Методичні вказівки до вивчення питань теми

Розглядаючи питання вказаної теми, студенти повинні знати, що собою представляє конституційно-правовий статус особистості, структурні елементи цього статусу, його види та ін. Під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов’язки людини й громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи (вони складають його зміст і структуру): громадянство; загальна правоздатність; принципи правового статусу; конституційні права, свободи й обов’язки громадян; гарантії прав і свобод; відповідні правові норми.

Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини є:

1. Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права;

2. Принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність її їй від народження (ст. 21 Конституції України).

Цей принцип означає, що всі люди визнаються вільними, що вони володіють правами і свободами від народження;

3. Принцип рівноправності прав і свобод осіб (ст. 24 Конституції України).

Цей принцип означає, що здійснення прав та свобод людини і громадянина не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

4. Принцип єдності прав та обов’язків людини і громадянина (ст. 23 Конституції України) полягає у тому, що не повинно бути прав без обов’язків, як не повинно бути і обов’язків без прав.

5. Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина полягає в тому, що, по-перше, конституційні права і свободи гарантуються державою й не можуть бути скасовані і, по-друге, при прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Громадянство – це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством. У визначенні громадянства України, яке дається в преамбулі Закону “Про громадянство України”, підкреслюється правовий характер зв’язку особи й Української держави. Громадянство – правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни – категорію демографічну. Терміном “населення” охоплюється не тільки громадяни певної держави, а й іноземці та особи без громадянства, які проживають в країні. Громадянином держави є особа не в силу того, що проживає на її території, а внаслідок існування між особою і державою певних правових зв’язків. Підставами і умовами набуття громадянства України. Ст. 11 Закону про громадянство України зазначає, що підставами набуття громадянства є:

1) народження;

2) походження;

3) прийняття до громадянства України;

4) поновлення громадянства України;

5) інші підстави, передбачені міжнародними договорами України, які ратифіковано Верховною Радою України.

Даний перелік підстав для набуття громадянства є вичерпним. Це означає, що жодні інші заокнодавчі чи підзаконні акти не можуть встановлювати додаткових підстав набуття громадянства, або ж скасувати чи обмежувати їх дію.

Особливим та найважливішим елементом конституційно-правового статусу людини в Україні є її права, свободи та обов’язки.

Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. Вирішення проблем прав людини в ній характеризується принципово новими для України підходами. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними.

Конституційні права і свободи — це встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції та інших законах певні можливості, які дають змогу кожному громадянинові обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними і соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих, так і в суспільних інтересах.

Існують різноманітні підстави класифікації прав та свобод, ціла система гарантій їх дотримання, реалізації та захисту, які студенти повинні знати.

Окрему увагу слід приділити статусу негромадян України, які на законних підставах перебувають або проживають на її території. До цих осіб відносяться іноземці, біженці, особи без громадянства, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту та ін. Особливості та характерні риси статусу цих осіб регулюються окремими спеціальними законами, якими слід користуватись при підготовці до теми.

Джерела, рекомендовані до заняття:

1. Європейська Конвенція про громадянство. Міжнародний договір від 7 листопада 1997 року. Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. - №11: Законодавство України про громадянство.

2. Загальна декларація прав людини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948.

3. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

4. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник /Авт.-упоряд. М.І.Хавронюк. – К.: Парламент. Вид-во: 1999. – 544. – (Законодавство: нормат.док. та комент.).

5. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. /Українська правнича фундація. – К.: Право, 1995.

6. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002. - №2.

7. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України // Відомості Верховної ради України. – 2012. - №16. – ст.146.

8. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №13.

9. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»: Закон України від 8 вересня 2005 року. №2866-1У //Урядовий кур’єр. – 2005. – 19 жовтня.

10. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003р. //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №14.

11. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996р., зі змінами і доповненнями //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №47.

12. Про іміграцію: Закон України від 7 червня 2001р.//Відомості Верховної Ради України.- 2001. - №41.

13. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49.

14. Про національні меншини: Закон України від 25 червня 1992 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №36.

15. Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 18.-Ст. 101.

16. Про правовий статус закордонних українців: Закон України від 4 березня 2004р. //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №25.

17. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянств: Закон України» від 22.09.2011 Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2012. - №19-20. –ст.179.

18. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 року. //Урядовий кур’єр. – 2004. – 15 січня.

19. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991р. із змінами і доповненнями, які вносилися законами 19 лютого і 23 квітня 1992р., 5 травня і 23 грудня 1993р., 22 грудня 1995р., 17 грудня 1996р.

20. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №20.

21. Рада Європи та захист прав людини. Права людини: збірник документів. Харків, УНІВД, 1997.

22. Авер*янов В. Забезпечення прав і свобод людини – пріоритетна орієнтація адміністративної реформи в Україні //Юридичний вісник. – 2000. - №2.

23. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини //Правова держава. Щорічник наук. Праць. – Вип.9. – К., 1998.

24. Бойцова В.В. Служба защиты прав человека и гражданина: мировой опыт. М., 1996.

25. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації //Право України. – 2001. - №12. – с.32.

26. Витрук Н.В. Статус личности в политической системе общества//Политология. – М., 1993.

27. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Що таке свобода і право у демократичній державі? Бесіди про Конституцію. – К., 1996.

28. Гориславський К. Гарантії права людини на самозахист життя та здоров*я //Право України. – 2001. - №12. – с.35.

29. Горян Е.В. Органи місцевого самоврядування в конституційно-правовому механізмі забезпечення прав і свобод громадян України: Автореф.дис.канд.юрид.наук /Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2005.

30. Грушевський М. Початки громадянства. Генетична соціологія. – Відень, 1921.

31. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини і громадянина //Право України. – 2002. - №5. – с.37.

32. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Видання друге. – Харків: Консум, 2001. – 464с.

33. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) //Право України. – 2001. - №1. – с.34.

34. Ковалишин І.Г. Правовий статус біженців в Україні: проблеми теорії та практики: Автореф.дис.канд.юрид.наук /Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2005.

35. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч.посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 336. – Бібліогр.: С. 325-329.

36. Науково-практичний коментар Закону України «Про громадянство України». – К.: «МП Леся», 2002. – 251с.

37. Кушніренко О., Барабаш Ю. Інститут євроомбудсмана: питання теорії і позитивної практики //Право України. – 2001. - №6. – с.44.

38. Куц Ю. Реалізація прав людини і націй //Юридический вестник. – 2002. - №1.- с.82.

39. Марцеляк О. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України. Автореф. канд. дис. Харків, 1997

40. Мінюков А. Система органів державної влади, що забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина: їх повноваження //Право України. – 2002. - №4. – с.61.

41. Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні як вид правового статусу іноземців //Право України. – 2001. - №2. – с.38.

42. Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін: Навч.посіб. /О.В.Філонов, В.М.Субботін, В.В.Пашутін, І.Я.Тодоров. – К.: Знання, 2006. – 215с.

43. Права человека. Учебник для вузов /Ответственный редактор – член-корр.РАН, доктор юридических наук Е.А.Лукашева. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2001.

44. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464с.

45. Присяжнюк Т. Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав //Право України. – 2001. - №6. – с.32.

46. Рабінович С. Права людини «першого покоління» і канонічні джерела християнтства //Право України. – 2001. - №3. – с.50.

47. Тацій В. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини – головний конституційний обов*язок демократичної, правової, соціальної держави //Вісник Академії правових наук України. – 2000. - №4.

48. Тодика О. Ю. Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні. — К., 2004.

49. Тодика Ю.М. Громадянство України: конституційно-правовий аспект: Навчальний посібник. – Х.: Факт, 2002. – 254с.

50. Тодика Ю.Н., Ришняк Н.А. Гражданство Украины. - Харьков, 1996.

51. Шемшученко Ю.С. Конституція України і права людини //Право України. – 2001. №8.

52. Экштайн К. Основные права и свободы. По Российской Конституции и Европейской Конвенции. Учебное пособие для вузов. М., NOTA BENE, 2004. с.496.

ТЕМА 3. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ТА ФОРМИ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ.

Лекція (2 год.)

Поняття та суть безпосередньої демократії, її форми. Поняття виборів, їхні види і соціальна функція. Виборче право і виборча система: співвідношення понять. Основні принципи виборчого права: поняття і види. Види виборчої системи. Виборчий процес: поняття, конституційно-правове регулювання. Стадії виборчого процесу. Критерії позитивного результату виборів при мажоритарній системі: абсолютна більшість, відносних більшостей, рівень виборчої активності. Ідея представництва меншості при пропорційній системі.

Поняття референдуму та його види. Всеукраїнський та місцеві референдуми. Конституційно правове регулювання порядку призначення і проведення референдумів.

Семінар (2 год.)

І. РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Поняття та суть безпосередньої демократії, її форми.

2. Вибори як форма безпосередньої демократії: поняття, види.

3. Поняття виборчого права, принципи виборчого права.

4. Поняття та види виборчих систем. Виборча система України.

5. Стадії виборчого процесу в Україні.

6. Поняття референдуму та його види. Всеукраїнський та місцеві референдуми.

7. Конституційно правове регулювання порядку призначення і проведення референдумів.

Для докладнішого розгляду зазначених питань пропонується підготувати реферат за однією із тем:

1.Організаційно-правові вимоги до проведення референдуму в Україні.

2.Історія світових референдумів.