Показники артеріального тиску у дітей

Вік	Артеріальний тиск (мм. рт. ст.)
	Систолічний		Діастолічний
	min	max	min	max
До 2 тижнів	60	96	40	50
2 – 4 тижні	80	112	40	74
2 – 12 місяців	90	112	50	74
2 – 3 роки	100	112	60	74
3 – 5 років	100	116	60	76
6 – 9 років	100	122	60	78
10 – 12 років	110	126	70	82
13 – 15 років	110	136	70	86

Клінічні ознаки артеріальної гіпертензії:

1. головний біль з посиленням на кінець доби;

2. запаморочення, пов´язані зі зміною положення тіла;

3. біль у ділянці серця короткочасного характеру;

4. дратівливість;

5. порушення зору;

6. серцебиття;

7. тахікардія або брадикардія;

8. швидка втомлюваність.

Параклінічні ознаки артеріальної гіпертензії:

9. дані вимірювання артеріального тиску (підвищення згідно вікової норми при повторних вимірах (до 3 разів) в одних і тих же умовах;

10. лабораторні дослідження (загальний аналіз сечі, проба по Зимницькому, по Нечипоренко) – патологічні ознаки можуть бути відсутні, або зумовлені основним станом;

11. зміни на ЕКГ (порушення ритму, ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, порушення реполяризації, при зниженні сегмента ST і згладженості зубця Т рекомендується проводити лікарську пробу з обзиданом - 0,5 мг/кг);

12. зміни на ЕхоКГ (внутрішньосерцева анатомія та гемодинаміка);

13. рентгенолоічне обстеження (узурація ребер при коарктації аорти);

14. обстеження очного дна (звуження та скрученість дрібних артерій, розширення вен очного дна);

15. реоенцефалографія (порушення тонусу церебральних судин, утруднений венозний відтік);

16. ультразвукове дослідження нирок (за необхідністю – екскреторна урографія);

17. біохімічне обстеження (визначення ліпідного спектру крові: загальний холестерин, тригліцериди, ліпопротеіди високої щільності; сахарної кривої; рівня катехоламінів: адреналін, норадреналін; ванілілміндальної кислоти для діагностики феохромоцитоми; рівня реніну, ангіотензіну, альдостерону; креатиніну крові);

18. добове моніторування артеріального тиску (диференційна діагностика різних форм артеріальної гіпертензії);

19. проба з дозованим фізичним навантаженням: велоергометрія (толерантність до фізичного навантаження, дезадаптивні гемодинамічні порушення);

20. діагностика психологічних особливостей (підвищена тривожність, схильність до агресивних реакцій);

21. консультація невролога, офтальмолога, ендокринолога.

Таблиця 39

Відрізні точки процентильного розподілу АТ (в мм рт.ст)

Вік (роки)	Стать	САТ				ДАТ
		5%	10%	90%	95%	5%	10%	90%	95%
10	Ч Ж	82 82	84 84	110 112	116 120	40 42	44 44	64 66	68 68
11	Ч Ж	80 80	82 82	112 116	118 118	42 40	46 42	64 64	68 70
12	Ч Ж	84 82	88 88	118 122	124 126	42 42	48 48	70 68	78 70
13	Ч Ж	88 88	90 90	128 124	130 130	42 48	50 50	75 70	80 76
14	Ч Ж	90 90	96 95	130 128	135 138	50 50	50 52	75 72	78 80
15	Ч Ж	94 95	98 98	135 122	140 130	50 50	52 50	75 75	80 80
16	Ч Ж	98 90	100 95	138 126	140 135	54 50	58 54	80 75	82 80
17	Ч Ж	92 90	98 98	138 125	140 135	55 50	58 52	78 78	80 80

За «нормальний» артеріальний тиск приймають значення систолічного та/або діастолічного артеріального тиску, які не виходять за межі 10 та 90 центилів; за «високий нормальний» артеріальний тиск – показники САТ та/або ДАТ між 90 та 95 центилем; за «артеріальну гіпертензію» приймають показники САТ та/або ДАТ вище 95 центиля при трьохкратному їх визначенні за період 2 місяці.

Залежно від ураження органів-мішеней за рішенням VІ Конгресу кардіологів (2000 р.) використовують класифікацію АГ на основі класифікації Комітету експертів ВООЗ і МТАГ (1993, 1996) з виключенням «АГ ІІІ стадія» у дітей підліткового віку, яка в них не зустрічається.

Таблиця 40

КЛАСИФІКАЦІЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

І стадія	Підвищення АТ без об¢єктивних ознак ураження органів-мішенів
ІІ стадія	Є, як мінімум, одна із ознак ураження органів-мішенів: - серця: гіпертрофія лівого шлуночка (дані Rg, ЕКГ, ЕХОКГ); - ангіопатія сітківки: звуження судин сітківки; - нирок: мікроальбумінурія, протеїнурія або незначне підвищення рівня креатинину плазми крові (1,2 – 2,0 мг/дл, 106–176 мкмоль/л); - атеросклеротичні зміни (бляшки) за даними УЗД або ангіографії в крупних судинах – тільки у дорослих.
ІІІ стадія	Підвищення АТ з об¢єктивними ознаками ураження органів-мішенів та клінічними проявами ураження: а) серця: стенокардія, інфаркт міокарда, серцева недостатність; б) головного мозку: інсульт, транзиторні ішемічні атаки, гіпертензивна енцефалопатія; в) сітківки: геморагії та ексудати з набряком диска зорового нерва або без нього; г) нирки: креатинін плазми крові – 2 мг/дл (177 мкмоль/л), ниркова недостатність; д) судини: розшаровуюча аневризма аорти.

 

Лікування АГ передбачає не тільки зниження рівню АТ, але й попередження формування змін з боку органів-мішенів, їх корекцію, а також усунення або зменшення впливу несприятливих факторів ризику.

ЛІКУВАННЯ АГ.

Мета лікування передбачає як зниження рівню АТ, так і попередження формування змін збоку органів-мішеней, їх корекцію та усунення або зменшення впливу несприятливих факторів ризику.

Таблиця 41

ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ

Немедикаментозне лікування		Медикаментозне лікування
Загальні методи	Фізіотерапевтичні методи та фітотерапія	Бета-адреноблокатори	Інгібітори АПФ	Антагоністи кальцію
- Режим. -Ранкова гімнастика. -Усунення стресів. -Зниження надмірної маси тіла. -Дієта з обмеженням вживання жирів та солі (до 4 - 6 г на добу). -Лікувальна фізкультура, прогулянки по 2-3 год. на день.	-Гальванізація комірцевої зони CIV-DII. Електрофорез з 5% розчином бромистого натрію, 4%- сульфату магнію, 2%- еуфіліну, 1%- папаверину. -Бальнеотерапія. -Рефлексотерапія. -Психотерапія. Фітотерапія: -Седативні трави (шавлія, глід, валеріана). -Сечогінні трави (листя брусниці, бруньки берези).	-Атенолол (1-2мг/кг). -Метопролол (1-4мг/кг). -Надолол (0,7мг/кг). -Окспренолол (1-3мг/кг). -Пропранолол (1-8мг/кг). -Талінолол (2-3мг/кг). -Бізопролол (0,1мг/кг). -Бетаксолол (20 мг/добу)	-Еналаприл (0,15-0,6мг/кг). -Каптоприл (0,5-3мг/кг). -Лізиноприл (2,5-20мг/кг). -Раміприл (0,01мг/кг).	-Ніфедипін (0,25-3,0мг/кг). -Амлодипін (1,25-5,0мг/кг). -Нітрендипін (0,5-1,0мг/кг). -Верапаміл (2-10мг/кг). -Ділтіазем (2-3мг/кг).
		Діуретики
		Гіпотіазід (25-50мг 1 раз на добу). Фуросемід (0,5 – 1 мг/кг одноразово лише при гіпертонічних кризах.

Для купіювання гіпертонічних кризів рекомендовано:

1. забезпечення спокою;
2. призначеня бета-адреноблокаторів–анаприліну (20-40 мг під язик), при відсутності ефекту–лабеталол (50-100 мг в/в крапельно);
3. седативна терапія–препарати валерани або/та седуксен (5мг або 1-2мл в/м).
4. сечогінні препарати – фуросемід (1 – 2 мл в/м).