Характеристика і класифікація безумовних рефлексів

Під безумовними рефлексами мається на увазі сукупність поведінкових характеристик людини, з якими він народжується. Вони не вимагають розвитку та тренування і трохи змінюються з віком, будучи домінуючими в усьому, що робить або як себе веде конкретний індивід. При цьому складна сукупність безумовних рефлексів називається інстинктом – формою людської життєдіяльності, яка забезпечує збереження виду, реалізацію самозбереження і харчова поведінка.

  Класифікація безумовних рефлексів поділяє їх на конкретні види, об’єднані в групи. Серед них прості - сухожильні та вісцеральні рефлекси. До складних відноситься оборонний, харчовий, статевий. Тому поняття “безумовні” включає статеві, харчова поведінка і самозбереження, а також хапальний рефлекс, затримку дихання, рефлекси системи пропріочуттєвості, а також кашльовий. Серед простих відзначається наявність безлічі рефлексів, реалізованих за рахунок сегментарного апарату спинного мозку, значення яких відноситься до вегетативних реакцій і несвідомої поведінки.

У новонародженої дитини є найбільш примітні безумовні рефлекси – це пошуковий, харчовий, хапальний. Наприклад, якщо покласти дитину відразу після народження на живіт матері, то він інстинктивно починає шукати сосок, хоча в даний період він не голодний, такий прийом застосовується в акушерстві для встановлення зв’язку мати-дитя, що пізніше сприяє годуванню і лактації.

Незважаючи на те, що статевий інстинкт і самозбереження – це вроджені рефлекси людини, їх прояв неможливий в ранньому віці. Тут ситуація прямо протилежна харчової поведінки, адже в періоді від 1 до 4-х рр. інстинкт самозбереження поступається бажанню досліджувати навколишнє оточення, а статевий рефлекс не розвивається, так як не існує даних в ЦНС про протилежне поле.

Хватальні безумовні рефлекси людини проявляються навіть у плода. Це проявляється у вигляді згинання пальців і стискання долоні на поверхню предмета. Сила стиснення кисті навіть у момент новонародженості достатня для того, щоб витримати власну вагу: поклавши палець в долоню дитини можна попросту підняти його.

Фізіологія емоцій

Емоції є результатом діяльності мозку, їх виникнення викликане змінами, які відбуваються у зовнішньому світі. Ці зміни приводять до підвищення або зниження життєдіяльності, пробудження одних потреб і згасання інших, до змін у процесах, що відбуваються в організмі.

Фізіологічні процеси, характерні для емоцій, мають своїм підґрунтям як складні безумовні, так і умовні рефлекси, а тому переживання почуттів людиною є завжди результатом спільної діяльності кори і підкіркових центрів. Чим більшу значущість для людини набувають зміни, які відбуваються навколо неї, тим більш глибокими є переживання почуттів. Перебудова систем тимчасових нервових зв'язків, які внаслідок цього виникають, викликають процеси збудження, які, поширюючись по корі великих півкуль, захоплюють підкіркові центри. У відділах мозку, які лежать нижче кори великих півкуль, знаходяться різні центри фізіологічної діяльності організму: дихання, серцево-судинної системи, травлення тощо. Тому збудження підкіркових центрів викликає успішну діяльність деяких внутрішніх органів. У зв'язку з цим переживання почуттів супроводжується змінами ритму дихання, серцевої діяльності, змінами кровопостачання окремих частин тіла, порушенням функціонування секреторних залоз (сльози від горя, пересихання в роті від хвилювання).

Встановлено, що емоції - не стільки функція кори великих півкуль і системи підкіркових центрів, що нею регулюється, а властивість досить певних утворень нервової системи. У першу чергу - ретикулярної формації, функції якої не є специфічними, а лише активізують діяльність інших мозкових механізмів. Ретикулярна формація відіграє велику роль у формуванні того, що І.П. Павлов називав «світлою плямою свідомості». Вона висвітлює саме те явище в навколишньому світі, яке в даний момент являє собою найбільше значення для організму. У момент емоційної напруженості людина нерідко знаходить рішення, походження яких вона не завжди здатна зрозуміти. Емоції нібито мобілізують весь життєвий досвід людини не тільки усвідомлений, але й той, який склався поза цією «світлою плямою свідомості».

Білет 15