Традицій спільноти анонімних алкоголіків

 

Найбільш компетентними людьми в цій області є спеціально підготовлені терапевти-консультанти, колишні алкоголіки, що не вживають алкоголь протягом кількох років та є членами Спільноти АА.

Програма «12 кроків» після невеликої адаптації знайшла застосування в сотнях інших груп самодопомоги. У світі працюють, наприклад, групи Анонімних наркоманів (з 1953 р), Анонімних азартних гравців (з 1957 р), Анонімних ненажер (з 1960 р), Анонімних осіб з емоційними проблемами (з 1971 р), Анонімних боржників (з 1976 р), Анонімних кокаїністів (з 1982 р), Анонімних курців тютюну (з 1985 р), а також групи Дорослих дітей алкоголіків (з 1984 р). Крім того, є групи Анонімних астматиків, суїцидентів, людей, що мають сімейні проблеми тощо. Ці факти однозначно говорять про універсальність і дієвість програми «12 кроків».

Швидке зростання руху АА в США викликав безліч проблем із членством, грошима, особистими взаєминами, керівництвом групами тощо. Щоби подолати проблеми, що виникли в процесі розвитку АА, були опубліковані і схвалені на I міжнародному з'їзді АА у м. Клівленді в 1950 р. 12 традицій спільноти:

1. Наше загальне благополуччя повинне стояти на першому місці; приватне одужання залежить від єдності Анонімних Алкоголіків.

2. У справах нашої групи є лише один вищий авторитет – люблячий Бог, що сприймається нами в тому вигляді, у якому Він постає в нашій груповій свідомості. Наші керівники тільки-но виконавці, що наділені довірою, вони не наказують.

3. Єдина умова для того, щоби стати членом АА – це бажання кинути пити.

4. Кожна група повинна бути цілком самостійною, за винятком справ, що зачіпають інші групи або АА загалом.

5. У кожній групі є лише одна головна мета – донести наші ідеї до тих алкоголіків, які все ще страждають.

6. Група АА ніколи не мусить підтримувати, фінансувати або надавати ім'я АА для використання будь-якої спорідненої організації або сторонньої компанії, щоби проблеми, пов'язані з грошима, власністю і престижем, не відволікали нас від головної мети.

7. Кожній групі АА слід повністю спиратися на власні сили, відмовляючись від допомоги ззовні.

8. Спільнота АА мусить завжди залишатися непрофесійним об'єднанням, проте наші служби можуть підряджати працівників, що володіють певною кваліфікацією.

9. Спільноті АА ніколи не слід започатковувати жорстку систему управління; проте ми можемо утворювати служби або комітети, безпосередньо підпорядковані тим, кого вони обслуговують.

10. Спільнота Анонімних Алкоголіків не дотримується будь-якого погляду з питань, що стосуються її діяльності, тому ім'я АА не слід залучати до будь-якої громадської дискусії.

11. Наша політика у відносинах із громадськістю ґрунтується на привабливості наших ідей, а не на пропаганді, ми мусимо завжди зберігати анонімність усіх наших контактів із пресою, радіо й кіно.

12. Анонімність – духовна основа всіх наших традицій, постійно нагадує про те, що головними є принципи, а не особистості.

Спільнота АА видає інформаційні брошури, перевидає основні книги: «Анонімні Алкоголіки», «12 кроків і 12 традицій», «Жити тверезим».

Перші вітчизняні групи АА в організовані в 1988 р (в Ленінграді – групи «Алмаз» і «Нева», у Москві - група «Московські початківці»). Наразі рух АА поширюється, групи АА є практично у всіх великих містах.

 

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте основні принципи діяльності спільноти Анонімних алкоголіків.

2. Чому спільнота АА не є релігійною організацією або сектою?

3. Який напрям та етапи процесу психотерапії залежностей містяться у 12 кроках АА?

4. Які духовні традиції служать для підтримки єдності спільноти АА?

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга: учеб. пособие / И. В. Вачков. – М.: Ось-89, 2005. – 256 с.

2. Ефремов В. С. Основы суицидологии / В. С. Ефремов. – СПб.: Диалект, 2004. – 480 с.

3. Игры. Обучение, тренинг, досуг… / под ред. В. В. Петрусинского. – М.: Новая школа, 1994. – 367 с.

4. Кочюнас Р. Психотерапевтические группы: теория и практика / Р. Кочюнас. – М.: «Академический Проект», 2000. – 464 с.

5. Либина А. В. Совладающий интеллект / А. В. Либина. – М.: Эксмо, 2008. – 400 с.

6. Малкина-Пых И. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / И. Г. Малкина-Пых. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 960 с.

7. Марасанов Г. И. Социально-психологический тренінг / Г. И. Марасанов. – М.: Когито-Центр, 2001. – 249 с.

8. Меновщиков В. Ю. Психологическое консультирование: работа с кризисными и проблемными ситуациями / В. Ю. Меновщиков. – М.: Смысл, 2005. – 267 с.

9. Особенности коррекции посттравматического стрессового расстройства (ПТСР) у участников военных действий: методические рекомендации / общ ред. А. Л. Пушкарева. – Минск: Изд-во БНИИЭТИН, 1991. – 45 с.

10. Психогимнастика в тренинге / под. ред. Н. Ю. Хрящевой. – СПб.: Речь, 2000. – 256 с.

11. Психология социальной работы / под ред. М. А. Гулиной. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.

12. Психологія суїциду / за ред В. П. Москальця. – Київ: Академвидав, 2004. – 288 с.

13. Рассел Т. Навыки эффективной обратной связи / Т. Рассел. – СПб.: Питер, 2002. – 287 с.

14. Ромек В. Г. Психологическая помощь в кризисных ситуациях / В. Г. Ромек, В. А. Конторович, Е. И. Крукович. – СПб.: Речь, 2004. – 256 с.

15. Рудестам К. Групповая психотерапия: Психокоррекционные группы: теория и практика / К. Рудестам. – М.: Прогресс; Универс, 1993. – 367 с.

16. Старшенбаум Г. В. Суицидология и кризисная психотерапия / Г. В. Старшенбаум. – М.: «Когито-Центр», 2005. – 376 с.

17. Тарабарина Н. В. Практикум по психологии посттравматического стресса / Н. В. Тарабарина. – СПб.: Питер, 2001. – 272 с.

18. Фирсов М. В. Психология социальной работы: Содержание и методы психосоциальной практики: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / М. В. Фирсов, Б. Ю. Шапиро. – М.: Издательский центр «Академия», 2010. – 192 с.

19. Фопель К. Технология ведения тренинга. Теория и практика / К. Фопель. – М.: Генезис, 2005. – 267 с.

20. Франкл В. Человек в поисках смысла: сборник / под общ. ред. Л. Я. Гозмана, Д. А. Леонтьева. – М.: Прогресс, 1990. – 356 с.

21. Цзен В. Психотренинг: игры и упражнения / В. Цзен, Ю. Пахомов. – М.: Независимая фирма «Класс», 2001. – 272 с.

22. Черепанова Е. Н. Психологический стресс: помоги себе и ребенку / Е. Н. Черепанова. – М.: Изд. центр «Академия», 1997. – 96 с.

23. Юрьева Л. Н. Кризисные состояния / Л. Н. Юрьева. – Днепропетровск: Арт-Пресс, 1998. – 164 с.

24. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия: пер. с англ. / И. Ялом. – М.: Класс, 1999. – 576 с.