О С Н О В И Е К О Л О Г І Ї
ЗАВДАННЯ
для дистанційного навчання
студентів усіх спеціальностей
Викладач Стельмах Г.С
Київ 2014
Доброго дня! Я викладач з екології – Стельмах Анна Сергіївна. За розкладом у нас з Вами 2 пари один раз у 2 тижні. Тому скидаю Вам завдання у вигляді двох перших лекцій і невеличкі завдання після них, які повинні бути виконані на 28.01.2015!
Завдання повинні виконуватись від руки у Ваших зошитах. Виконані завдання присилайте мені у вигляді фотографій або відсканування (у гарній якості) на мою сторінку ВКонтакті: Анна Стельмах.
Перша фотографія – це місце підпису вашого зошита з обов’язковою вказівкою прізвища, імені та групи.
За всіма питаннями чи консультаціями, можете звертатися в коледж. У Коледжі мене можна знайти щочетверга з 10:00 до 15:00 год. у викладацькій на 4поверсі (417 аудиторія) або в 111 ауд.
Конспект лекцій
Конспект заняття 1
«Предмет, метод і завдання екології»
Предмет, метод і завдання екології
Термін «екологія» запропонував німецький учений Е. Геккель 1866 року. Він походить від грецьких слів ойкос, що означає дім, помешкання, місце перебування, та логос — наука.
|
|
Екологія – це наука про існування живих організмів, їхній взаємозв’язок та взаємозалежність один від одного, та їх взаємодію з довкіллям.
Предметом екології є різноманітні зв’язки між організмами, їх угрупуваннями та середовищем існування.
Одним з найважливіших завдань екології є:
ü дослідження особливостей організації життя;
ü розробка методів визначення екологічного стану природних та штучних угрупувань;
ü спостереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозування їх наслідків;
ü створення раціональної експлуатації біологічних і мінеральних ресурсів.
Для отримання нових фактів та формування теорій сучасна екологія використовує різноманітні наукові методи. Їх можна розділити на дві великі групи — емпіричні та теоретичні. У випадку застосування емпіричних методів екологи працюють із природними об'єктами, визначаючи їх властивості.
Емпіричні методи:
спостереження експеримент
штучно формує умови, де відбувається експеримент) |
не втручаючись у нього)
У разі теоретичних методів дослідники досліджують фізичні чи математичні моделі природних об'єктів.
|
|
Теоретичні методи:
моделювання математична обробка даних
(відбувається після закінчення спостереження)
Біосфера та її місце в людській цивілізації
У межах земної кулі вчений Е. Зюсс у 1875 році виділив кілька структурних частин – оболонок, одна з яких отримала назву біосфера.
У біосфері підтримується необхідне для життєдіяльності організмів середовище.
Біосфера – це об’єднання усіх живих організмів, що знаходяться у взаємозв’язку з фізичним середовищем Землі. Тобто становлять сукупність екосистем нашої планети.
Людина своєю спрямованою свідомою працею перетворює земну оболонку, а отже і біосферу і переводить її в новий геологічний стан – ноосферу.
Ноосфера – це біосфера на сучасному етапі розвитку (сфера життя людини).
Даний термін запропонував французький філософ Е.Леруа у 1927 році, також значний внесок зробив вітчизняний вчений В.І. Вернадський.
На Землі з’явилась нова структура – антропосфера, або як її ще називають соціосфера. Соціосфера – це зона життя людського суспільства.
Поняття екосистеми.
Екосистеми є основними структурними одиницями, які складають біосферу.
Екосистема (біогеоценоз) – цеоб’єднання абіотичного середовища (неживого) та живих організмів, які проживають у ньому.
Виділяють також штучні (ті, що створені людиною) екосистеми – наприклад штучними екосистеми є – сільськогосподарські угіддя, садки, очисні споруди тощо.
Кожна екосистема складається з біоценозу та біотопу.
Біотоп — це ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування (ґрунтом, мікрокліматом тощо).
Біоценоз — це історично сформована сукупність рослин, тварин та мікроорганізмів, що населяє біотоп. Відповідно до цього кожний біоценоз складається з фітоценозу (угруповання рослин), зооценозу (угруповання тварин) та мікробіоценозу (угруповання мікроорганізмів).
3.1. Трофічні ланцюги:
Живлячись за рахунок інших істот, організми дістають енергію. Внаслідок цього у природі виникають ланцюги живлення. Ряди взаємопов'язаних видів, в яких кожний попередній є об'єктом живлення наступного, називають ланцюгами живлення.