Напрям « чарівний світ природи»

Древні мудреці вчили нас, своїх нащадків, що світ пізнаваний. Але для того, щоб пізнати його краще, потрібно затратити багато часу і праці. І звичайно, коли йдеться про світ навколишній, бути спостережливим. А для цього, в першу чергу, потрібно серцем і розумом пройнятися надзвичайністю і красою своєї маленької Батьківщини. Для нас такою є Волинь, наш голубоокий край, який чарує своєю красою не тільки мешканців, а й гостей.

Крокуючи стежками цієї надзвичайно гарної землі, ми розглянемо долини кожної річки, її береги, притоки, розміри та характеристики водного потоку, не облишимо деякі питання господарської діяльності.

Всебічне використання малих річок, їх приток та охорона водних артерій тісно пов’язані між собою, а також з економікою регіону, його сільськогосподарським освоєнням та урбанізацією, із завданням охорони здоров’я, кліматичними, іншими природними особливостями місцевості, її демографічними проблемами.

Річкові долини на Поліссі широкі, неглибока, без крутих схилів, а тому мало виразні. Вони характеризуються малою звивистістю, порослими, здебільшого розмитими берегами. Більшість річок Волині через невеликі глибини не суднохідні. Значна кількість їх заплав використовуються для випасання великої рогатої худоби, в основному меліоровані.

Волинь багата на річки, які належать до басейнів Прип’яті та Західного Бугу. Так, до басейну річки Прип’яті належать 59 річок довжиною від 10 до 50 км кожна, чотири – від 50-100км і чотири – понад 100км. Найбільшими річками басейну Прип’яті є Турія, Стохід і Стир. До басейну Західного Бугу в межах області належать 11 річок довжиною від 10 до 50 км і одна понад 50км. Маленькою проте невід’ємною частиною Західного Бугу є річка Гапа (Рудавка). Вона розташована в західній частині області і є лівою притокою річки Піщатки – правої притоки Західного Бугу басейну Вісли. Довжина її 13,7 км площа водозабору 40 км.кв., падіння – 0,94м/км. Швидкість течії річки Гапи невелика 0.1 – 0,2м/с, внаслідок того, що похил річки незначний. Глибина річки від 0,2 до 0,8м. Режим живлення змішаний, найвищий рівень води в річці навесні. Літній та зимові паводки дещо порушують низьку межень.

Гапа протікає в межах Любомльського району, бере початок в заболоченій місцевості поблизу с.Машів, тече повз с.Вишнів, Коцюри, Римачі. Впадає в р.Піщатка поблизу с. Римачі.

Слід зауважити, більшість річок Волині бере початок за її межами. В основному річки протікають з півдня на північ з повільною течією, зумовленою незначним похилом поверхні є півдня на північ, який досягає 0.30 – 0,40 м/км. Річки мають швидкість течії до 0,2м/с. Середня густина річкової мережі басейну р.Прип’ять досягає 0,25 – 0,45 км/кв.км, а Західного Бугу – 0,22 – 0,35 км/кв.км.

Як правило річки мають дощове та снігове живлення (до 60%), підземне ж живлення становить близько 30% річного стоку.

Річка, як людина проходить 3стадії життя: юності, зрілості та старості. В зв’язку з тим, що людське життя коротке, то багато чого в природі здається нам вічним, але це не так.

Навіть гори з часом зникають, а на місці пустель з’являються моря, океани, гірські хребти. Все це відбувається за десятки мільйонів років.

Народження та існування річок залежить від клімату, рельєфу місцевості, геології, характеру внутрішньої тектонічної активності планети, “поведінки” сусідніх річок, коливання рівня підземних вод та морів чи океанів. Річки руйнують дно та береги, при цьому переносять продукти руйнування, тим самим вони самі беруть участь у рельєфоутворенні. Кількість твердого матеріалу, який річковий потік води переміщує з материків в океани, моря, озера, складає понад 10 млрд т/рік. Крім цього, річками переноситься значна кількість розчинних речовин. Врізуючись у поверхню суші, річки рельєфу, обумовлюють збільшення нахилів схилів, відтак сприяють активізації площинної та ярової ерозії.

Крім цього на Волині є багато озер, боліт, штучних водойм. Область має густу гідрографічну мереже. На 1км.кв. території Українського Полісся припадає 0,3км загальної довжини річок, в тому числі Волинського Полісся – 0,32 км.. Швидкість течії річок становить 0.1 -0,3 м/с, загальний річковий стік – 3816 млн м3.Незважаючи на це, водні ресурси Волині, порівняно з ресурсами інших регіонів країни та з середніми показниками України є дещо бідними.

Значення водних артерій важко переоцінити, річки забезпечують воду господарську діяльність та повсякденний попит людини, відіграють важливу роль у функціонуванні суспільства. При цьому вони все більше переходять з чистої природної категорії в категорію природно- технічну.

Життя річок, їх еволюція тісно пов’язані з життям суспільства, з соціальними перетвореннями, тому сучасні річкові та водогосподарські системи значною мірою стають ще й категорією соціально – економічною.

І ще, всі річки – великі та малі, спокійні та бурхливі – в тій чи іншій мірі впливають і на формування характеру людини. В кожного, починаючи з дитинства, в процесі дорослішання, на роботі та на відпочинку, в роздумах про особисте та загальноприйнятне, своя річка, своє озеро, свій ставок, свій берег, як і своя доля. Все це бере участь в естетичному та патріотичному вихованні людини, в створенні нею культурних цінностей, у тому числі в галузях літератури, музики, мистецтва, фольклору і т.д.

ІЗ СПОГАДІВ СТАРОЖИЛА
Ющук Марія Львівна, 1916 року народження, уродженка с. Машів

Любомльського району згадує:

“На захід від села місце звалось Гать, там були самиї котилі, скрізь болота, ото качка піде з качатами, то й нема, а прийдуть, то вже в крильох.

Бабуня моя ще, Тетяна, розказувала, що за єї пам՚ті в Гаті була криниця, типер там мусток на дорозі до Любувня, то та криниця раз випурхнула, як стала булькотіти вода, то враз затопила все і стало озиро. Залило городи на Вирбутиси, а води ни мона спинити. То пан Питлюс сказав взєти шнурка, довгого дручка, з доми взєв кудільку вовни і сказав нею заткнути дирку. То люди й собі нисли клоччє й вовну і запихали місця, звідки ключами била вода.

Як прийшли осадники, то один, якому попала дзялка (ділянка), з тракторцем став все зарівнювати. Люди збігались дивитись на машину і шо він робить. Бо ж води в котилєх було по пояс, він порівняв те все, і води вже не було.

З Гаті витікала вода до Радихова і Коцюрів – аж до озира в Римачах. Звали ту річечку Гапкою. Типер вона ледь жива і присихає, але, якби почистили місце, де була криниця, то вода знову б прийшла б. Бо й типер, хай вижар який вліті, трава тут завши зилена, николи ни засихає, значить, вода в зимлі є вилика.

А за колгоспним садом колись було озеро Озєрок. Ми малими ходили туди купатись, як пасли гусий. До Озєрка звозили мочити льон, і коноплі – всім води хватало. Кони в՚їздили просто в воду – так було твердо, глинясто.

А риби було скіко, лапали, аж поки милірації ни стали робити. Було ногами воду збовтаєш і зачерпуй кошиком карасів і в՚юнів. Тепер там долина, росте тилько кінський щавий і лепухи.

Все, все міняється: і люди, і світ….”