Антимонопольна політика Японії

 

Антимонопольне законодавство Японії передбачає досягнення двох важливих цілей антимонопольної політики. Це забезпечення і захист інтересів споживачів і захист слабких (здебільшого дрібних) фірм від свавілля сильних. Обмеження, що не має прецеденту в світі.

Прикладом є заборона холдингових компаній. Засадовим стосовно японського антимонопольного права є Закон Японії «Про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод», підготовлений за участю американських експертів відповідно до правових ідей, виражених у Законі Шермана, Законі Клейтона, та Законі про Федеральну торговельну комісію США.

Цей закон визначає діяльність держави щодо запобігання монополізму та розвитку конкуренції. Мета його заборонити приватну монополію, нечесне укладання угод та несправедливі засоби угод, запобігти надмірній конкуренції економічної могутності, виключити нечесне обмеження виробництва, техніки, реалізації, цін та інших засобів, стримування підприємницької діяльності й тим самим спонукати до справедливої та вільної конкуренції, стимулювати прояви підприємницької ініціативи, розвивати підприємницьку діяльність.

При цьому під приватною монополією розуміється ситуація, коли підприємець самостійно або за домовленістю з іншими підприємцями обмежує реальну конкуренцію у сфері встановлених торговельних відносин усупереч громадським інтересам за допомогою контролю або усунення яким-небудь засобом інших підприємців. Під нечесним обмежуванням угод розуміється діяльність підприємців (угоди, домовленості тощо) щодо визначення, зберігання або підвищення цін, обмеженням кількості техніки, обладнання, товарів, партнерів за угодами, наслідком чого є обмеження підприємницької діяльності, конкуренції у сфері торгівельних відносин.

Зазначений закон детально визначає ситуації, які оцінюються як монопольні, а також перелік угод, які відносяться до несправедливих (нечесних). Монополією визначається така ситуація, за якоїперевищується встановлений державою обсяг випуску певних товарів та послуг, частка одного підприємця перевищує половину ринкового обігу того чи іншого різновиду товарів чи послуг, або частка для двох підприємців разом - відповідно три чверті; ціни на товари та послуги, що надаються цим підприємцем, значно підвищуються або незначно знижуються впродовж значного часу.

В останньому випадку встановлюють, чи має місце отримання такого відсотку прибутку, який значно перевищує відсоток прибутку, що визначається державним указом для галузі, до якої належить цей підприємець. Визначають також, чи не завищені витрати керівництва та реалізації у порівнянні із загальноприйнятими у цій сфері підприємницької діяльності.

Для виявлення всіх цих обставин необхідний постійний скрупульозний облік та порівняльний аналіз обсягової інформації державними органами, аналітико-оціночної системи, яка функціонує постійно. Для реалізації вимог цього закону в Японії створений спеціальний державний орган - Комітет по справедливих угодах.

Держава на підставі розглядуваного закону контролює міру монополізму та здійснювані угоди на предмет їх чесності у таких питаннях господарського життя Японії, як міжнародні угоди та договори; створення підприємницьких об’єднань; володіння акціями; сумісництво службових осіб, об’єднання та злиття компаній; успадкування підприємницьких справ; угоди про підвищення цін; відшкодування збитків, заподіяних приватною монополією або нечесною угодою.

Законодавством Японії визначені також випадки, коли розглядуваний закон не застосовується або його застосування обмежене. Перш за все це стосується галузей природної монополії: електричної, газової промисловості та ін. Це також стосується і таких дій, які регулюються законами про авторство, патенти, практичне використання винаходів торговельної марки. Обмежується дія проти монопольного закону стосовно депресійних картелів, створюваних для вирівнювання співвідношення попиту і пропозиції, а також раціоналізаторський картелів, мета яких - покращення тактики, підвищення якості, зменшення собівартості, підвищення продуктивності праці.

Комітет по справедливих угодах підлеглий безпосередньо прем’єр-міністру. Закон про заборону приватної монополії та забезпечення чесних угод детально визначає перелік підвідомчих комітету справ, його структуру тощо. До обов’язків Комітету, крім контрольної функції, входять розслідування випадків порушення закону, прийняття рішення про відкриття судового процесу, уплати штрафу.

За порушення антимонопольного законодавства, а також не виконання рішень та вимог Комітету по справедливих угодах і суду законом передбачені для винних осіб покарання у вигляді штрафів та позбавлення волі. Залежно від різновиду злочину штрафи можуть досягати 5 млн. ієн, а позбавлення волі з примусовою працею - 3 років. У випадку подання неправдивої інформації експертом або свідком строк позбавлення волі сягає 10 років. В Японії існує правило подвійного покарання, коли крім винної особи штрафом карають і юридичну особу, чиї інтереси репрезентує винний..

 

Список джерел

монополія державний природний економічний

1. Сайт Антимонопольного комітету України (Електронний ресурс) www.amc.gov.ua

2. Волконський В.А.; Корягін Г.І. Про роль монополії в сучасній економіці. - Банк. справа. - М., 2007 [c. 159-161].

. Закон України про природні монополії [cт. 5від 18.11.2003].

. Основи економічної теорії: підручник /за ред. С.В. Мочерного - Тернопіль: Тарнекс, 2007 [с. 200].

. Башнянін Г.Л. Політична економія: Підручник, ч. 1: Загальна економічна теорія. Ч. 2: Спеціальна економічна теорія/ П.Ю. Лазур, B.C. Медведев, 2008 [c. 159-161].

6. Денисюк О.М. Особливості розвитку економіки України та антимонопольне регулювання. Економіка. - 2009. [С. 25-55].

. Сайт Верховної Ради України (Електронний ресурс). www.rada.gov.ua

8. Сайт Президента України <http:// Президента України> (Електронний ресурс).www.president.gov.ua

.Урядовий портал <http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=%D0%BA%D0%B0%D0%B1%D0%BC%D0%B8%D0%BD&source=web&cd=1&sqi=2&ved=0CDUQFjAA&url=http%3A%2F%2Fwww.kmu.gov.ua%2F&ei=G79GT-DXM4mEOtnSzYAO&usg=AFQjCNEyuR1hmZYd1PyHRAZDGW6nFb4vjQ&sig2=kPtx4U-tXCC06L8qEeHaTA> (Електронний ресурс).www.kmu.gov.ua <http://www.kmu.gov.ua>

. Шморгун Л. Свобода монополізму: Про законодавче забезпечення антимонопольного регулювання цін // Віче. - 2008 [c. 112-115].

11. Електронна енциклопедія (Електронний ресурс) www.wikipedia.org.ua

. Никуйко И.Б. Классификация российских естественных монополий // Вестник Министерства Российской Федерации по антимонопольной политике и поддержке предпринимательства. - 2007. [с. 17 - 28]

. Економічна історія України і світу: підручник / за ред. Б.Д. Лановика - К.: Вікар 2007 [с. 160-162].

. Сайт Аналітичний центр «Академія» (Електронний ресурс). www.academia.org.ua

. Саніахметова Н. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем суб’єкта господарювання на ринку: поняття та види // Підприємництво, господарство і право. - 2008 [c. 3-5].

16. Господарський кодекс України [ст. 12].

17. Сайт Національна Комісія регулювання Електроенергетики України (Електронний ресурс). www.nerc.gov.ua [ч. 1 ст. 1].

. Держкомстат України (Електронний ресурс). www.ukrstat.gov.ua

19. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».№689-VI

20.Санько Г.Г. Монополізм і антимонопольне регулювання 2008 [c. 56-57]

.Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн 2008 [c. 35-37], [с. 17-58].