Н.Е. 1.2. Студенство як соціальна група та її психологічні особливості

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. 

Психологічна характеристика суб'єктів педагогічного процесу у вищій школі

Н.Е. 1.1. Студент як об’єкт і суб’єкт навчально-професійної діяльності

У вищому навчальному закладі

Студент – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Студент (від лат. studentis ‒ той, що старанно працює, займається) – особа, що вчиться в вищому, в деяких країнах і середньому навчальному закладі, та яка закінчила 9 або 11 класів загальноосвітнього навчального закладу чи отримала середню спеціальну освіту.

Студентство – загальна назва осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах (студенти).

Студенство – соціально-демографічна група, що характеризується визначеною чисельністю, статево-віковою структурою, територіальним розподілом тощо, яка отримує освіту у ВНЗ

Студенство – особлива фаза, стадія соціалізації («студентські роки»), через яку проходить значна частина молоді й яка характеризується визначеними соціально-психологічними особливостями.

Психологічна зрілість – це такий стан особистості, що сприяє процвітанню в житті, розкриттю всіх талантів людини, її здібностей, конструктивного спілкування з іншими людьми, адекватного сприйняття реальності, задоволенню важливих потреб людини соціально прийнятним чином.

Самовизначення – принцип, згідно з яким кожна особистість має невід'ємне право на вільне облаштування свого громадського і політичного життя, визначаючи власну життєву мету та цілі.

Життєве самовизначення – це визначення себе щодо загальнолюдських критеріїв сенсу життя й реалізація себе на основі цього самовизначення.

Особистісне самовизначення – це визначення себе щодо вироблених у суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв становлення особистості й подальша реалізація себе на основі цих критеріїв.

Соціальне самовизначення – це визначення себе щодо вироблених у суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв приналежності до відповідної сфери суспільних відносин і певного соціального кола, співвіднесення себе з деяким колом професій.

Професійне самовизначення – це визначення людиною себе щодо вироблених у суспільстві (і прийнятих певною людиною) критеріїв професіоналізму: просто приналежність до професії або одержання фахової освіти, відповідно й оцінювання себе із цих позицій.

Криза (грец. krisis – рішення, перелом) – нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється у цілісних психічних і особистісних змінах.

Ідентичність – психосоціальна тотожність, що дозволяє особистості усвідомлювати себе в усьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціальних ролей з відповідними формами поведінки

Криза ідентичності – особливий момент розвитку, коли однаково динамічно наростає вразливість і розвивається потенціал особистості.

Соціалізація - комплексний процес засвоєння індивідом певних соціальних ролей і/або інтеграція до певної соціальної групи.

Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та інтеграції з метою встановлення її соціальності.

Соціалізація – процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправний член суспільства.

Адаптація соціальна – активне пристосування індивіда до умов середовища і результат цього процесу.

Активна адаптація – форма соціальної адаптації, за якої індивід прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації.

Пасивна адаптація – форма соціальної адаптації, коли індивід не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися до особистих норм, оцінок, засобів діяльності.

Індивідуалізація – процес переходу індивіда до самовизначення, формування його власних ідеалів, мотивів, поглядів, переконань, прагнень тощо.

Особистісна інтеграція – сфера психіки людини, що охоплює усвідомлення самої себе, свого „Я”, глибинне пізнання своєї особистості, самоаналіз і самовдосконалення, прийняття відповідальності за своє життя.

Я-концепція – динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних, природних властивостей, самооцінку, суб'єктивне сприйняття, що формується під впливом досвіду кожного індивіда.

Я-концепція – цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка щодо самого себе і який включає когнітивний, емоційний та оцінково-вольовий компоненти.

Н.Е. 1.2. Студенство як соціальна група та її психологічні особливості

Студентська академічна група – основний первинний колектив у системі колективу ВНЗ, який характеризується певним рівнем соціальної зрілості та здійснює безпосередній вплив на особистість студента.

Студентський колектив – соціальне об'єднання студентів, діяльність яких направляється на досягнення суспільно корисних цілей, сприяє підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, впливає на формування необхідних для цього особистих якостей.

Міжособистісні стосунки – це взаємозв’язки між людьми, що об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, які здійснюють люди один на одного в процесі сумісної діяльності і спілкування.

Міжособистісні стосунки – це система настановлень, орієнтацій, очікувань, стереотипів і інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного.

Групова ідентифікація – ототожнення кожним студентом свого «Я» зі своєю групою, через це окремі вчинки набувають мотивовану силу, а ті якості, які виявляються та ще й привласнюються, стають часткою «Я» кожного студента.

Конформізм (від лат. conformis – «подібний», «схожий») – моральний термін, що означає пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей і т. д.

Навіюваність – це якість людини, що виявляється в тому, що людина легко підпадає під вплив інших людей, не має власної думки, непорушних принципів, її переконання постійно змінюються.

Навіювання – аргументований вербальний вплив на члена групи, але одночасно передбачає некритичне сприйняття настанов групи (або окремих товаришів) і безумовне виконання настанов групи, її рішень і порад.

Ідентифікація особистості – психологічний механізм, робота якого заснована на існуванні емоційного зв'язку індивіда з іншими людьми, що приводить до уподібнення, найчастіше несвідомо, іншим; характеризується тим, що при реалізації особистості відбувається несвідоме уподібнення індивіда іншому об'єктові.

Соціальна фасилітація – посилення енергії, підвищення активності, домінантних реакцій індивіда, полегшення його діяльності в присутності групи (разом краще!).

Соціальна інгібіція – утримання, пригнічування активності, гальмування поведінки і діяльності під впливом інших людей (наприклад, працездатність у присутності окремих членів групи може знижуватися).

Соціальна лінь – тенденція людей докладати менше зусиль за тих обставин, коли вони об’єднують свої зусилля задля спільної мети, порівняно з випадком індивідуальної відповідальності.

Децентрація – відтворення уявлень своїх товаришів, погляд на себе очима інших, емпатія до інших.

Соціальне порівняння – кожен віддзеркалює на себе ставлення до нього членів групи.

Наслідування – універсальний спосіб засвоєння чужого досвіду, здатність мимовільно відтворювати рухи і дії, поведінку, манери діяльності.

Наслідування – процес, що ґрунтується на імітації людиною якихось зовнішніх проявів, рухів, дій, поведінки інших людей, для яких характерна певна емоційна та раціональна спрямованість, корисність та цінність.

Наслідування – це усвідомлене або неусвідомлене повторення (копіювання) зразка або приклада.

Лідерство – це здатність окремої особистості спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність.

Лідерство – це управлінський статус, соціальна позиція, що охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення, планування, прийняття рішень, мотивування, організацію, розвиток, наділення повноваженнями і спрямування діяльності людей на досягнення конкретних цілей.

Лідер (від лат. leader – ведучий, керівник) – член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найбільш швидкого й успішного досягнення спільної мети.

Лідер – це людина, яка може змусити інших робити те, що їм не подобається, і до того ж вдавати, що їм подобається це робити (Гаррі Трумен, президент США).

Студентське самоврядування у вищому навчальному закладі – невід'ємна частина громадського самоврядування, що забезпечує захист прав і інтересів осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, й їхню участь в управлінні вищим навчальним закладом.

Студентське самоврядування – форма управління, за якої студентство має право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління, або виборна установа, що здійснює таке управління; право студентства самостійно вирішувати питання внутрішнього управління, а також мати свої керівні органи.

Референтна група (еталонна) – це реально існуюча чи уявна група, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, за якими вона формує свої життєві ідеали, звіряє дії та вчинки.

Трудові студентські групи – студентські групи, існування яких зумовлене необхідністю організації трудового виховання студентів і забезпеченням їх потреби в праці.

Побутові малі групи – студентські групи, які пов’язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного дозвілля та реалізації «хобі», розваг; ситуативні, епізодичні чи довготривалі групи, існування яких пов’язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздоровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку.

Неформальні студентські групи - групи які виникають несанкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості та носять лише неофіційний характер.

Асоціація – перша стадія розвитку студентської групи, первинне об’єднання студентів за загальними ознаками, коли група існує номінально за списком деканату, а організаторами життя є староста і куратор, які висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи загалом.

Кооперація – друга стадія розвитку академічної групи, на якій в групі переважають ділові стосунки (спрямовані на досягнення бажаного результату при розв’язанні конкретного завдання в певному виді діяльності), але вже диференціюються і міжособистісні взаємини, виявляються неофіційні організатори, авторитетні активісти (актив групи), за якими закріплюються соціальні настанови та керівництво внутрішнім життям групи.