Методичні вказівки до вивчення питань теми

Місцеве самоврядування, як самостійний конституційно-правовий інститут, становлять норми законодавства України, що регулюють відносини, які стосуються визначення системи місцевого самовря­дування, його основних засад, організаційної, правової та фінансової основ місцевого самоврядування, питань щодо порядку формування органів та інших інституцій місцевого самоврядування та їхньої діяль­ності. Правові норми, що утворюють конституційно-правовий інститут місцевого самоврядування України, містяться в розділі 11 Конституції України, в Законах України: «Про вибори депутатів Автономної респу­бліки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про органи самоорганізації населення» та в інших нормативно-правових актах.

На сьогоднішній день конституційні засади місцевого самоврядування в Україні найбільш повно втілені та розвинуті в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Ці засади послідовно втілені у Законах України: «Про вибори депутатів Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеві державні адмі­ністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про органи самоорганізації населення» та в інших нормативно-правових актах.

Аналіз положень Конституції України дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування, як один з найважливіших інститутів конституційного права України, виступає в якості:

по-перше, відповідної засади конституційного ладу України; по-друге, специфічної форми народовладдя в Україні; по-третє, права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення.

Аналізуючи питання конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування в Україні, варто звернути увагу на те. що ні в Конституції, ні в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» не визначено в чиїх саме інтересах здійснюється місцеве самоврядування: держави, територіальної громади, угрупувань чи конкретних осіб. В Європейській хартії ж це питання отримало однозначне формулювання: «органи місцевого самоврядування діють... в інтересах місцевого населення». Отже, визначення поняття місцевого самоврядування в Українському законодавстві не можна визнати таким, що у повній мірі відповідає положенням розглянутих раніше міжнародно-правових документів з місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування може ефективно функціонувати лише при умові оптимального поєднання безпосередньої і представницької демократії.

Відповідно до законодавства, місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В Конституції України (ст. 140) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 6, 10) визначаються ті можливі організаційні форми, в яких має здійснюватися місцеве самоврядування:

Це, по-перше, територіальні громади сіл, селищ, міст, які безпосередньо здійснюють функції місцевого самоврядування і, по-друге.

сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Джерела, рекомендовані до заняття:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997року, зі змінами і доповненнями. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24.

3. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування» від 15 липня 1997р. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №38.

4. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997р. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №49.

5. Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.//Офіційний вісник України. – 2001. - №26.

6. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10 липня 2010 року з наст. змінами // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2010. - № 35-36. - ст.491.

7. Закон України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 року. //Урядовий кур’єр. – 2001. – 15 серпня.

8. Указ Президента України «Про день місцевого самоврядування» від 25 листопада 2000р. //Урядовий кур*єр. – 2000. – 2 грудня.

9. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): Навчальний посібник. – К., 2004.

10. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні. //Право України. – 2001. - №12. – с.24.

11. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Ін Юре, 1997.

12. Крижанівський С. Територіальній громаді – належні повноваження //Місцеве самоврядування. – 1998. - №5-7. – с.137.

13. Куйбіда В., Чушенко В. Поняття місцевого самоврядування в Україні //Право України. – 1998. - №5. – с.17.

14. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід /Програма сприяння парламентові України. – К.: Заповіт, 1997.

15. Прієшкіна О.В. Місцева демократія в Україні: інститути та організаційно-правові форми реалізації: Монографія. – О.:Фенікс, 2005. – 248.

16. Ткаченко А. Місцеве самоврядування в Україні на сучасному етапі: проблеми становлення і перспективи розвитку //Голос України. – 1999. - №155. – 21 серпня.

17. Чернецька О.В. Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад в Україні: Автореф. дис.канд.юрид.наук /Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2006.

18. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні /За заг.ред. Тодики Ю.М. Навч.посібник. – Харків: Вид-во Нац.ун-ту внутр.справ, 2002. – 672с.