Соціальна реабілітація потерпілих від торгівлі людьми як напрям соціальної роботи

Центри реабілітації для осіб, які постраждали від торгівлі людьми - є спеціалізованими закладами, діяльність яких спрямована на надання комплексу соціально-реабілітаційних послуг та організацію подання медичної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, для виведення їх з кризового психологічного стану. [5]

Виконують такі функції:

- організовує надання постраждалим особам психологічних і юридичних послуг, інформує таких осіб про можливість отримання безоплатної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу»;

- організовує проведення первинного медичного огляду постраждалих осіб з метою визначення виду, обсягу та місця подання їм у разі потреби медичної допомоги;

- забезпечує проживання та харчування постраждалих осіб у разі їх перебування у центрі;

- розробляє індивідуальні і групові програми реабілітації та соціально-психологічної адаптації постраждалих осіб;

- проводить заходи щодо реінтеграції постраждалих ос

- інформує населення про програми, функції, принципи діяльності центру;

- проводить серед населення профілактичну роботу із запобігання торгівлі людьми.

Надання соціальних послух особам, які постраждали від торгівлі людьми, здійснюється на основі «Стандарту надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми», що передбачає собою комплекс соціальних норм і нормативів, на базі яких визначаються рівні основних соціальних гарантій з реабілітації осіб, які постраждали від торгівлі людьми це сукупність прийомів та способів діяльності, що використовуються відповідними органами з метою відновлення фізичного та психологічного стану і соціальних функцій осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

З метою виконання своїх функцій центр взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, закладами соціального захисту, охорони здоров'я, громадськими організаціями, благодійними фондами, іншими закладами, установами, організаціями.

Постраждалі особи можуть перебувати у центрі протягом часу, необхідного для їх реабілітації, але не більше трьох місяців. Відомості про особисте життя та інша інформація стосовно зазначених осіб, яка стала відома працівникам центру, не підлягає розголошенню.

Соціально – психологічна реабілітація потерпілих передбачає послідовну роботу по:

1) зміні відношення до себе і поведінки: сталося те, що сталося, з цим треба жити без комплексу провини, примиритися з минулим;

2) навчанню жити в нових умовах: можлива професійна підготовка, встановлення нових зв’язків з мікросередовищем, адаптація до умов розриву з родиною;

3) підготовці до розумного ризику, відповідальному прийняттю рішення (тобто вмінню враховувати ситуацію, умови, а не керуватися лише своїми емоціями та почуттями);

4) підготовці до самостійного життя: як жити у майбутньому, розраховувати на свої сили, бути впевненими в собі.

Назвіть моделі профілактики вживання психоактивних речовин? Охарактеризуйте їх.

У складанні соціально-психологічних реабілітаційних програм використовують різнопланові теоретичні підходи й мо-делі – психодинамічні(психоаналіз), когнітивно-біхевіористські(сімейна терапія), гуманістично-екзистенційні(я-концерція, групи взаємодопомоги) тощо, кожна з яких пропонує власні техніки втручання.

Важливою є концепція психосоціальної підтримки (ведення випадку) та створення терапевтичного середовища, застосування елементів сімейної терапії.

Отже, робота з людьми, які мають залежність від психо-активних речовин, має враховувати численні соціальні, пси-хологічні та біологічні чинники, пошук методів і форм, прийнятних для конкретного клієнта, з огляду на той етап зміни поведінки, на якому він перебуває.

У соціальній роботі з наркозалежними виділяють три різновиди програм: профілактичні, лікувальні та реабілітаційні. Зрозуміло, що ролі та завдання соціальних працівників, які працюють з людьми із залежністю від психоактивних речовин, визначаються типом програми, в якій вони беруть участь.

Наразі профілактичні програми передбачають первинну профілактику, спрямовану на запобігання вживанню наркотиків.

Як ви розумієте зміст поняття «терапевтична спільнота» для осіб, які вживають психоактивні речовини?

Важливою умовою повноцінного функціонування тера-певтичної спільноти є сформоване середовище, тобто сукупність об'єктивних чинників – організаційних (де саме, в якому закладі надається допомога) та функціональних (медичних, трудових, освітніх, виховних, психолого-психотерапевтичних, сімейних тощо), об'єднаних програмою реабілітації, яка впливає на відновлення та формування соціально прийнятних особистісних та поведінкових якостей людини, що сприяють її реабілітації та ресоціалізації. Якщо людина залишається на етапі незацікавленості у зміні свого ризикованого способу життя, то їй пропонується програма зменшення шкоди.

Компонентами програм зменшення шкоди є:

- інформаційно-освітня робота: розробка інформаційних матеріалів разом зі споживачами наркотиків; навчання через волонтерів з числа колишніх чи «одужуючих» наркоманів; робота в громадах груп ризику;

- доступ до добровільних та конфіденційних послуг охорони здоров'я;

- добровільне й конфіденційне консультування та тес-тування на ВІЛ;

- доступ до дезінфікуючих засобів;

- доступ до чистих шприців;

- доступ до метадонової чи іншої замісної терапії;

- доступ до презервативів.