такі методи і способи діагностики:

1. Вивчення оригінальності рішення задач на уяву.

        Підготовка дослідження. Підібрати альбомні аркуші на кожну дитину з намальованими на них фігурами: контурне зображення частин предметів, наприклад, стовбур з одного гілкою і прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник і т. д.). Підготувати кольорові олівці, фломастери.

    Проведення дослідження. Дитину 5-8 років просять домалювати кожну з фігур так, щоб вийшла якась картинка. Попередньо можна провести вступну бесіду про вміння фантазувати (згадати, на що бувають схожі хмари на небі тощо).

    Обробка даних. Виявляють ступінь оригінальності, незвичайності зображення. Встановлюють тип вирішення завдань на уяву.

2. Робота з розвитку уяви, розрахована на підключення творчого потенціалу дитини.

«Презентація світу»

    Предметне сприйняття навколишнього світу, властиве дітям (ось кішка, місяць, лавка, людина, палиця тощо), з розвитком дитини перетвориться в соціально-ціннісне сприйняття, коли підростаюча людина виявляє за предметами відношення, бачить ціннісні зв'язки і взаємини. Таке перетворення протікає непомітно, воно не позначається якимось різким переходом, коли б раптом проста «лавка» перетворилася б на «місце для відпочинку старого, побачення для закоханих» і т. д. Воно здійснюється в силу соціалізації особистості, її духовного розвитку, інтелектуального та емоційного збагачення.

    «Презентація світу» спрямована насамперед на переклад предметного сприймання світу в його ціннісне сприйняття. Пред'являється який-небудь предмет групі дітей і пропонується описати роль цього предмета в житті людини, навіщо він для людства, яку роль він відіграє в прагненні людини до щастя, які відносини несе в самому собі, коли включений в повсякденний побут. Таким чином, виявляється для дітей духовна цінність матеріального предмета, зміщує кордону духовного і матеріального, розвиває здатність до одухотворення і в кінцевому підсумку допомагає дитині знайти свою особистість, піднятися над ситуацією, звільнитися від речове-предметної залежності.

        Для проведення даної роботи обирається будь-який предмет, що оточує дітей (немає сенсу брати щось незнайоме дітям, як тостер або пуанти), задається питання про його роль в житті людини, матеріальному і духовному призначення, а так само питання про особисте ставлення дитини до даного предмету. Необхідно створити належну атмосферу, так щоб всі його достоїнства і особливості були підкреслені, як цінність загальнолюдської культури. Діти по черзі висловлюють свої міркування. При цьому вони підходять до предмета, беруть його в руки, демонструючи всій групі, розкриваючи той зміст, який виявлено ними. Надалі можна ускладнити роботу, пропонуючи дітям самим вибрати предмет презентації, їм може стати явище, подія, факт, процес.

«Що на що схоже»

    Даний захід проводиться у формі гри. У ній можуть брати участь до 30 дітей, роль ведучого краще взяти на себе вчителю, вихователю. Діти з допомогою ведучого вибирають 2-3 людини, які повинні на кілька хвилин бути ізольовані від загальної групи. У цей час всі інші загадують якесь слово, бажано предмет. Потім запрошуються ізольовані хлопці. Їхнє завдання - відгадати те, що було загадане з допомогою питання: «На що це схоже?» Наприклад, якщо загадане слово «бантик», то на питання: «На що це схоже?» Із залу можуть надходити такі відповіді: «На пропелер у літака» і т. д. Як тільки той, хто водить, здогадується про те, що було загадане, провідний змінює їх, і гра повторюється знову.

«Фотомоменти»

    Ця форма групової діяльності так само спрямована на розвиток уяви. Однак її ефективності нижче, ніж ефективність описаної вище діяльності. Перш за все тому що об'єктом активного розвитку тут виступає лише той, хто водить.

    Провівши коротку бесіду на тему «Що таке фотомоменти?», роз'яснивши зміст цього слова, вихователь вводить дитину в світ фотографії: люди на пам'ять про якісь події хочуть завжди щось залишити, часто це буває фотографія. Фотографії бувають різні: смішні і сумні, маленькі і великі, кольорові і чорно-білі, а бувають фотографії, де люди вставляють своє обличчя в маленьке віконечко, вирізане в картині із зображенням тварин, знаменитих людей і т. д.

    Потім діти вибирають одного, хто водить, який вставляє своє обличчя в таку ось картину, не знаючи, що на ній намальовано. Його завдання – відгадати кого він зображує, задаючи навідні запитання.

Театр «Рукавичка»

    Мета роботи – навчання виразному читання з урахуванням наслідування, багаторазового перечитування, розвитку пам'яті, мови, найпростіших рухів, вміння говорити перед аудиторією.

    Реквізит (ляльки-рукавички) – це опора для відтворює уяви, розуміння характеру персонажа, передумова до розкріпаченню почуттів, рухів, до свободи мови. Приваблює і значна простота у виготовленні самих ляльок, можна відшукати старі рукавички, рукавиці, а вже на їх основі з допомогою шматочків матерії, різнокольорового паперу, ґудзиків, голки з ниткою, ножиць і фантазії можна зробити і дитинку з бабцею, і мишку, і лисицю, і собачку і т. д.

Варіант № 22