2020-06-30
95
Текст – головний елемент документа. Через це підготовка текстової частини – одна з найважливіших операцій у документуванні й діловодстві. При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об'єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість, що досягаються викиданням слів, які не несуть смислового навантаження. Достовірним текст документа є тоді, коли викладені в ньому факти показують справжній стан речей. Точним текст документа є тоді, коли в ньому не допускається подвійне тлумачення слів та виразів. Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.
Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи. Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або виконання прохань, викладених у документі. Елементи тексту будь-якого документа складаються з логічних елементів вступу, доказу, закінчення. У вступі адресат готується до сприйняття теми (зазначається привід, що призвів до укладення документа, викладається історія питання і т. ін.). У доказі викладається суть питання (докази, пояснення, міркування, що супроводжуються цифровими розрахунками, посиланнями на законодавчі акти й інші матеріали). У закінченні формулюється мета, заради якої складено документ. Воно може бути активним чи пасивним. Активне закінчення точно зазначає, яку дію має виконати адресат.
Мета пасивного закінчення – проінформувати адресата про якийсь факт, обставину тощо. Типізація текстів – процес створення тексту-зразка, тексту-стереотипу, на основі якого може бути збудований текст аналогічного змісту, що відповідають подібним управлінськім ситуаціям. При цьому мають бути як найточніше збережені основні конструкції й формулювання тексту-зразка. Типові тексти, як правило, оформляють у вигляді спеціальних збірників. Трафаретизація текстів – процес поділу всієї інформації групи однорідних документів на постійну і змінну з наступним включенням постійної інформації до бланку документа. Отже, трафаретні тексти – це дослівне відтворення постійної інформації групи документів з пропусками для подальшого заповнення конкретного документа. Правила написання тексту документів.
При підготовці тексту документа рекомендовано дотримуватися таких правил.
1. Замінювати складні речення простими, що сприяє прискореному сприйняттю тексту документа.
2. Уживати стійкі (трафаретні) словосполуки, що виражають стандартні аспекти змісту (з метою надання допомоги, у зв'язку з погіршенням стану, згідно з рішенням комісії). Такі стійкі словосполучення й стандартні вирази полегшують сприйняття службового документа, а також увесь процес його складання, дозволяючи не витрачати час на пошуки формулювань.
3. Вживати прямий порядок слів у реченні (підмет передує присудкові; означення – перед означуваним словом; додатки – після керуючого слова; вставні слова – на початку речення) у тому випадку, коли логічний наголос падає на об'єкт дії. Вживати зворотній порядок слів (присудок, а потім підмет) тоді, коли логічний наголос падає на саму дію.
4. З метою скорочення тексту можна вживати дієприслівникові звороти, за допомогою яких можна сформулювати причини, що викликали прийняття того чи іншого управлінського рішення. Дієприслівниковим зворотом треба починати, а не завершувати фразу.
5. Замінювати займенники іменниками.
6. Не вживати емоційних виразів та суб'єктивного ставлення до викладеного явища. В управлінській документації не повинно бути оцінки фактів, що констатуються у тексті документа. Тон службового документа нейтральний.
7. Слід пам'ятати, що автором управлінського документа є юридична особа, і через це його текст викладається від третьої особи.
8. У розпорядчих документах слід вживати мовні конструкції наказового характеру – наказую (у наказі), пропоную (у вказівках). Правила побудови документів допоможуть виробити точний, стислий, ясний та послідовний стиль ділового мовлення.
9. Уживати інфінітивні конструкції: створити комісію, надати допомогу, забезпечити матеріально.
10. Щоб не виявляти гостроти стосунків з партнером, активну форму дієслів слід замінювати на пасивну.
11. Використовувати скорочення слів, складноскорочені слова й абревіатури, які пишуться у документах за загальними правилами: р-н, обл., р/р, a/c.
Написати характеристику на спеціаліста Вашого фаху (фаху, якого навчаєтесь).
ХАРАКТЕРИСТИКА
на спеціаліста практичної психології КЗ ЗОШ № 22 Кардаш Олени Геннадіївної
Кардаш Олена Геннадіївна 1994 року народження. В 2017 році закінчила Східноукраїнський національний університет ім. Даля.
Працює на посаді психолога з 2017 року.
За час роботи проявила себе як кваліфікований спеціаліст. Є справжнім професіоналом, вміло керує довіреним їй напрямком, користується заслуженою повагою серед співробітників.
О. Г. Кардаш постійно підвищує свій професійний рівень: відвідує тематичні заходи, тренінги і семінари, читає спеціалізовану літературу, відповідально і серйозно ставиться до виконання посадових обов'язків.
Керівництво виділяє постійне прагнення О. Г. Кардаш до професійного розвитку: в даний час вона отримує додаткову професійну освіту за спеціальністю «логопедія».
За сумлінне ставлення до роботи нагороджена грамотою «Кращий психолог 2019».
У спілкуванні з колегами доброзичлива і уважна. За час роботи впровадила конкретні пропозиції, які надали благотворний вплив на діяльність школи.
Характеристика видана для подання за місцем вимоги.
Директо КЗ ЗОШ № 22 Гонтар В.В.
Дата, печатка
Добрати текст російською мовою за Вашим фахом на 200 слів (повнозначних). Перекласти українською мовою. До контрольної роботи долучити російський варіант тексту (роздруківка або написаний від руки).
Объект и предмет современной психологии
Наука о душе возникла за несколько тысячелетий до начала н.э. Термин «психология», заменивший со временем древнее название «наука о душе», появился в научном обороте в XVI в., но окончательно это название закрепилось спустя примерно два столетия.
Первоначально термин «психология» относился только к явлениям, которые человек обнаруживал в своем сознании. Позднее, в XVIII-XIX вв., сфера психологических исследований расширилась за счет несознаваемых психических процессов (бессознательное) и деятельности (поведение) человека. В этой связи название «психология», если иметь в виду ту науку, к которой оно в настоящее время относится, отчасти утратило свое первое и довольно узкое значение. Современная психология вышла далеко за пределы не только сознания как такового, но и собственно психических явлений, включив в орбиту научных исследований изучение и объяснение поведения человека и животных.
Однако до сих пор, по сложившейся многовековой традиции, за этой наукой сохраняется ее прежнее название, что, вероятно, обусловлено не только тем, что современных психологов, прежде всего, интересует познание и понимание именно душевных, или психических, явлений, но и известной инертностью в переименовании давно возникших наук.
Как система явлений, психология по непосредственному опыту знакома каждому человеку. Она субъективно представлена ему в виде ощущений, образов, внимания, памяти, воображения, мышления, речи, способностей, воли, характера, потребностей, чувств и многого др. Эти явления, их природу и влияние на поведение человека и животных исследует психология.
Все вместе взятые психические явления иногда обобщенно называют словом «психика». К психическим явлениям, изучаемым психологией, кроме тех, которые встречаются у отдельных людей, относят также явления, возникающие в процессе взаимодействия людей в группах или массах.
Строго говоря, есть две основные, фундаментальные, взаимно дополняющие друг друга области психологических знаний. Это – общая психология и социальная психология. В общей психологии исследуются психические явления, характерные для отдельно взятых людей, а в социальной психологии – явления, свойственные группам или массам людей. С помощью одних психических явлений, таких, например, как ощущения, восприятие, внимание, память, воображение, мышление и речь, человек познает себя и окружающий мир. Эти явления представляют собой сложно организованные познавательные процессы или виды внутренней (психической) деятельности, связанные с восприятием и переработкой информации. Поэтому их часто называют психическими или когнитивными процессами.
Другие психические явления определяют поступки человека. Их называют психическими свойствами и относят к личности человека. В их число включают способности, темперамент, характер, волю, потребности, чувства.
Следующая группа психологических явлений – психические состояния. Они представляют собой изменчивые состояния человека, описываемые в психологических терминах. Это, например, настроение, эмоция, установка, тревога и др.
Таким образом, психические процессы, состояния и свойства личности человека вряд ли могут быть осмыслены и поняты до конца, если их не рассматривать в зависимости от условий жизни человека, от того, как организовано его взаимодействие с другими людьми и с окружающим миром (с обществом и природой). Поэтому в предмет исследования психологов кроме самих психических явлений также входят деятельность и общение людей.
Об'єкт і предмет сучасної психології
Наука про душу виникла за кілька тисячоліть до початку н.е. Термін «психологія», замінивший згодом давню назву «наука про душу», з'явився в науковому обігу в XVI ст., але остаточно ця назва закріпилася через приблизно два століття.
Спочатку термін «психологія» відносився лише до явищ, які людина знаходила у своїй свідомості. Пізніше, у XVIII-XIX ст., сфера психологічних досліджень розширилася за рахунок несвідомих психічних процесів (несвідоме) і діяльністі (поведінка) людини. У зв'язку з цим назву «психологія», якщо мати на увазі ту науку, до якої воно в даний час відноситься, частково втратило своє перше і досить вузьке значення. Сучасна психологія вийшла далеко за межі не тільки свідомості як такої, але і власне психічних явищ, включивши в орбіту наукових досліджень вивчення і пояснення поведінки людини і тварин.
Проте досі, за давньою багатовіковою традицією, за цією наукою зберігається її колишня назва, що, ймовірно, обумовлено не тільки тим, що сучасних психологів, насамперед, цікавить пізнання і розуміння саме душевних, або психічних, явищ, але і відомою інертністю в перейменуванні давно виниклих наук.
Як система явищ, психологія безпосереднього досвіду знайома кожній людині. Вона суб'єктивно представлена йому у вигляді відчуттів, образів, уваги, пам'яті, уяви, мислення, мовлення, здібностей, волі, характеру, потреб, почуттів і багато чого ін. Ці явища, їх природу і вплив на поведінку людини і тварин досліджує психологія.
Всі разом узяті психічні явища іноді узагальнено називають словом «психіка». До психічних явищ, що вивчаються психологією, крім тих, які трапляються в окремих людей, відносять також явища, що виникають у процесі взаємодії людей у групах або масах.
Строго кажучи, є дві основні, фундаментальні, взаємно доповнюючі одна одну області психологічних знань. Це – загальна психологія та соціальна психологія. У загальній психології досліджуються психічні явища, характерні для окремо взятих людей, а в соціальній психології – явища, властиві групам або масам людей. За допомогою одних психічних явищ, таких, наприклад, як відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, уява, мислення і мова, людина пізнає себе і навколишній світ. Ці явища являють собою складно організовані пізнавальні процеси або види внутрішньої (психічної) діяльності, пов'язані з сприйняттям та переробкою інформації. Тому їх часто називають психічними або когнітивними процесами.
Інші психічні явища визначають вчинки людини. Їх називають психічними властивостями й відносять до особистості людини. У їх число включають здібності, темперамент, характер, волю, потреби, почуття.
Наступна група психологічних явищ – психічні стани. Вони являють собою мінливі стани людини, що описуються в психологічних термінах. Це, наприклад, настрій, емоція, установка, тривога та ін
Таким чином, психічні процеси, стани та властивості особистості людини навряд чи можуть бути осмислені і зрозумілі до кінця, якщо їх не розглядати в залежності від умов життя людини, від того, як організовано її взаємодія з іншими людьми і з навколишнім світом (з суспільством і природою). Тому в предмет дослідження психологів крім самих психічних явищ також входять діяльність і спілкування людей.
