2020-08-05
76
Споживчі спілки є добровільними об'єднаннями рівноправних юридичних осіб - товариств, спілок чи інших об'єднань, які розвивають діяльність у сфері задоволення особистих потреб своїх членів як споживачів. Серед членів споживчих спілок можуть бути також організації, які підтримують кооперативний рух, пропагують кооперативні ідеї, а також фізичні особи - спонсори споживчої кооперації.
Розрізняють споживчі спілки, які є об'єднаннями споживчих товариств, та спілки, що є об'єднаннями спілок.
Нині в Україні діє система споживчої кооперації, що склалася ще з 30-х років минулого століття. Вона має такі ступені:
1) споживчі товариства;
2) районні споживчі спілки споживчих товариств - райспоживспілки;
3) обласні споживчі спілки споживчих товариств - облспоживспілки;
4) центральна спілка споживчих товариств України -Укоопспілка.
Спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу, не заборонену чинним законодавством, діяльність з дня її державної реєстрації.
Серед найважливіших функцій місцевих спілок, в які гуртуються товариства, виділяють:
1) забезпечення координації діяльності товариств - своїх членів в господарській, соціальній та культурній сферах; надання своїм членам відповідних консультацій та підтримки;
2) здійснення оптових закупівель товарів народного споживання для постачання їх своїм членам;
3) ведення власного виробництва споживчих товарів та переробка сільськогосподарських продуктів, закуплених у населення, для повнішого задоволення потреб своїх членів;
4) забезпечення зберігання оптових партій споживчих товарів та завезення їх своїм членам;
5) акумулювання вільних коштів своїх членів і забезпечення їх, наскільки це можливо, коштами й матеріалами, необхідними для модернізації та розширення господарської діяльності;
6) вивчення стану місцевого ринку товарів та послуг, статистики функціонування своїх членів і складання на основі набутих даних рекомендаційних планів господарської діяльності для своїх членів;
7) здійснення контролю за якістю товарів та послуг і правильністю обліковування результатів господарської діяльності своїх членів (ревізійна діяльність);
8) організація визначеної статутом соціальної та культурно-освітньої праці, пропаганди ідей кооперації на терені своєї діяльності; забезпечення фахової підготовки і перепідготовки управлінців низової ланки (членів правлінь та ревізійних комісій, голів первинних кооперативів) та спеціалістів (відповідні курси, професійні школи чи училища);
9) здійснення юридичного захисту і консультування своїх членів;
10) представлення інтересів своїх членів у місцевих державних, громадських чи інших органах й організаціях, а також у кооперативах третього рівня (ступеня);
11) допомога в організації нових споживчих товариств, надання їм визначеної статутом матеріальної допомоги та необхідних консультацій.
Тема 4. Міжнародний кооперативний рух
Питання 1. Зміст і організація зовнішньоекономічної діяльності
