Чинники і фактори розвитку туризму

Фактори і чинники, що впливають на розвиток туризму, різноманітні й багатогранні. Наявність сприятливих факторів приводить до лідерства окремих регіонів і країн у світовому туризмі, і,навйпаки, небажані фактори знижують туристичний потік. Основні фактори, що впливають на розвиток туризму, можна розподілити на дві групи: статичні і динамічні.Статичні мають незмінне в часі значення. До цієї групи належать природно-кліматичні, географічні, культурно-історичні фактори.
До динамічних факторів відносяться: - демографічні; - соціальні; - економічні; - культурні; - науково-технічний прогрес; - міжнародні фактори. Демографічні фактори. У XX ст. Чисельність населення планети збільшилася в 5 разів; як наслідок - збільшення частки іноземних мандрівників. До демографічних факторів, крім загального зростання народонаселення, варто віднести й урбанізацію(збільшення міського населення). Звідси висновок: оскільки міське населення активніше подорожує, то цей процес веде до зростання темпів розвитку міжнародного туризму.
Соціальні фактори. До них відноситься зростання добробуту населення розвинутих країн, що активно беруть участь в туристичному обміні, збільшення тривалості оплачуваних відпусток і скорочення тривалості робочого тижня.
Економічні фактори. Вони полягають у зміні структури споживання товарів і послуг у бік збільшення в споживчому кошику населення частки різних послуг, у тому числі й туристичних.
Культурні фактори. Це насамперед зростання культурного рівня населення багатьох країн і в зв'язку з цим прагнення людей до ознайомлення із закордонними культурними цінностями.
Науково-технічний прогрес. Він зумовлює швидкий розвиток матеріально-технічної бази міжнародного туризму. Міжнародні фактори. Це пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між окремими державами до співробітництва і взаєморозуміння, процеси глобалізації, рішення спірних міжнародних питань шляхом переговорного процесу.
Найважливіші фактори, що зумовлюють розвиток туризму за кордоном:
- підтримка з боку державних органів;
- зростання суспільного багатства і доходів населення;
- скорочення робочого часу;
- розвиток транспорту і засобів комунікації;
- урбанізація;
- пріоритети в системі духовних цінностей суспільства.  

Сезонність в туризмі

Сезонний туризм — це відвідування туристської місцевості у певний час року. Сезонний туризм поділяють на два підвиди — односезонний і двосезонний.Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку.Двосезонний туризм характеризується турис­тичними потоками і влітку, і взимку. Прийнято розрізняти чотири сезони туристичної активності: 1. Сезон пік — період, найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей, що характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації.2. Сезон високий — період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги.3. Сезон низький — сезон зниження ділової активності на туристичному ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги.4. Сезон “мертвий” — період, максимально несприятливий для організації рекреаційної діяльності (наприклад, дискомфортні погодні умови).                                                                           Головним чином сезонність у туризмі визначається місцевими природно-кліматичними умовами та ресурсами загалом, порою року (шкільні та студентські канікули, масові відпустки) та іншими факторами. Сезонні коливання і кліматичні умови країни також впливають на туристський попит.

Вїзний, внутрішній та виїзний туризм України

З позиції туризму для окремої країни розрізняють такі типи:                                                                                            1) внутрішній туризм (жителі країни, які подорожують своєю країною); 2) в'їзний туризм (подорожі країною осіб, що не є її жителями); 3) виїзний туризм (подорожі жителів країни в іншу країну).                   Ці основні типи туризму можуть по-різному поєднуватися, утворюючи такі типи: 1) туризм у межах країни, що включає внутрішній туризм і в'їзний туризм; 2) національний туризм, що охоплює внутрішній туризм і виїзний туризм; 3) міжнародний туризм, що складається з в'їзного туризму і виїзного туризму. Міжнародний туризм — поїздки з туристськими цілями за межі країни постійного місця проживання.  Існують ще дві форми міжнародного туризму, про які ми вже згадували: в'їзний туризм, який охоплює подорожі країною осіб, що не є її жителями; виїзний туризм, який охоплює подорожі жителів країни в іншу країну.В'їзний і виїзний туризм відрізняються напрямками туристських потоків. При цьому один і той самий турист може бути класифікований як такий, що в'їжджає, і як такий, що виїжджає. Це залежить від того, відносно якої країни розглядається його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, тобто країну, яку він залишає з метою подорожі, й країну призначення, тобто країну, до якої він прибуває. Ще одним типом туризму є внутрішній туризм, який, на відміну від міжнародного, охоплює подорожі жителів країни її територією. Тобто внутрішній туризм — це міграційні потоки людей у межах країни постійного місця проживання з туристськими цілями.У статистиці туризму внутрішній, в'їзний і виїзний туризм можуть по-різному поєднуватися, утворюючи такі типи:— національний туризм, який включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (ВНП);— туризм у межах країни, який охоплює внутрішній і в'їзний туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристському споживанню.