Фази росту та розвитку

Протягом вегетації озима пшениця проходить такі фенологічні фази росту: проростання, сходи, кущіння, вихід в трубку, колосіння, цвітіння, формування і достигання зерна. За початок фази вважають той день, коли вона відмічається приблизно у 10% рослин, за повну фазу - коли її ознаки проявляються у 75 - 80 % рослин.[2]

Проростання насіння. Висіяне у ґрунт насіння за сприятливих умов (температура, волога) проростає. Прорости насіння пшениці може при поглинанні приблизно 47-48 % (у процентах до повітряно-сухої маси) води. Поглинувши воду, насіння спочатку бубнявіє, а потім за допомогою ферментів складні запасні поживні речовини зернівки перетворюються на прості, внаслідок чого починають рости зародкові корінці і листки. З появою на поверхні ґрунту першого справжнього листка починається нова фаза - сходи.[3]

Сходи. Дружність проростання і поява сходів залежать від температури посівного шару ґрунту. Мінімальною температурою для з’явлення сходів пшениці є 1-2о, оптимальною 20-25о.

Кущення починається після утворення рослиною 3-4 листків, приблизно через 23-27 днів після появи сходів (ІІ-ІІІ етапи органогенезу) завдяки активному фотосинтезу та притоку мінеральних поживних речовин. На підземних стеблових вузлах, особливо на вузлі, який знаходиться ближче до поверхні ґрунту, закладаються вторинні, або вузлові, корені та бічні пагони. Вузол кущення є найголовнішим органом рослини, з його відмиранням відмирає рослина. Залягає він на глибині 1,5- 3 см. Глибина залягання вузла кущення залежить від факторів життя, індивідуальних особливостей рослин. При недостатньому освітленні рослин, що спостерігається у загущених посівах, він залягає ближче до поверхні ґрунту; при понижених температурах, а також при глибокому загортанні насіння вузол кущіння залягає глибше. Чим глибше залягає вузол кущення, тим більша морозостійкість та стійкість до вилягання. Виділяють продуктивну і загальну кущистість. Як недостатнє, так і сильне кущення знижує урожайність зерна: у першому випадку через малу кількість продуктивних пагонів, у другому - через можливість вилягання рослин. Максимальний урожай забезпечує густота продуктивних пагонів 500-700 шт. /м 2.[5]

Вихід у трубку(трубкування). Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10-15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початком фази трубкування вважається той період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2-3см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42-50 днів після появи сходів. У цю фазу спостерігається інтенсивний ріст вегетативної маси, формування та диференціація суцвіть, репродуктивних органів, їх інтенсивний ріст.[6]

Колосіння. Ця фаза триває 5-7 днів. Внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки з’являється колос. У фазу колосіння завершується формування всіх органів суцвіть.

Цвітіння. Ця фаза настає на ІХ етапі органогенезу і триває 4-6 днів. Під час цвітіння відбувається запилення квіток. Пшениця - самозапильна культура. Цвітіння пшениці починається з квіток середньої частини колоса. У цю фазу припиняється ріст вегетативної маси.

Формування і достигання зерна. Після запліднення настає фаза формування зерна - його ріст у довжину до розміру, типового для кожного сорту. За формуванням зерна настає фаза наливання зерна і його молочна стиглість. При наливанні у зерно надходять поживні речовини, зерно досягає типового розміру за товщиною та шириною. В цей період зерно за консистенцією нагадує молоко (розчин органічних речовин). кількість води у зерні становить 50% і більше. За молочною стиглістю настає воскова, за якої зерно за консистенцією нагадує віск, набирає типового кольору, вологість його знижується до 30-32%. Повна стиглість - це кінцевий етап вегетації рослин. У цей період вологість зерна знижується до 20-15% і воно повністю втрачає зв’язок з материнською рослиною.[7]

Етапи органогенезу

I етап - утворення з зародку молодої рослини, поява недиференційованого конусу наростання та перших трьох листків, колеоптіле листка без пластинки та першого листка.

II етап - диференціація зачаткових стеблових вузлів, листків та придаткових коренів.

III етап - розростання конусу наростання, утворення тканини, з якої в подальшому формується волоть. Конус наростання достигає величини 0,15 мм. Від тривалості цього етапу залежить продуктивність волоті.

IV етап - закладання віток волоті, утворення колоскових бугорків. Конус наростання достигає розміру 0,2-0,5 мм. Оптимальна температура води в зоні вузла кущіння (20°С) сприяє збільшенню кількості віток та колоскових бугорків,

V етап - формування колосків, закладання квіткових лусок, квіток.

VI етап - формування генеративної тканини у пиляках та маточці, утворення маточки, яка складається з зав'язі, стовбчика та рильця.

VII етап - характеризується інтенсивним ростом всіх органів волоті колоскові та квіткові луски, ості, всі органи квітки збільшуються в довжину у 3-5 рази. Починається викидання волоті.

VIII етап - викидання волоті, цвітіння та запліднення. Тривалість цвітіння коливається від 5 до 8 діб в залежності від сорту та температури повітря.

IX етап - формування зернівки.

X етап - накопичення поживних речовин в зернівках, молочна стиглість.

XI етап - дозрівання, воскова та повна стиглість зерна.[8]

Біологічні особливості