Форма ранжирування ризиків

 

Назва ризику	Імовірність настання	Оцінка наслідків	Кількісний ранг ризику А Б =А*Б

 

Ранжирування ризиків відбувається за кроками:

у довільному порядку в таблицю вписують всі ризики;

виходячи з якісних уявлень, для кожного ризику вказують його ймовірність настання і оцінка наслідків (процентні значення можна давати із кроком 10%);

в останній стовпчик таблиці вноситься добуток імовірності настання на оцінки наслідків;

виконують сортування таблиці за величиною кількісного рангу, так щоб на верхньому рядку опинився ризик з найбільшим кількісним рангом;

всі ризики розподіляють за трьома групами: верхнім записам привласнюється ранг значний, нижній групі - незначний, а середня група записів одержує ранг помірний (установлення границі між групами на розсуд проектної команди).

У якості заходів з боротьби із ризиками можуть бути використані:

прийняття ризику, зокрема для незначних ризиків (прийняття означає, що для даного ризику не застосовуються особливі захисні міри);

превентивні дії, наприклад, втрата координації між учасниками може бути відвернена ранньою участю представників контрагентів у роботі проектної команди, участю в нарадах;

залучення підрозділів компанії;

підготовка альтернативних варіантів;

створення календарних і фінансових резервів;

страхування, одержання гарантій, переклад відповідальності на контрагентів (з неминучим збільшенням витрат);

варто враховувати й варіант закриття проекту.

Зазначені вище ризики є передбаченими - вони названі, їм дані характеристики. Крім них, завжди існують непередбачені ризики. Ці ризики навіть не можуть бути названі на етапі розробки плану проекту. Методом боротьби з непередбаченими ризиками є створення календарних і фінансових резервів. Оцінка непередбачених ризиків і необхідних резервів виробляється проектною командою виходячи з її загальної оцінки проекту.

У третьому розділі також розробляється концепція маркетингу проекту, що полягає в приведенні можливостей суб'єкта інвестиційної діяльності у відповідність із ситуацією на ринку. Відповідно до цього докладно характеризуються такі положення, як стратегія проникнення на ринок, стратегія розвитку проекту, канали розподілу продукції, комунікації, реклама.

Кожен параграф і розділ роботи необхідно завершувати лаконічними висновками, що логічно узагальнюють викладене.

Висновки та пропозиції (обсягом 2-3 сторінки) містять стислі висновки з роботи.

При цьому треба пам’ятати, що дослівне запозичення чужого тексту, яке не супроводжується посиланням на джерело, називається плагіатом і суворо карається в науковому середовищі. Робота, автор якої допустився плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії підготовки без права її повторного захисту.

Список посилань наводиться наприкінці роботи і містить в абетковому порядку або за згадкою у тексті перелік літературних джерел, які були використані у курсовій роботі. Якщо список посилань розташовано за алфавітом, то послідовність наведених матеріалів наступна: законодавчі акти; нормативні відомчі документи; монографії, підручники, навчальні посібники; журнали і газети; іноземні (іншомовні) джерела (книги, рукописи тощо); сайти Інтернет.

Додатки не входять до нумерації сторінок, містять нумерацію літерами посередині; на кожен додаток має бути посилання в тексті.

Курсова робота подається у встановлений термін (не пізніше як за три дні до терміну, зазначеного у плані навчання) керівнику від вищого навчального закладу для перевірки, рецензування і допуску до захисту.

Розділи і окремі питання курсової роботи повинні бути чітко визначені, викладені в логічній послідовності і конкретизовані. Таблиці, ілюстративний матеріал, додатки повинні бути змістовні і оформлені відповідно до стандартів виконання письмових робіт у вищій школі.
ІІI  Правила оформлення курсової роботи

 

Курсову роботу оформлюють на аркушах формату А4 білого кольору, обсягом не менше 35 і не більше 50 машинописних аркушів (за допомогою комп’ютерної техніки). Робота виконується із розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення шрифтом Times New Roman, розміром шрифту 14 кегль, через полуторний інтервал.

Текст курсової роботи слід формувати, дотримуючись таких полів сторінки: верхнє та нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 10 мм.

Усі лінії, літери, цифри й знаки повинні бути одного кольору.

Писати треба чітко й без скорочень слів (крім загальноприйнятих: грн, км, млн., чол., тис., т. тощо).

Нумерація сторінок у курсовій роботі повинна бути наскрізною, включаючи титульний аркуш, якому привласнюється номер 1, але номер сторінки не вказують. Сторінки нумерують арабськими цифрами в правому верхньому куті аркуша.

Розділи та підрозділи повинні мати заголовки. Пункти та підпункти – не обов’язково. Назви розділів та пунктів слід чітко формулювати.

Заголовки структурних елементів комплексного завдання та заголовки розділів розміщують посередині рядка і пишуть великими літерами без крапки вкінці, не підкреслюючи.

Назву розділу записують у вигляді заголовка по центру аркуша паперу, назва параграфа – з лівого боку аркуша.

Заголовки підрозділів, пунктів та підпунктів починають з абзацного відступу й пишуть малими літерами, крім першої великої.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом повинна бути не менша ніж два рядки. Відстань між рядками заголовка, а також між двома заголовками приймають такою ж, як у тексті.

Не слід розміщувати назву розділу, підрозділу, пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї можна вмістити тільки один рядок.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті курсової роботи. Як ілюстративний матеріал наведені таблиці неодмінно повинні бути проаналізовані в роботі та пов’язані з текстом.

Усі таблиці повинні мати номер, назву, із зазначенням періоду, за який аналізуються дані, та посиланням на джерело цифрового матеріалу.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наведені у додатках. Номер таблиці має складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, наприклад «Таблиця 2.1» (перша таблиця другого розділу).

Таблиця може бути будь-якою за розміром, але її слід обмежувати лініями. Головку таблиці від її решти слід відділяти лінією. Внутрішні горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, дозволяється не проводити.

. Нумерація таблиць здійснюється таким чином: праворуч над заголовком пишуть слово «Таблиця» та її порядковий номер. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці в даному розділі, відокремлених крапкою. У разі наведення показників з однаковою одиницею вимірювання їх виносять у заголовок таблиці; коли ж вони різні, їх розміщують у спеціальній графі та відповідних рядках таблиці. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю переносять на наступну сторінку і пишуть: «Продовження табл. 2.1»., якщо вона завершується – то «Завершення табл.2.1».

Заголовки граф таблиці починають з великої літери. Підзаголовки починають з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять.

Позначення одиниці фізичної величини, що є загальною для всіх даних у таблиці, варто вказувати після її найменування. Цифри в графах таблиць слід розташовувати за класами чисел по всій графі точно одна понад одною. Числові величини в одній графі повинні мати однакову кількість десяткових знаків.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Ілюстрації також повинні мати номер і назву, які друкують під ілюстрацією. За необхідністю під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається скороченим словом «Рис.», яке разом з номером і назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, рис. 3.

Ілюстрації розміщують після першого посилання на них і підписують. Після рисунка повинен йти аналіз наведеного матеріалу.

Формули та рівняння розташовують після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння слід залишати не менше одного вільного рядка. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною.

Формули та рівняння у тексті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах свого розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула, яка належить першому розділу.

 

Приклад:

Q_{П2 =} (Т_Р^Ф – Т^Ф )×П^Н,                                                  (2.1)

 

де Т_Р^{Ф –} фактична технологічна трудомісткість випущеної продукції, люд.-вих.;

Т^Ф – фактичні витрати праці на випуск того ж обсягу продукції, люд.-вих.;

П^Н – нормативна годинна чи змінна продуктивність основного робітника з випуску продукції, грн.

 

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у рядок, що слідує нижче формули.

Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене у бік номера.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, якщо вони не пояснені раніш у тексті, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Після написання формули ставиться кома і з нового рядка один під одним (у стовпчик) даються пояснення до кожного символу та числового коефіцієнта. Перший рядок пояснення повинен починатися від лівої межі тексту словом «де» без двокрапки. Після цього приводиться розрахунок з числовими значеннями.

Формули слід виконувати друкарськими, машинними засобами або від руки креслярським шрифтом з висотою не менше 2,5 мм.

Застосування машинних та рукописних символів в одній формулі не дозволяється.

Посилання у тексті роботи на джерело слід зазначати у квадратних дужках, де вказаний його порядковий номером у переліку літератури, наприклад [4, с. 27].

Бібліографічний апарат в курсовій роботі – це візитна картка літературних джерел, що були використані автором. Крім того, він певною мірою відображає наукову етику та культуру наукової роботи.

При побудові переліку літератури застосовується суцільна нумерація джерел. Дані про використані літературні джерела мають наводитись відповідно до правил бібліографічного опису, викладених у ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання. Замінює ГОСТ 7. 1984.[введ.01-07-2007]. - К.: Держспоживстандарт України, 2007. - 47с. Назва джерела має наводитись мовою оригіналу, якою студент користувався при виконанні роботи; при групуванні джерел за алфавітом спочатку наводяться всі джерела, викладені слов’янськими мовами, далі джерела, де використано латинський алфавіт.

Приклад оформлення літератури наведено у додатку Л.

Додатки оформлюються як продовження основного тексту і розміщуються в тому ж порядку, у якому вони згадуються в тексті. Кожен додаток має починатися з нової сторінки і мати заголовок. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої заглавної друкують слово «Додаток». Додатки позначаються послідовно прописними буквами алфавіту за винятком літер Г, Є, З,І,Ї, Й,О,Ч,Ь (наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» і т.д.).